Провалля в часі. Поза законом

Чули, панове? У Семенівці Леніна встановили. Так-так, очі вас не дурять - тут написано чорним по білому: поставили. Але якщо ви це чули, і чули лише це - то вважайте, що нічого не чули. Така ось заковика.

«Куди це я потрапив?! - немов спалахнула в мене тривожна думка біля тієї статуї Ульянова. -Я ж начебто маю бути в міському парку українського міста. Може, надвечір в сутінках проґавив поворот і випадково вдерся кудись у Кпімово Брянської області?»

Чи, може, це якийсь провал у часі, ідею яких іноді використовують фантасти? Ось начебто їхали кореспонденти, аж раптом - гульк! - телепортувалися в минуле. І зустрічають нас не вулиці з жовто-блакитними прапорами, а... подяки вождю світового пролетаріату, «Коминтерновская библиотека» та суворі хлопці в синіх кашкетах: «Ну-ка пройдьомтє! У органов ґосбєзопасності єсть вопроси».


Зліва направо: нагробні плити революціонерам, статуя Ульянова (Леніна), дзвіниця Казанської церкви, скульптурне зображення жертв громадської війни і колективізації

Насправді встановили статую ще торік, перемістивши її з центральної площі до міського парку. Як кажуть місцеві, статуя вже не раз була полита фарбою. Однак тутешні шанувальники Леніна не зважають на прозорі натяки таємничих активістів і вигляд статуї щоразу відновлюють.

Закон

Погляньте на обличчя статуї: як піднесено й цілеспрямовано воно дивиться у темне минуле, не зважаючи, як і належить справжнім комуністам, на будь-які перепони, в тому числі - закон. Втім, якщо ви, читачу, не комуніст чи співчуваючий - можете сміливо пропустити цей нудний розділ.

Верховна Рада України 9 квітня 2015 р. прийняла закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Цим законом комуністичний і націонал-соціалістичний режими, що панували колись на території України, визнані злочинними і засуджені як несумісні з основоположними правами і свободами людини.

Все, крапка. Закон ставить крапку в публічних дискусіях на тему, яким же був комуністичний режим - гарним чи не дуже.

Відповідно заборонена і пропаганда цих режимів, зокрема через публічне використання їхньої символіки. А до поняття «символіка» включені й пам’ятники 1) компартійному та 2) радянському керівництву. Тов. Ленін був і першим, і другим.

Надзвичайно унікальний

Та якби ж то йшлося лише про Леніна! Цей випадок унікальний не лише тому, що скрізь такі символи скидають (чи акуратно знімають), а тут - все не як у людей.

Тут поставлені поруч дві скульптури. Друга - селянин і солдат. Як свідчить підпис, вона встановлена «воинам, мирным жителям района, погибшим в годы гражданской войны, коллективизации». Оцініть красу гри: Леніна поставили поруч з жертвами процесів, які й були наслідком діяльності його ж партії!

І, між іншим, запитання: хто такі ті «воины, погибшие в годы гражданской войны»? Вояка часів громадянської війни, у будьонівці і в контексті Леніна - це, очевидно, солдат, що воював на боці комуністичного режиму, насаджуючи його на українських територіях.

До того ж, статуя Ульянова стоїть на тлі... церкви! Навряд чи варто витрачати слова, щоб нагадати ставлення комуністів-революціонерів до церкви.

Йдемо далі. Точніше, опускаємо очі й бачимо могильні плити по праву руку статуї Ульянова з цікавими написами на них. Цікаві насамперед ці два:

- Дука Михаил Трофимович, инспектор милиции, комсомолец. Убит бандитами в 1930 г.;
Пономарев Павел Матвеевич, председатель Семеновского горпо. Убит бандитами в 1925 г.

Бандити - явище таке, що, напевно, було завжди, рівно як і їхні палкі зустрічі з працівниками органів та матеріально відповідальними особами. Але поховання жертв начебто банди- тів серед кількох революціонерів під ногами статуї Ульянова змушує згадати звичку комуністів називати бандами чи не будь-які групи осіб, відверто незгодних з «партійною лінією» (наприклад, принципами колективізації).

І, нарешті, найбільш промовиста плита серед цих шести надгробків. На ній немає імені. Там - великий пафосний напис, цитата: «ВАМ, БОРЦАМ ЗА КОММУНИЗМ, ЖИВУЩИЕ БЕСКОНЕЧНО БЛАГОДАРНЫ». Знову, вкотре, варто згадати про вищеназваний прийнятий і чинний закон. З точки зору того закону цей напис цілком рівнозначний напису-подяці, скажімо, на адресу співробітників організації Geheime Staatspolizei (тобто Гестапо). В тому сенсі, що Кримінальний кодекс передбачає однаковий строк за пропаганду що комуністичного режиму, що націонал-соціалістичного - до 5 років для першого разу.

Шанси на легальність

Тільки не подумайте, шановні читачі, що автор цих рядків - такий собі запеклий ненависник старих речей, як ось статуї із зображенням тов. Леніна. Ні.

Ось якби, наприклад, комуністи купили у міста Семенівка ту статую і поставили її, скажімо, на дачі голови районного осередку компартії - які б могли бути запитання? Навіть можна було б подякувати за піклування про антикваріат. Адже мати у власності комуністичну символіку НЕ заборонено. Можна навіть колекціонувати.

До речі, таким чином вождь комуністів України Петро Симоненко як один з найбагатших комуністів в державі (а, може, й у світі) міг би врятувати сотні статуй Леніна від руйнації - викупав би їх вчасно у громад і ставив на території свого маєтку. Ото б була колекція! І згадувала б (зрідка, звісно) українська історія товариша Петра, як рятівника ленінів. Аж ні - власні статки для головного комуніста виявилися цінніші за символи комунізму і слід в історії.

Хоча навіщо знову вовтузитися - статую знімати, возити, ставити... Є інший спосіб легалізувати цю унікальну статую Ульянова, навіть залишаючи її на місці в міському парку. Адже закон НЕ забороняє демонструвати комуністичну символіку в музеях. Навколо статуї в міському парку звести, скажімо, легку скляну конструкцію та офіційно назвати: «Музей комуністично-революційного минулого». Готово! І від дощу сховатися можна, і антикваріат цілий та легальний.

Цікаво, чи готові семенівські прибічники засудженого законом комуністичного режиму на деякі витрати заради такого способу обвести навколо пальця одвічних своїх політичних опонентів - праві сили? Чи вони, як і їхній Fuhrer Симоненко, грошей пошкодують?

* * *

У нашій державі часто-густо виходить такий нонсенс. Ми хочемо жити у правовій державі, де дотримуються (хоча б відносно нас) законів, де не кидають сміття на вулицях і не продають державу за хабар. І водночас собі ж дозволяємо якийсь закон обійти, а на якийсь зовсім начхати. Що ж, в такому разі не дивно, що іноді з’являються групи невідомих у масках і коригують ситуацію по-своєму теж у не зовсім законні способи.

Іван Ковтун, тижневик «Чернігівщина» №36 (540), фото автора

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: