«Люди спрагли за мистецтвом»

Наша гордість, наша слава!

За 12 років існування камерний хор ім. Д.Бортнянського став справжньою перлиною музичного мистецтва нашого регіону. Створював цей колектив і донині його очолює заслужений діяч мистецтв України Любомир Боднарук. Цього року в житті хору відбулася важлива подія - йому присвоєно статус академічного. 19 грудня під час концерту колектив від імені голови Чернігівської ОДА привітав керівник апарату Володимир Приходько. Про підсумки року, що минає, і про найближчі плани тепер вже академічного хору нашим читачам розповів його художній керівник і головний диригент Любомир Боднарук.

- Поділіться враженнями про тур, в якому хор взяв участь восени. Маю на увазі виступи в райцентрах області до роковин Голодомору й експонування пересувної виставки "Ми звинувачуємо".

- Цей тур тривав з вересня по листопад. Щосереди ми виїжджали в один з районів, виступали там, і я зрозумів, що народ хоче чути народну пісню. Ми побували навіть у таких віддалених районах, як Новгород-Сіверський, Семенівський, Срібнянський. Я був вражений, яка там вихована публіка! У Срібному вчителька привела на концерт молодших школярів. Я навіть розгубився, чи їм буде цікаво! А діти сиділи, як мишенята! Я відчув, що люди спрагли за справжнім мистецтвом! Боявся, що публіка не зрозуміє деякі твори, але все сприймали чудово! Ми завжди кажемо, що треба виховувати молоде покоління, але ж люди похилого віку також хочуть отримувати насолоду від мистецтва. Може, люди не знали, що треба вставати, коли звучить "Боже великий, єдиний" - духовний гімн України, але наступного разу вони обов'язково будуть вставати!

- Якою була концертна програма?

- Хор співає те, що люди знають з дитинства, але в такій інтерпретації, якої вони раніше не чули. Ми підготували програму "Вінок українських народних пісень". Один з творів називається "Бандура". Цю хорову сюїту створив наш земляк Григорій Давидовський, всі пісні були ним записані на Чернігівщині, як-от: "Взяв би я бандуру", "Катерина", "Зібралися всі бурлаки", "В чарах кохання". Хочу низько вклонитися нашому голові облдержадміністрації Володимиру Хоменку за те, що він нас підтримав, адже поїхати зараз кудись на концерт - дуже дорого. Я є членом громадської ради з гуманітарних питань при голові ОДА, і якось у нас зайшла бесіда про те, що наша глибинка на бачить того, що можуть бачити глядачі в обласному центрі. Тож нарешті ми дісталися і до глибинки - і у мене ніби гора з пліч звалилася!

- Виступ хору на Святого Миколая - цьогоріч останній. Спеціально підгадали до улюбленого народного свята?

- Не те, щоб ми так планували, але якось збіглися обставини. На Святого Миколая ми не маємо релігійних творів, але виникла думка поставити крапку саме цим концертом, тому що народна музика - на всі смаки і на всі віки. Вона зрозуміла, глибинна, вона не обдурює, вона не вигадана і не створена штучно. Навіть коли ми виступаємо за кордоном, народна пісня всюди сприймається чудово. Цей рік наш колектив присвятив народній пісні, а до того були в нас програми, присвячені творчості видатних композиторів - спочатку Бортнянського, потім Березовського, Веделя - це патріархи нашого хорового мистецтва. Минулого року ми проїхали с концертами по місцях, пов'язаних з іменем Миколи Лисенка, ще раніше готували програму до 100-річчя Миколи Леонтовича, був у нас вечір творчості Левка Ревуцького. Хорові українські традиції дуже славні.

- Вже маєте якісь плани на наступний рік?

- Готуватимемо програму з творів композитора Михайла Вербицького. Це автор Гімну України, він родом із Західної України, а автор слів - Павло Чубинський народився неподалік Києва. Михайло Вербицький зовсім тут у нас незнаний, будемо співати його "Літургію" та деякі духовні твори. Музика цікава, своєрідна. Може, з часом сплануємо поїздку в Тернопіль, обміняємося концертами, адже у них також є філармонія і такий самий хор. До речі, його керівник - Ярослав Донець, а його батько колись працював у нас музикантом у симфонічному оркестрі. Я пам'ятаю його ще маленьким. Такий обмінний концерт був би цікавим і корисним, адже про великі гастролі зараз не варто мріяти жодному колективу через фінансову ситуацію в мистецтві. Втім, ми свого власного краю не знаємо. А ще для нас було б справжньою радістю побувати на Закарпатті, Буковині. Наші артисти не рвуться за кордон, адже ми потрібні, в першу чергу, тут, на Батьківщині.

Вікторія СИДОРОВА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: