Підозрюваних у згвалтуванні судитимуть

Початок життя у наручниках

У Гусавці Менського району міліція за підозрою у зґвалтуванні 9-річної доньки затримала 49-річного батька дівчинки Миколу Р. Та товариша його синів неповнолітнього (скоро 18) Андрія П.. Порушено кримінальну справу за статтею 152 ч. 44 (зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітніх), що карається позбавленням волі на строк від 8 до 12 років.

1. Погрожував: «Розкажеш — уб'ю!»

Оксаночка нині у лікарні. У дев'ять з половиною років вона важить пише 22 кілограми. Схожа на першокласницю. Тоненькі ручки й ніжки, золотаве волосся, сумні очі. Вона обіймає пухнасту іграшку, тулиться до неї щокою. «Це мені слідчий подарував», — хвалиться дівчинка.
— Як почуваєшся? — питаю.
— Дякую, усе гаразд.
— За домом сумуєш?
— Ні, я туди не хочу.
— Боїшся, що мучитимуть? Оксана мовчки киває головою.
— Чому ти раніше не розповіла ні мамі, ні братам, що над тобою глумляться?
— Боялася, що мені не повірять. А ще було страшно, що Андрій мені помститься. Щоразу, як він мене мучив, грозився, якщо хоч комусь розповім — уб'є. Я плакала і мовчала.
— І часто він таке робив?
— Разів з десять. Батька я теж ненавиджу.
— Хто тебе провідує?
— Мама приходила, приносила мій улюблений суп «Мівіну», — дівчинка ховає босі ноги у капці, кутається в кофтину.
— У тебе що, і шкарпеток немає?
—Та мені не холодно, — відповідає дитина.
Ми ще трохи поговорили. Розумниця, її б у добру сім'ю...
— Дитина поступила до нас 1 грудня. Дівчинка почувається нормально. Ми лікуємо її, бо трохи кашляє. Зараз вона вилучена із сім'ї. До вирішення її статусу дитина буде у нас. Ймовірно, що батьків позбавлять прав на виховання, — розповідає завідувачка дитячого відділення Менської райлікарні Ірина МИРОНЕНКО.

2. Чи каструвать, чи голови відірвать

Сусіда неблагополучної сім'ї, 70-річний Костянтин Михайлович ТИМОШЕНКО обурений:
— Скільки і живу в нашому селі, таких випадків не було. Вона ж дитя дитям. Завжди голодна і холодна. Ціле літо сусіди підгодовували її. Забіжить до нас: «Можна, я у вас погуляю?». Ні, їжі не просила, соромилась. Та хіба по очах було не видно. От моя жінка і погодує. Жалко ж. Щоб скаржилась дуже, не пам'ятаю. Певно, у собі все тримала. Вони п'ють, гуляють. У Миколи брати путящі.
Оце батько помер, продали хату у Локнистому, гроші на трьох поділили, і Миколі дали. Так вони не те, щоб дитину одягти чи на їжу для дитини витратити. Машину «Москвич» купили, поставили під двором. Та горілку щодня жлуктять. Хлопці хоч десь підробляють, а батько — ні за холодну воду. «Я больний», — каже. Скільки знаю його, не пам'ятаю, щоб десь працював. А оце, як забрали Миколу в міліцію і того другого, все село дізналося про їх витівки. Оце думаю, що з такими людьми треба робить: чи каструвать, чи голови відривать?

3. «А він розлігся, довольний такий, п'яний»

— Був вечір, десь близько 21  години, вихідний. У мене якраз сестра гостювала. І тут хтось добивається у двері. Відчинила, на  порозі  Оксанка (вона з моїм Петриком дружить) — уся брудна, її трусить, слова вимовить не може, плаче: «Папа мене побив і з хати вигнав». «Проходь, — кажу. — Ти поїж, а я води нагрію. Поспиш у нас. Зняла з неї брудний одяг». Сіла дитина митися, а у неї вся попа в крові. Я до чоловіка. «Коля, щось тут не те». Він глянув і все зрозумів. За себе і помчав до тих п'яниць. Я перевдягла дівчинку у старі синові речі, заспокоїла, поклала спати. Чоловік невдовзі повернувся. Сказав, що розібрався з тим ідіотом, — розповідає Світлана ВОЛОХА.
— Коли я зрозумів, що батько зробив з дитиною, стриматися не зміг. Прибіг, а він розлігся і довольний такий, п'яний. Я його за шкірки і потяг з хати надвір розбиратися. «Що ти, падло, наробив з рідною дитиною?» А він белькоче: «Я тільки раз, попробував...» Відгамселив його від душі. Він просився: «Тільки не вбивай». А я й кажу: «Я й не думав тебе вбивати. З тобою у тюрмі розберуться». Затяг його назад у хату. А вона, Галя Токариха, дружина й мама, і бровою не повела на мої крики: «Що ж ви наробили?!». Сиділа на ліжку п'яна, хиталася туди-сюди, — розповідає Микола ВОЛОХА.
— Дівчинка ночувала у нас, — продовжує Світлана Волоха. — Я чуть світ встала поратися. Прибігає один з братів: «Оддайте Оксану». Я й кажу: «Доки дитя не поснідає, не пущу». Згодом вона таки пішла додому. Я довго міркувала, розказувати про це жахіття комусь чи ні. Це ж село, як далі дитині жити? Мовчала десь із тиждень. Щодня Оксана забігала до нас. «Тато до тебе чіпляється?» — перепитувала. «Ні, у нього синє око і синє вухо. Він мене не трогає». Сумніви все одно терзали. Адже я бачила, що погибає дитина у сім'ї. П'ють і дитя то на точку, то в магазин посилають. Раз прийшла до мене Оксана і каже: «Мене в хату не пускають. Батько сказав, поб'є, якщо горілки не принесу. А тьотя Люда у магазині мені не продає». Я ішла і купувала, щоб дитя не прибили.
У батька відкрита форма туберкульозу. Після вагань вирішила, розкажу учителям, хай учителі спасають. Адже вона більше тижня вже не ходила у школу.
Так дізналась директорка, викликала матір і наказала вести дитя на медобстеження. Потім директорка школи заявила у міліцію.
Коли міліція приїхала забирати батька, він верещав: «Давайте домовимось по-хорошому». Вони знайшли простирадло з кров'ю і спермою. Тоді з'ясувалося, що не тільки батько, а й Андрій, друг братів, туди вхожий був. Останній написав явку з повинною. Сини кажуть, що їх осоромив батько. Село є село. Всі про всіх знають, навіть діти. Оксану в школі почали дражнити. Дитина вимушена була покинути уроки.

4. Один непритомнів, другий — посміхався

Підозрюваних чоловіків зачинили за грати. Коли на відтворення подій злочину привозили батька, він то вдавав, що непритомніє, то, що в нього приступ епілепсії. Грав невинного. Коли ж привезли «друга» сім'ї Андрія — той тільки єхидно посміхався. Спокійно розповідав, як ґвалтував ще з минулого літа дівчинку за туалетом та в інших місцях. Навіть чоловіки-міліціонери, які всякого надивилися на своїй роботі, були вражені цинічністю молодика.
Коли його в наручниках садили в міліцейський «УАЗик», батько Андрія радив: «Відмовляйся від своїх показань».
Селом ходять чутки, що Оксана — не перша жертва Андрія. Мовляв, іще рік тому він поглумився над 60-річною пенсіонеркою. Жінка іноді випиває. Якось вона сказала про це у магазині. Людські язики донесли матері Андрія. Чи говорила вона про це з сином, невідомо. А от пенсіонерку незабаром так віддубасили, що та ледь оклигала. Налякана жінка в міліцію побоялась заявляти. Чи ж буде тепер, невідомо.
— Живу одиноко, доки не приїде син і з ним не пораджуся, нічого писати не буду. — сказала мені.

Оксана в лікарні

* * *
Про Оксанку в школі відгукуються добре. Найкраща учениця в класі. Співати, танцювати — вона найперша. Здібна і розумниця. Певно, хист до математики й інших наук передався від матері. Адже та. доки не почала пити, кажуть, закінчила інститут. За фахом економіст, працювала в торгівлі. Галина родом з Олександрії Кіровоградської області. Та коли зв'язалася з Миколою, все пішло шкереберть. Не розписувалися, а народили трьох дітей: Руслана, йому 23 роки, Віктора —18, і Оксану.
Коли вся історія випливла, Ганна переживала більше за чоловіка, ніж за доньку. Від коментарів відмовилася.

Валентина ОСТЕРСЬКА, щотижневик „Вісник Ч”, №50

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: