Газ? Дрова чи солома? Що зігріє?

Глобальні газові перипетії не оминули Чернігівщину. За вартістю газ переходить із розряду звичних речей до елементів розкоші. Тепер в моді – газові альтернативи. Які саме альтернативи є у Чернігівської області? Як знайти «золоту серединку» між фінансовими можливостями, затратами та потребами? Чи варто газифікувати своє житло? Відповіді на ці та інші запитання журналіст шукала у розмовах з фахівцями та під час поїздки на Козелеччину.

Директор Карпилівської школи Алла Бондар; Котел у школі села Карпилівка, яка опалюється дровами; Будинок культури в Острі теж має твердопаливний котел

А у нас є газ…
Ще минулого року область з гордістю рапортувала про десятки кілометрів новозбудованих сільських газопроводів. Проведення газу для кожного села ставало справжньою перемогою. Люди раділи тому комфорту та елементарним побутовим зручностям, котрі приносить із собою блакитне паливо в кожну оселю. Нині нові ціни на газ та заклики до пошуку альтернативних енергетичних джерел змушують посадовців чухати потилиці. Газові перспективи вже не такі чіткі і зрозумілі. «Блакитний вогник – не панацея, - говорить начальник головного управління ЖКГ облдержадміністрації Віктор Геращенко. – Він може і згаснути. Здешевлення ж газу не буде». Щоправда, багатьох селян не лякає подорожчання блакитного палива – аби тільки воно було... В деяких селах люди вже давно організували кооперативи, провели до своїх домівок труби і тепер чекають на підведення газопроводу до свого населеного пункту. Коли в їхніх оселях з’явиться блакитний вогник невідомо, бо… пріоритети змінились. Цього року кошти вкладатимуться не у газифікацію, а в енергозбереження. Та губернатор обіцяє – розв’язати проблему порожніх труб. Щоправда, коли і як це робитиметься, він не уточнює. А тим селянам, котрі тільки мріють про газифікацію своєї домівки, Володимир Хоменко радить зараз не поспішати.

Час згадати призабуте
«На території Чернігівщини знаходиться 195 торф’яних родовищ з геологічними запасами 251,8 млн. тонн (балансові -112 млн. тонн), - сказав Віктор Геращенко. – Ще в області є значний ресурс відходів деревини, які можна використовувати в якості альтернативних видів палива або як сировини для їх виробництва. Перш за все це лісосічні відходи, які утворюються при заготівлі деревини, і відходи деревообробки. За умови повного завантаження наявних виробничих потужностей торф’яної галузі та використанні у повному обсязі відходів деревообробної промисловості можна забезпечити виробництво 110 тисяч тонн умовного палива. Орієнтовний обсяг вивільненого природного газу становитиме 95,7 млрд. м³/ на рік». Отже, якщо раптом через ціну або відсутність газу газовий комфорт стане недоступним, то альтернативи наша область має. Хоча, наприклад, торф’яні підприємства області працюють не на повну потужність. Видобуток торфу з кожним роком скорочується, а коштів немає ні на технічне оснащення підприємств, ні на зарплату працівникам.

Про вигоду
Карпилівська школа, що на Козелеччині, - одна у переліку тих навчальних закладів області, що опалюються не газом, а дровами та вугіллям. Щоправда, має не «антикваріатний» котел, а два сучасних енергозберігаючих котли. Ці нові технології школу опалюють з 2006 року. Газ же в Карпилівці є, а сама газова труба проходить в кількох метрах від школи. Спочатку хотіли газифікувати і школу, але в результаті тривалих дебатів селяни зрозуміли: палити дровами і вугіллям втричі дешевше, ніж газом. «До того часу приміщення школи опалювалось котлами, які були виготовлені у далекому 1973 році. Вони були не просто застарілі, а вже перебували в аварійному стані. Крім того, використовуючи їх, ми витрачали вдвічі більше палива, ніж зараз, - розповідає директор школи Алла Бондар. – Один з нових котлів був придбаний за 37 тисяч гривень, інший – за 27 тисяч. Вони окупились майже за рік! Нам встановили котли вітчизняного виробництва. Зараз ми школу опалюємо і дровами, і брикетом, і вугіллям. Навіть сухе листя використовуємо для розпалки. Якщо говорити про економію, то на нових котлах ми минулого року зекономили 48 тисяч гривень, або 60 тонн вугілля. Тепер в нашій школі незалежно від погодних умов завжди тепло».
Позитивні напрацювання є й на Щорсівщині та Семенівщині. Більшість бюджетних установ цих районів використовують у якості палива торф, а при проведенні реконструкції котелень замінюють морально застарілі твердопаливні котли на сучасні.
А, наприклад, на котельнях шкіл у селі Добрянка (Ріпкинський район) та селі Красний Хутір (Новгород-Сіверський район) використовують у якості палива тирсу.

Ви ще опалюєте газом? Тоді ми йдемо до вас…
Отже, газ – це добре, але дрова і торф – дешевше. Щоб переконати в цій простій аксіомі керівників районів та начальників обласних управлінь, губернатор всіх їх відправив… у відрядження на Козелеччину. Там посадовцям показали сучасні котельні та котли, які працюють на альтернативних видах палива. Після екскурсії була нарада. «Її мета – зорієнтувати керівників районів, показати їм суть проблеми і шляхи розв’язання», - сказав голова облдержадміністрації Володимир Хоменко. Він доручив керівникам районів упродовж місяця розробити енергетичний паспорт району з повним аналізом стану бюджетної сфери щодо енергозбереження та забезпечення теплом; провести детальний аналіз місцевих ресурсів та їх використання; окреслити шляхи покращення ситуації по кожному об’єкту та визначити обсяги фінансування. «Ці дані стануть базою для обласної Програми енергозбереження. Вона буде розроблена і винесена на розгляд депутатів облради на одній з найближчих сесій, - сказав Володимир Хоменко. – В першу чергу перехід на альтернативні види палива стосуватиметься об’єктів соціальної та бюджетної сфер – опорних шкіл, районних лікарень та медичних амбулаторій, інтернатних закладів». Газове ж обладнання викидати не стануть і паралельно встановлять твердопаливні котли. Ось такі реалії - є газ, а дровами варто запастися.

Валентина Федусь, Чернігівщина №8 (179)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: