• Брухт ДальнобойСервис


Коли ви востаннє спали вдень?

«Як ви собі уявляєте ідеальний відпочинок?» — таким було наше запитаннячко минулого разу. А сьогодні теж літня тема. Тепло (коли тепло...), ліньки. Подрімати б... У південних країнах, от, спеціальну кількагодинну обідню перерву влаштовують. Фієста називається. Не все ж бігати, як оглашенним, за копійкою полюючи. Чи все ж бігати?



«Заздре, як малеча сопе носиками»

Людмила Власенко, вихователь дитячого садка «Калинка», Бережівка, Ічнянський район:

— Як підросла, то й не пригадаю, щоб вдень дрімала. Коли втомлюся на городі, можу прилягти. Лежу, відпочиваю. Діти з чоловіком теж не сплять — по роботах.

А от у дитсадку після обіду — тиха година. Спостерігаю, як малеча спить. Інколи їм заздрю. Самій же ні-ні. Не можна лягати на дитячі ліжка, іноді дуже невгамовних доводиться заспокоювати, казочку почитати. А як позасинають — біжу додому на обід.

«Кому на Русі жить хорошо? Котові да попові»

Ніна Яремчук, пенсіонерка, Прилуки:

— Знаєте приказку: «Комуна Русі жить хорошо? Котові да попові»? Ото так і у мене. Тільки кіт Адік спить, коли йому схочеться і де умоститься. А я не звикла до денного сну. А що тоді вночі робити? Як працювала медсестрою, прийду з нічної і до роботи беруся. Після обіду, признаюся, очі злипалися. Та ніколи.

Півгодини після роботи

Олександр Красківський, замглайський селищний голова:

— Після роботи перед домашніми справами обов’язковий ритуал — півгодини відпочинку. Таке собі перезавантаження. Заснути, звісно, рідко вдається. Лежу із заплющеними очима, відпочиваю. Цій звичці вже багато років. Привчився, коли працював на флоті у Петропавловську-Камчатському (російське місто) з 1989 по 1992 рік. Був матросом-кермовим. Працювали позмінно. Перед вахтою обов’язково треба було хоч трохи перепочити.

Під старість «очі в потолочі»

Ганна Борисенко, пенсіонерка, Чернігів:

— У молодості страшенно хотілося спати. Я виросла в селі. Тільки засвітало — мати будять, щоб і піч вчилася топити, і корову встигла подоїти, молоко віднесла за півтора кілометра через усе село на прийомний пункт, і назад вернулася. Вигнала худобу на пашу.

Матуся були повна, їй важко було збиратися на піч, де я любила спати. Гукає-гукає. Я відвернуся до стіни, так вона мене кочергою ворсала: «Піднімайся, хто рано встає, тому Бог дає». А мені так лінь, спала б і спала.

Переїхала до міста, вийшла заміж за хлопця з села. Стала свекрусі їздити допомагати. Я тоді на заводі і в нічну зміну працювала. Відпрацюю — і на село. Сапаю, жарко. Свекруха: «Іди під копичку посидь, відпочинь». Як сіла, так і задрімала. Очі пролупила, а чоловікова мати вже другу постать жене. Соромно.

Нині, в старості, не спиться. Приляжу вдень — кручуся. Заснути ніяк не можу. Лягаю, буває, і за північ, поки всі улюблені серіали не передивлюся. Та тільки надворі засіріє, я вже на ногах. Носить мене, сама не знаю чого.

Буває навіть, що проспиш об'єкт

Віталій Травка, голова чернігівського відділення Національної спілки архітекторів України, Чернігів:

— Буває, що проспиш якийсь об’єкт, цікаве й вигідне замовлення.

Проспали об’єкт напроти чернігівського загсу. Там мав бути «Діснейленд» (місце дитячих розваг). Наша майстерня на папері розробила проект, але замовлення, прогавила. Замовник помер.

Проспали готель у Борисполі. У 2008-2010 роках там багато працювали. Була п’ятиповерхівка. Планувався готель. Тепер там — об’єкт невиконаної реконструкції.

Буває, просипаємо виставки. Зараз стрімко розвивається ринок теплоізоляційних матеріалів. Пропустиш виставку — відстанеш.

А в буквальному сенсі мені тільки дай лягти і очі заплющити — виключусь у будь-який час доби.

На лежаку над вуликам

Володимир Кислий, пенсіонер, Надинівка, Козелецький район:

— Улітку майже щодня сплю на лежаку над вуликом. Як утомишся, ловко отдихать. Або як картоплю пирскаєш отрутою, голова болить. Поспиш — біль минає.

Три лежаки буквою П розташовані над трьома вуликами, трьома бджолосім’ями. Лежаки з дірками. Повітря від бджіл цілюще, запахи медові, тихесеньке гудіння заспокоює.

І вулики, і лежаки — у дерев’яному будиночку. Усе з дерева, тільки замок металевий.

Тільки в спеку

Зінаїда Шарах, домогосподарка, Карпилівка, Козелецький район:


— Я працювала в їдальні у нічну зміну. О пів на дев’яту вечора — на роботу, о пів на дев’яту ранку — додому, і так десять років. Але це ж село - роботи багато. Отак і спала десять років удень лише по три години.

Як тільки покинула роботу, перейшла на нормальний режим. Зараз вдень сплю, тільки коли дуже жарко. Як голова розболиться. Максимум годинку. Постіль не розбираю ніколи — лягаю на диван чи ліжко в чому є.

Тижневик «Вісник Ч» №27 (1626), 6 липня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: сіеста, обідня перерва, відпочинок, «Вісник Ч»

Добавить в:
 
 


Центр Комплект