Депутат подарував будинок багатодітній сім’ї

У сім’ї Наталії та Сергія Деркачів десятеро дітей.

Найменшому, Лаврентію, 22 лютого виповниться півроку. Жваве хлоп'ятко не хоче довго сидіти у мами на руках, спинається на ніжки. Оченята голубі, розумні.

— Ми з чоловіком назвали сина Лаврентієм на честь чернігівського чудотворця, — розповідає Наталія Миколаївна. — Імена для всіх наших дітей підбирали по святцях: Богдана, Данило, Тарас, Устя, Уляна, Варвара, Агапіт, Надія, Марія. Лаврентюшка десятий, найменший.
— Які ви сміливі люди, — кажу. — У такі непрості часи наважилися народити десять дітей!

Деркачі відповідають просто:
— Якби не надія на Божу волю, нічого б не було. Впевненість у тому, що ми робимо, дає віра в Господа.

Це наш, православний Господь, звичайна канонічна релігія. 44-річний Сергій Деркач співає в церковному хорі храму Святого Миколая у Борзні (УПЦ Московського патріархату). Його дружина ростить діток, виховуючи їх у православній вірі. 36-річна Наталія Миколаївна не фарбує волосся, не робить макіяжу, носить спідницю, хустку. Струнка постать, свіже, чисте лице—і не подумаєш, що стількох народила. Найстарша, 17-річна Богдана, уже студентка Чернігівського музучилища. П'ятеро ходять до школи, троє старших — ще й до музичної.

Усі в місті знають цю родину. «Дуже роботящі. — кажуть люди. — І діточки змалку до роботи привчені».

Донедавна чимала сімейка жила у невеликому будиночку на три кімнати. Тіснота! Та найгірше, що городу біля хати майже немає, ніде тримати коня, корову. Усе господарство в селі Адамівка, за 15 кілометрів від Борзни. Там 3.5 гектара городу, конячка Люська, корівка. Транспорту у родини нема, тільки мопед. Щоб подоїти корову, вставали о п'ятій ранку, їхали в село.
13 років Деркачі простояли на квартирному обліку. Стукали в усі владні двері. Але ніхто навіть не обіцяв їм житло. Звернулися до громадської приймальні народного депутата від Партії регіонів Едуарда Прутніка, що відкрилася у Борзні з 1 квітня 2008 року. Так депутат Прутнік про них дізнався. Про щоденну важку працю, чесне життя. І під новий рік придбав для родини добротний будинок. Крім хати, є літня кухня, погріб, сарай. Городу 30 соток.
— Газ у будинку є. Колодязь поряд. Ремонт зробити — і можна жить, — каже Сергій Васильович. — Проводку треба поміняти, підлогу переслати. Сарай новий поставить. Знаєте, депутата Прутніка ми навіть не бачили. Ключі від будинку нам вручав керівник громадської приймальні Олег Золотаренко. Можливо, нам і з ремонтом допоможуть? Було б непогано.

— Діти сприйняли цей подарунок з великою радістю,—.говорить мама Наталя. — Їм тепер не доведеться вставати вдосвіта, щоб їхати на поле. Вийшов з хати — і працюй. Землю ми дуже любимо. Чекаємо весни. Насадимо тут багато малини, садок. Мрію про карликові колоновидні яблуні. Тільки не знаю, де такі узяти.
Насадимо помідорів, картоплі.

***
За 2008 рік до громадської приймальні народного депутата Едуарда Прутніка у Борзні звернулися 240 людей. Кожного вислухали, багатьом допомогли.

Меланія Мельник, щотижневик «Вісник Ч», № 8/1188

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: