Французька п'єса на чернігівській сцені

«Аrt» — головна прем'єра грудня. Слово «art» у перекладі з французької означає мистецтво. І воно було у цій виставі! Яскраве, професійне, талановите, не схоже на інше. Можна сперечатися, можна знаходити недоліки, можна не сприймати якісь режисерські знахідки, але цю виставу обов'язково треба подивитися. Безумовно, «Аrt» — подія у театральному житті, на прем'єру чекали, і приємно, що Андрій Бакіров, режисер цієї вистави, як і актори, які виконують головні ролі, не розчарували своїх прихильників та шанувальників.

П'єса Ясміни Рези, французького драматурга, за якою поставлено виставу, торкається мистецтва людських стосунків. Вона і смішна, і печальна одночасно. Незважаючи на те, що у п'єсі лише три героя і багато діалогів, багато слів, її дивишся на одному диханні. Але якщо ви мріяли відпочити на виставі, вам не поталанило, бо «Агі» примушує працювати думку, збуджує почуття.

Про що п'єса, запитаєте ви? Сюжет доволі простий. Троє друзів займалися своїми справами, зустрічалися, спілкувалися. Одного разу один з них, Серж (Роман Покровський), купує картину, на якій майже нічого немає. Вона біла, зовсім біла, але якщо придивитися, на ній можна розгледіти білі смуги. Купив за дорого, але його друзі Марк (Валентин Макар) та Іван (Олексій Щевельов), відносини з якими були прості і необтяжливі, не розуміють цього вчинку. Радість, на яку очікує герой, не сприймається чоловіками, більше того, вони не розуміють його й обурюються, що на «біле лайно», за оцінкою одного з друзів, витрачена ціла купа грошей. Саме ця картина стає приводом для з'ясування стосунків, конфлікту і майже повного розривання відносин. Але картина — це лише привід, криза відносин виникає не раптово, вона накопичувалась і чекала виходу. Чоловіча міцна дружба під загрозою і може бути зруйнованою лише від того, що кожен має свою думку, яку не поділяють інші.

Акторам вдалося перетворити складну розмову про мистецтво людських відносин у цікавий, гострий, дотепний поєдинок чоловічого самолюбства. Гра акторів у виставі насправді блискавична, мене особисто вразила переконлива ексцентричність Олексія Щевельова, і без перебільшення можна сказати, що це його найкраща робота.

Хочеться зупинитися на режисерській роботі Андрія Бакірова. Вистава «Аrt» вперше була поставлена у паризькому театрі на Єнісейських полях «Комеді де Шанз Єлізе» у 1994 році режисером Патрисом Кербратом і стала видатною подією театрального життя європейської столиці. Ми не маємо можливості порівнювати роботу режисерів, але те, що створив Андрій на сцені Молодого театру, заслуговує тільки на схвальні відгуки. Графічний малюнок вистави не відволікає глядачів від пристрастей, що вирують на сцені. Фарб майже немає, лише чорно-білі кольори, чіткі лінії, неяскраве світло. Чудовою знахідкою є зелений паросток оливи, як символ примирення. Вдалим рішенням режисера було введення у виставу чотирьох жіночих ролей, яких немає у п'єсі. Вони органічно доповнювали і підкреслювали головну ідею вистави, не відволікаючи глядачів від основного дійства. До речі, треба відзначити чудове виконання актрисами театру цих ролей другого плану. Вишуканою пластикою та чарівним декламуванням поезії вони довершили задуму режисера і додали особливого чаклунства виставі.

На мою думку, демонстрація слайдів на початку вистави трошки затягнута і до кінця не відпрацьована, але ці невеличкі недоліки не зіпсували загального враження від вистави. Андрій Бакіров вісім років мріяв про цю режисерську роботу, і хочеться відзначити, що вона йому вдалася. Він ще раз підтвердив своє звання талановитого режисера.

Після закінчення вистави не було бажання спілкуватися, хотілося побути наодинці й ще і ще прокрутити у голові те, про що замислюються головні герої вистави. Безумовно, ця вистава не для всіх, і хтось пожалкував про витрачений час, але кожному своє. Щоб переосмислити людські цінності й іншими очима подивитися на взаємовідносини між оточуючими людьми, варто подивитися виставу, щоб ще раз переконатися, що друзі перевіряються не лише у біді, а й у радості. А про себе я постійно повторювала, як заклинання, фразу з вистави: «Я — це я, а ти — це ти».

Марта ЄЛИСЄЄВА, щотижневик «Чернігівські відомості», №52

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: