Діти в новорічну ніч ледь не стали сиротами

Аліна, Артем, і Саша чекають маму

У новорічну ніч 4-річний Артем, 9-річна Аліна та 13-річний Саша Грищенки з Андріївки Городнянського району ледь не стали сиротами. Батько напав на матір. Тільки те, що він порізав руку і пішов до ванної змивати кров, врятувало чоловіка від тюрми, а матір дітей, 35-річну Оксану – від смерті.

1. «Чоловік наче озвірів»

Оксану Іллівну відвідала в Городнянській райлікарні. Вже півмісяця вона лікується після побиття. П'ятого січня в Артема, а 15-го в Аліни були дні народження. Проте їх не святкували — мама ж у лікарні, а батько поїхав до Києва.

Синці на грудях, спині, сідницях і руках. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забої — такий діагноз у жінки. Зі сльозами на очах Оксана Грищенко згадує події тієї ночі.

— 28 грудня мені виповнилося 35. Проте відзначати вирішила на Новий рік. Сестра з чоловіком з Гомеля приїхали, посиділи за столом. Діти пішли спати, гості — до матері. Було близько п'ятої ранку. Я прибрала зі столу, навела порядок і прилягла біля чоловіка. І тут Олександр сказав: «Зараз ти получиш за те, що у вересні здала мене у міліцію. Я це в собі чотири місяці тримав». Я й кажу: «Так коли ж це було? Ти сам тоді заслужив». Після цих слів він схопив мене за ногу і потяг у прибудову. Я не кричала, боялася дітей збудити, сподівалась, його попустить. А чоловік наче озвірів. Бив руками, носаками по чім попало. Розірвав на мені халат. Матюкаючись, став душити. Я хрипіла, намагаючись кликати на допомогу. Але в хату було не чутно. Коли знепритомніла, відпустив. Отямившись, стала проситися дітей не сиротити, я нічого нікому не скажу і в міліцію не буду заявляти. Повзала перед ним навколішки, ледь ноги не цілувала. Не допомогло.

У вересні Олександр порізав мені ноги, перебив посуд. Звернулася у сільраду, щоб майно описали. Заявила в міліцію. Його закрили на день. Повернувся тихий та божий. «Мені сім'я треба», — сказав. І наче все налагодилось. А він, бачте, зло затаїв, — розповідає Оксана.

У новорічну ніч схопив за вуха і бив головою об підлогу. Кров у мене текла з рота, носа, летіла на стіни. Бив по нирках. Тричі непритомніла. Так тривало близько двох годин. А потім він схопив кухонний ніж і замахнувся прямо в серце.

2. «А жили ж — людям на заздрість»

За ці секунди все життя переді мною, як картинка, пройшло. Думала лише про дітей. Уб'є, я — в могилу, він — у тюрму. А як же діти? Мама в мене старенька, 80 років, у нього взагалі батьки покійні. Від страху і в штанях повно стало. Впала на коліна: «Не вбивай, заради дітей...». Думала, кінець.

Питається, за що? Одружились 14 років тому. Сашко був розлучений, від першого шлюбу має двох дітей. Працював даішником. Невдовзі його звільнили з міліції, чогось там натворив. Тож прилаштовувався то на одну роботу, то на іншу. Спочатку винаймали квартиру у Городні, потім переїхали у село до моєї мами. А тоді в Андріївці хату купили, оформили на нього.

Хазяйство завели, ремонт зробили, народився перший син. Жили людям на заздрість. Все б добре, аби Сашко не випивав. Не часто, але добряче. Коли п'яний, звірюкою робиться, б'є, доки кров по стінах не бризкає і я ледь дихаю. Не витримала, розлучилися у 2002 році. Повернувся Олександр до першої дружини. Речі з хати повивозив. Минуло близько двох років, як прийшов назад, попросився. Діти зраділи. Він же їх не б'є. Я завагітніла втретє, народився Артем. Чоловік влаштувався охоронцем у Києві. Я 15 років відпрацювала у клубі, нещодавно перейшла продавцем. Він на
вахті, бачимося кілька днів на місяць. Здавалося б, маємо скучити одне за одним. А він зі світу мене вирішив звести на Новий рік.

Рвонулась тікати. Він перед цим двері кулаком у ванну пробив, палець порізав. Отож не за мною кинувся, а кров змивати. Я виповзла у двір, босоніж по снігу побігла до матері. Сестра викликала «швидку». З лікарні повідомили у міліцію. За ним приїхали першого січня. «Діти, ідіть до баби!» — скомандував. Його відпустили того ж дня. Невдовзі поїхав на Київ. Діти у баби. Старший син ходить, порає хазяйство — корову, свиней, птицю.

Мені страшно додому повертатись. Якби його хоч попередили чи розписку взяли, що більше не битиме. А то прийшов до мене міліціонер у лікарню десь через тиждень і каже: «У порушенні кримінальної справи проти вашого чоловіка відмовлено. У вас же ні тріщин, ні переломів. Звертайтеся у цивільному порядку в суд».

Що ж це за країна така? Це ж якщо уб'є чи всі кості переламає, тоді посадять? Хай такі, як він, душать, катують, ріжуть своїх дружин, матерів дітей своїх, так і треба? Штраф 51 гривня. Що ж це за закони?
Склали протокол за насилля у сім'ї, і все.

3. «Самі розберемось»

У сільраді про жінку відгукуються позитивно. В селі — теж. Про чоловіка кажуть —хазяїн.

— Що за причина? Чому ви так жорстоко поводилися зі своєю дружиною? — поцікавилась у 39-річного Олександра Грищенка. Подзвонила йому на мобільний. — Це наша сім'я, і ми в ній самі розберемося, — відповів.

4. У суд або до прокурора

Як же чинити жертвам насилля?
За заявою дільничний має скласти протокол. Штраф від 17 до 51 гривні (ст. 173 ч. 2 Адмінкодексу). Якщо сімейний тиран не кається, скласти офіційне застереження, де правопорушник має розписатися. Хоча може й відмовитися підписуватися, це його право.

Проте якщо чоловік не кається і неодноразово знущається над дружиною чи дітьми, вже суддя, розглядаючи протокол про насилля в сім'ї, може відправити на 15 діб арешту.

Якщо ж і це не допомогло — життя не дає, погрожує. телефонує вдень і вночі — дільничний інспектор має скласти захисний припис:«... не наближатися, не чіпати і т.д.». Цей припис має санкціонувати прокурор.

Якщо чоловік дуже побив, є висновки судмедексперта, а міліція пише: «Відмовити в порушенні справи», звертайтесь у прокуратуру або суд. У Кримінальному кодексі є ст. 125 (умисне легке тілесне ушкодження).

Валентина ОСТЕРСЬКА, щотижневик „Вісник Ч”, № 3/1183

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: