Автомат вам у поміч

«У Кіровоградській області 150 аграріїв одночасно купили 150 автоматів Калашникова, і всі чиновники стали «шовковими». Так фермери борються з хабарництвом, яке процвітає в регіоні», - таку інформацію розтиражували ЗМІ.

Може і чернігівським фермерам варто дістати «стволи», щоб чиновники стали шовковими?

До чиновника зайшли 22 фермери з ніжками від стільців


Микола Стрижах

— Купили, тільки не автомати Калашникова, а мисливські карабіни, — підтверджує інформацію Микола Стрижах, перший віце-президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України. — Мова йде про Бобринецький район Кіровоградщини. Фермери були на Майдані. Один з них, Віктор Чміленко, там загинув. Справу товариша продовжує інший хлібороб Олексій Цоколов. У дрібних фермерів намагаються відібрати землю мегапани. Що краще: мати в районі одного Лозінського (екс-нардеп Віктор Лозінський вбив на Кіровоградщині безробітного місцевого жителя Євгена Олійника. — Авт.) чи дев’ять дрібніших фермерів? Кому як. Тому фермери, щоб захистити себе, купують зброю. Можливо, вони її ніколи не використають проти людини, але острах у можновладців є. За землю зараз іде війна місцевого масштабу.

Був випадок, коли аграрії прийшли до кабінету чиновника, котрий вимагав по 300 доларів з гектара землі за продовження договору оренди. Спочатку зайшов один. Земельник йому назвав суму, сказав, що ці гроші не йому, а в Київ. Тоді фермер вийшов, до кабінету повернулося уже 22 хлібороби, усі з ніжками від стільців. Почали стукати ніжками стільців по столу: «То скільки ми винні за продовження договору оренди?». Виявилося, 47 гривень 50 копійок з гектара. Через два тижні цей земельник був звільнений. Про що це свідчить? Можливо, про те, що по 300 доларів він справді брав не собі, а відправляв на Київ.

«Я не хочу Дикого Западу»


Олексій Цоколов

— Справді, у фермерів є зброя, — підтверджує фермер з Олексіївни Бобринецького району Кіровоградської області Олексій Цоколов. — Коли ми не можемо змінити ситуацію — ми чудимо.

Робимо таке, що здається нереальним. Таку практику ми почали з покійним Вітею Чміленком ще за декілька років до Майдану. Говорити про те, що чиновники тепер трусяться, бачачи нас, — говорити неправду. Вони лякані, вовки стріляні. Але той факт, що у фермерів є зброя, їх трохи насторожує. Хвилює одне — щоб нас ніхто не використав з цього приводу. Інформація про зброю розлетілась по Україні аж надто швидко.

Не хочу, щоб цим питанням спекулювали. Зброя — це небезпечно. Перш ніж її придбати, треба навчитися нею користуватися. Ми не хочемо, щоб Кіровоградщина перетворилася на Дикий Захід. Але разом з тим, коли приїжджають озброєні люди, щоб забрати у фермера збіжжя, потрібно щось для захисту своїх інтересів.

Треба дивитися і з іншого боку. Карабін — не лише предмет самозахисту. А якщо фермер вип’є і вирішить скористатися зброєю? І таке ж може бути.

Історію зі зброєю так рознесли, що мене викликав обласний прокурор. Але причепитися до нас не можна — усе законно.

— Фермери Кіровоградщини вирішують свої проблеми разом. Такі дружні?

— Люди скрізь однакові, — переконаний Олексій Степанович. — Поки все нормально — кожен сам по собі. Коли стає страшно — об’єднуються. От зараз страшно. І фермери тримаються один одного.

«До наших земель не дійшла черга»

— У наших багатьох є пістолети, — розповідає член Асоціації фермерів та приватних землевласників Олексій Лимар з Брусилова Чернігівського району. — На Кіровоградщині допекли бандити з Верховної Ради. Там землі родючіші, от за них і йде війна. У нас поки спокійно. Не тому, що фермери не дружні чи бояться, а тому, що черга ще не дійшла. Як дійде, і я собі автомат куплю. З фермерів знущається держава. Я від неї допомоги не чекаю, а тільки подлянки. І з попєрєдніками було погано, і зараз.

* * *

Від Кропивницького (обласний центр Кіровоградської області, колишній Кіровоград) до Чернігова близько 430 кілометрів. Не так і багато. І зброя у наших є, але нею не бряжчать. Хіба сп’яну.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №31 (1578)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: