Суд — як гра в шахи: Розбій чи боротьба за легальних/нелегальних перевізників?

На лаві підсудних, вже не за гратами, як колись, а за склом, трое. Батько, Осипенков Олександр Михайлович і двоє його синів — Дикий Сергій Олександрович та Осипенков Євген Олександрович. Всі троє обвинувачуються у скоєнні злочину за частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України — розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Про це затримання на трасі Кииїв-Москва поліця звітувала в липні минулого року — На Черниговщине полиция задержала преступную группу, которая совершила разбойное нападение на маршрутку. За повідомленням поліції, в 18.00 у смт. Десна троє чоловіків напали на водія маршрутки і забрали у нього 5 тисяч гривень. Він повідомив про напад у поліцію, вказавши, що нападники були на білому мікроавтобусі “Фольксваген”, був задіяний план “Перехват”. Автомобіль був зупинений на КПП “Кіпті”, у ньому знаходились вчотири особи - водій і три пасажири, яких поліція затримала. Тепер ця справа перебуває в суді. Справу розглядає суддя Лариса Хоменко.

На лаві підсудних опинилися троє — батько Осипенков Олександр і його сини — Осипенков Ігор та Дикий Сергій. Четвертий, водій, був таксистом і по справі проходить як свідок. Нині цю справу розглядає районний суд міста Чернігова. Вірніше не розглядає, а лише намагається це робити.

На самому початку засідання Олександр Осипенков заявив, що не може приймати участь у розгляді справи за станом здоров'я і попросив суд змінити міру запобіжного заходу і звільнити його з-під варти. За словами Осипенкова, у вересні 2016 року, під час перебування у Козелецькому ІТТ у нього стався інфаркт і він потрапив до реанімації. Тоді житя йому врятували, але він потребує операції на серці. В спробах домогтися лікування, він дійшов до Європейського суду з Прав Людини і 22 травня отримав рішення, в якому вказано: “надати вказівку Уряду України, згідно з Правилом 39 (http://unba.org.ua/assets/uploads/news/post-relis/2015.03.23-04.03.18-mat4.pdf), щодо негайного забезпечення заявнику доступності та проведення рекомендрованого курсу лікування, та помістити заявника у спеціалізований медичний заклад для проходження лікування, включаючи, за необхідності, оперативне лікування”. Посилаючись на те, що у держави немає коштів на лікування, Осипенков просив звільнити його з-під варти, щоб мати можливість лікуватися самостійно.

Суддя, Лариса Хоменко, зачитала крім даного рішення і довідки, надані в лікарнях Чернігова. Згідно з ними діагноз і проблеми підтверджуються, але лікарі вказують, що потрібно провести додаткове обстеження в Києві в інституті серцево-судинної хірургії імені М. Амосова. Про це ж говорить і прохання з центру пробації. Відтак офіційна позиція правоохоронців — не змінювати міру запобіжного заходу для Олександра Осипенкова, а перевести його до Київського СІЗО. Сам Осипенков заявив, що відмовляється переводитись в Київ, вказуючи на те, що таким чином його хочуть вбити.

Далі прийшла черга доводів: прокурори просили продовжити строк тримання під вартою, Осіпенков просив, щоб його відпустили на лікування. Підозрюваний вказував, що у нього є де жити і в Києві (квартира на Золотоворітській), і є дача в Переходівці, в Ніжинському районі, тож він нікуди не втече. Прокурори доводили, що квартира насправді не його, він там не зареєстрований, а на дачу документів жодних немає. Як доказ цього вони надали суду характеристику, в якій вказано, що стосовно квартири триває судовий спір і Осіпенков з дружиною втратили право власності на неї. У відповідь адвокати відразу знайшли в справі ряд довідок, де навпаки місцем реєстрації вказано саме квартиру на Золотоворітській. У паспотрі підозрюваного також прописка Київська.

Розглянувши доводи сторін суддя вирішила все ж залишити всіх підозрюваних за гратами ще на два місяці. “Судом враховується наявність у нього тяжкого кардіологічного захворювання, необхідність отримання консультації фахівцями НДІ серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова з метою подальшого визначення необхідності виконання йому коронаровентикулораграфії, яку можливо отримати перевівши обвинуваченого ОСОБА_3 о.М. до Державної установи " Київський слідчий ізолятор", відсутність на даний час даних про неможливість подальшого тримання обвинуваченого під вартою за станом здоров’я, дані про особу обвинуваченого, міцність соціальних зв’язків, які не змінилися з моменту обрання запобіжного заходу, а також наявність значного суспільного інтересу в результатах розслідування кримінального провадження, те що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, те, що встановлені судом обставини при обранні запобіжного заходу, зокрема, можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків не змінилися, та зважаючи на те, що судове провадження не завершене, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на два місяці” - з ухвали Чернігівського районного суду від 9 червня 2017 року.

Але не це стало фіналом судового засідання. Почувши ухвалу про відмову суду змінити міру запобіжного заходу, Олександр Осипенков подав заяву про відвід судді. На цьому судовий розгляд було перервано.

А тепер про інший бік справи. За словами Олександра Осіпенкова, насправді не було ніякого грабежу, а ця справа — це боротьба за пасажирські перевезення на маршруті Борзна — Десна — Новгород-Сіверський. Перевізник, який переміг у офіційному конкурсі на здійснення пасажирських перевезень звернувся до нього по допомогу, вплинути на нелегалів, які працювали на маршруті. Напередодні цих подій він зустрічався з цими нелегальними перевізниками і, начебто, про все домовився. Але вже наступного дня виявилося, що ні.
- На следующий день, это было 5-е число, я ехал в Нежин на нанятом такси с сыновьями. - говорить Олександр. - По дороге мне позвонил водитель перевозчика, который выиграл тендер, легальный, и сказал, что его опять с трассы сталкивают, пугают людей, угрожают челюсть сломать. Я ехал возле Семиполок, сказал сейчас буду в Десне и подъеду. Мы заехали через КПП прямо в воинскую часть на площадь. Я не говорю что я ангел. Я конфликт-менеджер и приехал разговаривать, а не кого-то грабить за 5 тысяч.
Мы приехали туда, дождались этого водителя. Говорю: «Я тебя предупреждал?». После чего проколол два колеса. Это все что я там сделал. Мы сели в свою машину и уехали. Ехали на Нежин. Нас задержали на Коптях. Мы остановились в туалет, к нам подъехали ДПСники и заявили что машина в розыске, мы ограбили водителя маршрутки. При обыске машины у нас ничего не нашли, у меня тысячу с чем то гривен, карточку банковскую, два паспорта. К нам приехал весь райотдел козелецкой полиции, приехала группа из Чернигова, приехали ОБЕПовцы, теперь это экономическая полиция.

Звичайно, це лише позиція однієї зі сторін даної справи. Але цілком імовірно, що в них є частка правди. Нелегальних перевізників ми бачимо всюди, майже на всіх маршрутах і їх ніхто особливо не чіпає. Але який сенс проводити тендери на перевезення пасажирів, коли їх переможці змушені звертатися до “конфлікт-менеджерів”, щоб мати можливість працювати на маршруті, а нелегальних перевізників захищають працівники правоохоронних органів? І чого б це єкономічній поліції (якщо вірити словам Осіпенкова) їхати на грабіж?



Прокомментировала ситуацию с Осипенко и уполномоченная ВР Украины по правам человека Алла Григоревна Лепеха:

- То, в каких условиях содержаться осужденные в нашем СИЗО – это просто ужасно. Здание старое, в камерах сырость и грибок, есть камеры, где вообще по проходу между нарами можно пройти чуть ли не боком, воды теплой нет, туалеты, хоть теперь и закрываются, но есть камеры, где в туалет с трудом вхожу я – хрупкая женщина, а что говорить о мужчинах? Норма на одного человека составляет – 2.5 м.квадратных, тогда как по европейским стандартам – это от 4 м.кв. Я получаю от осужденных постоянные жалобы на медицинское обслуживание, но сделать для них, практически, ничего не могу, не хватает полномочий. Если брать то же Макошино – то там зиму пережить, это целый подвиг! Зимой и осенью температура выше 15 градусов в помещениях не поднимается, свирепствует туберкулез и прочие болезни.

- Фактически основной надзор за содержанием заключенных ведет прокуратура, которая выступает в судах обвинителем – они не заинтересованы, в том, чтобы осужденные получали какие-либо льготы или нормальные человеческие условия. Что касается руководства черниговского СИЗО – то ничего плохого о них сказать не могу, в моей работе всегда идут на встречу, но им катастрофически не хватает финансирования. Государству нет дела до тюрем и нужд тех людей, которых они туда сажают сотнями и тысячами. И среди них, конечно, есть такие, что требуют специального медицинского ухода. На данный момент мне известно о двоих таких – это Осипенко и еще один мужчина - Мисан Михаил Иванович, у которого в голове киста. Да, она не злокачественная и он может прожить с ней еще долго, но ему необходим особый уход, который он не сможет получить в тюремных стенах. Его вывозили на обследование, дело находится на последней стадии рассмотрения в Европейском суде, если не ошибаюсь, им занимается Харьковская правозащитная группа.

- Таким людям, я считаю, если брать по-человечески, надо давать возможность проходить лечение в специальных учреждениях. Во-первых расходы на лечение тогда лягут на самого осужденного, а не на плечи налогоплательщиков. В случае с Осипенко – стоимость его операции – около 90 тысяч гривен. Во-вторых, кому будет легче от того, что он находится в тюрьме в таком состоянии? Пересичным гражданам Украины? Так нет. Работникам тюрем? Им тоже все равно – одним заключенным больше, одним меньше – какая разница. Какую опасность может представлять для общества человек, который нуждается в сложной операции на сердце, необходимость которой, подтверждена врачами?

Считаю, что таких людей необходимо отправлять под домашний арест или назначать какую-то другую меру пресечения, если есть подобные проблемы со здоровьем.

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: