Прокляття „Вія” обійшло Єлецький монастир

Єлецький монастир

Те, що перший радянський фільм жахів "Вій" знімали на Чернігівщині, відомо багатьом. Найкраще про це знають жителі Седнева. Адже саме там, у старовинній Георгіївській церкві, знімалися найбільш моторошні сцени фільму з померлою панночкою у труні. Після пожежі у храмі поповзли чутки про "Вієве" прокляття. А от ще одне місце, пов'язане зі зйомками цього фільму, всіляка мішка стороною обминула. Чернігівський Єлецький монастир і без усіляких проклять спіткала нелегка доля.

Кіношники пофарбували куполи та полагодили двері...

Зйомки у Єлецькому монастирі проходили влітку 1966 року, в червні. Територія обителі була страшенно захаращена. Про охорону пам'ятки ніхто й не думав. Тут розміщувалося безліч різних організацій — і товариство "Динамо" і аптечні склади, келії віддали під гуртожиток для артистів філармонії. А ще тут протягом семи років розташовувалася обласна бібліотека їм. Короленка. Відомий чернігівський бібліограф і краєзнавець Людмила Студьонова свою роботу розпочинала саме тут, тому добре пам'ятає приїзд знімальної групи до монастиря.

Успенський собор знімали у тій сцені фільму, коли з воріт вибігають бурсаки, відпущені на вакації. Але кіношникам, перш ніж розпочата зйомки, довелося-привести собор бодай у більш-менш пристойний вигляд. Полагодили старі двері, які вже висіли на одній петлі, пофарбували у зелений колір куполи храму. І найголовніше — засипали величезну калюжу перед собором. А тоді розпочалися зйомки. Поставили тини та перелази з глечиками, домотканими доріжками. Людмила Студьонова згадує, що з лавочки поблизу Петропавлівської церкви, де зазвичай відпочивали бібліотекарі, вони спостерігали за зйомками. Перед храмом встановили бричку (щоправда, без коняки) та знімали поїздку дідів, яких грали Микола Яковченко, Микола Панасьєв та Степан Шкурат. Останній, найстаріший актор українського кіно, якого знімав ще Довженко, виявився страшенним буркотуном Людмила Валентинівна згадує кумедний випадок. Якось гримери під час зйомок виваляли у пилюці свитки акторів, ніби вони проїхали вже багато верст. Шкурат почав лаятися. Говорив, що такого не одягне і буде скаржитися на "Мосфільм". Втім колеги до такої його поведінки вже звикли, тож особливої уваги не звертали. А от з Миколою Яковченком спілкуватися виявилося найприємніше. Наш земляк і про життя розповідав, і пожартувати вмів, та й взагалі не страждав на зіркову хворобу.

Із дзвіниці винесли погруддя Сталіна...

Найстрашніші сцени з Хомою і панночкою теж спочатку хотіли знімати у Єлецькому монастирі. Церкву, де мали відбуватися всі жахіття, почали будувати просто на клумбі. Втім майже відразу від такої ідеї відмовилися. Адже зняти всі необхідні сцени з повним розмахом у якійсь там бутафорській церквушці виявилося неможливим. Тоді в око кіношникам впала старовинна дзвіниця XVII століття. Вирішили оглянути, чи придатна вона для зйомок. Зайшли всередину і вжахнулися. Все напіврозвалене, занедбане, вибиті вікна, повно бруду. І серед усього цього... величезне погруддя Сталіні.
— Колись цей монумент стояв на Валу, навпроти теперішньої будівлі історичного факультету педуніверситету, — розповідає Людмила Студьонова. — В часи розвінчання культу особи вождя народів зняли, і комусь у голову прийшла думка залишити його у монастирській дзвіниці.

Величезними зусиллями (погруддя було велике і дуже важке) монумент винесли з дзвіниці і вивезли у невідомому напрямку. Але "Вієвою" церквою дзвіниця так і не стала. Надто довго довелося б приводити до ладу занедбане приміщення. Тож для зйомок виїхали у Седнів.

Але Леонід Куравльов у Єлецькому монастирі все ж побував, і деякі сцени з Хомою і панночкою-відьмою тут таки зняли. У чагарниках поблизу аптечних складів відтворили нічні мандри бурсака. На території монастиря тоді було так багато заростей, що підшукати підходяще місце було, мабуть, не дуже важко.

Ніякої містики

Кіношники поїхали до Седнева, а Єлецький монастир якось обійшло сумнозвісне прокляття "Вієвої" церкви. Всі залишилися живі-здорові. Ніякі жахіття ночами не являлися, та й взагалі життя плинуло, як завжди, розмірено. Можливо, через те, що ніяких диявольських сцен у монастирі не знімали — здебільшого звичайні, побутові. А, може, і справді не треба було знімати подібні сюжети у справжній церкві, та ще й старовинній. Містика — справа тонка.

До речі, у сімдесятих роках Єлецький монастир знову перетворився на знімальний майданчик. Але цього разу ніякої містики не було і близько. Тут знімали сцени з фільму про нашого відомого земляка — "Родина Коцюбинських".

Олена ТЕРЕЩЕНКО, щотижневик „Місто”, №50

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: