Роман Грабович: шабаш темних сил наближається, або Навіщо нам дикунські традиції Заходу

Шабаш темних сил наближається, або Навіщо нам дикунські традиції Заходу

7 листопада комуністи та інші ліваки, озброївшись криваво-червоними стягами, вулицями Чернігова «козу водили», святкуючи 91-й день народження бабусі-революції. «Вся власть — советам!», — верещали вони на Красній площі. Праві називали це дійство не інакше як «шабашем».
На другий день вже прихильники правої ідеології, взявши до рук прапори інших кольорів, блукали вулицями міста над Десною, весело скандуючи «Комуняку — на гілляку!» З навколишніх тротуарів лунав злісний шепіт: «Шабаш проклятий!»

Ні перші, ні другі не згодні з тим, що брали участь саме в «шабаші». І правильно, що не згодні! Справжній шабаш — це дещо інше. Це явище — власне, поклоніння темним силам — належить не політиці. Хоча не доводиться сумніватися, що й  наші політики переважно належать до сил «темного табору».
Та справжній шабаш – дещо інше. Офіційний шабаш! Узаконений! Перевірений століттями! І в Чернігові, як і в різних куточках світу, його відзначали в ніч на 1 листопада.

Чортове свято
Ця дата – так званий Хеллоуїн. Він же – День усіх святих. Він же — Шабаш. Кому й коли вистачило в голові клепок, щоб «прив’язати» бісівський шабаш до церковного свята католиків, хто-зна. Думаю, що інквізиція винна. Прогледіла вона, бідолашна, отакий підступ, не вкинула у вогонь його ініціаторів. Якби вчасно вкинула (так, років із чотириста тому), то в 2008 році не спостерігали б ми – слов’яни, українці, мешканці Чернігова – замаскованих під представників нечистої сили людей, а також радісних повідомлень у ЗМІ про той чи інший варіант святкування «чудового свята всіх часів і народів – Хеллоуїна». Один приклад: «В пятницу 31-го октября в черниговском модном пабе «Varenik's» прошла яркая вечеринка в честь колдвоского  праздника  всех святых. Народу собралось немало — модные клабберы, ветераны туссовки и просто завсегдатаи этого заведения. Гости были переодеты в костюмы различных темных персонажей — ведьмы, франкенштейны и даже Женщина-кошка» (сайт «Gorod», 3 листопада).
«Ну, і що в цьому поганому? «Женщина-кошка», інші перевдягнені у чортиків і вампірш хлопчики та дівчатка – що тут ТАКОГО?» — цілком прогнозовано може запитати читач, який, зрозуміло, вже запідозрив мене – автора – в упередженому ставленні до Хеллоуїна.

«Та нічого особливого», — відповім. Хлопці і дівчата, які в пабі зібралися, випили пива, покричали, потанцювали… Потім маски поскидали, фарбу змили, проспалися і вже рано-вранці з чортів «назад», на людей, перетворилися. Тільки ж не слід забувати, що, крім цих хлопців і дівчат, є й інші – ті, чиї душі теж свята вимагають. Душі вимагають, а порожні кишені не дозволяють ні в пабі поскакати, ні в кафе посидіти. От і розповзаються компанії молодиків по дворах і скверах, під’їздах і підземних переходах, де згадують, що, мовляв, чули про Хеллоуїн – нібито в цю ніч у світі «мають панувати сили зла». І часом, «підігріті» дешевою випивкою чи «травичкою», вирішують зіграти роль представників цих самих сил.

Церкву підпалили люди в масках
Цього року Чернігів і чернігівців, як кажуть, Бог милував. А от у столиці злі сили відзначились так, що декому надовго запам’ятаються. Цитую одне з повідомлень, які з’явилося в Інтернеті: «Один із найстаріших київських монастирів – Видубицький – став жертвою одного з новозапозичених „свят” – Хеллоуїну. Принаймні так пояснюють монахи пожежу, яка спалахнула в притворі Преображенської трапезної церкви монастиря вранці минулої суботи, у ніч із 31 жовтня на 1 листопада, коли в США, а тепер і в інших країнах відзначають Хелловін. Повідомлення про пожежу надійшло на пульт МНС о 6:48, а гасили пожежу аж до 8-ї ранку, побоюючись, що вогонь перекинеться на старовинну церкву, збудовану в 1701 році. Опісля виявили два осередки загоряння: у приміщеннях притвору Спаської трапезної та паламарні. Обійшлося без жертв, але зі збитками: згоріли ризниця, меблі, пошкоджений розпис на стінах і стелі та інше церковне майно, у приміщенні паламарні теж згоріли меблі, швейне устаткування, пошкоджені віконні та дверні блоки, закопчені стіни й стеля другого поверху храму і розібрана покрівля – всього збитки оцінюють у 20 тис. грн. Наявність двох осередків загоряння наштовхує на думку про його невипадковість: „Є підозра, що це підпал, бо виявлено два місця займання, – повідомив отець Митрофан, благочинний монастиря. – Хтось намагався зламати замок Михайлівського храму, але це не вдалося”. Послушники нібито бачили біля монастиря напередодні кількох молодих людей, одягнутих у чорне і з розфарбованими обличчями. Монахи підозрюють, що саме „чорнушники” підпалили монастир, святкуючи Хеллоуїн. Наразі міліція та еменесники зібрали докази і свідчення для експертизи. Якщо підозри підтвердяться, буде заведено кримінальну справу про підпал”. („Україна Молода”, 4 листопада).

Я взагалі-то не схильний вірити батюшкам, які розказують про те, що «їх підпалили». Така моя позиція з’явилася після того, як одного разу в Чернігові згоріла юрта (намет, палатка – називайте, як хочете), встановлена незаконно біля Катерининської церкви, і один батюшка з червоним (явно не через пожежу) обличчям розказував журналістам про те, що прихожани його юрти теж бачили людей в масках, котрі були підпалювачами. Посміялися ми тоді та й годі. Але цього разу — столичним священикам – я вірю. Чому? Та, по-перше, тому, що повідомлення про всілякі інциденти, які трапляються в ніч Всіх святих час від часу надходять з різних куточків світу. Чим цивілізованіша країна, тим менше їх надходить. А звідти, де цивілізацією «не пахне», зрозуміло, більше. І це вже – по-друге. Щоправда, я не наполягаю, що ми аж такі нецивілізовані, але до цього вже недалеко.
Хто наловить юних душ?

Може, хтось сумнівається і в тому, що Україна ось уже кілька років як стала «землею обітованою» для всіляких дикунських культів? Правоохоронці давно б’ють з цього приводу в усі дзвони, психологи – також. Їм спочатку допомагали представники традиційних християнських церков, але останнім часом ці покинули боротися з «білими братами», «сатаністами» та іншими. Їм все ніколи! Православні брати і сестри, очолювані святими отцями, в Чернігові Катерининську церкву ось уже два роки ділять та все ніяк не розділять. В інших містах (особливо в столиці) — те ж саме. І в той час, як «традиційні» ведуть війни за приміщення, земельні ділянки, майно, — «нетрадиційні» ведуть війну за людські душі. Дозволена їх діяльність в нашій державі чи ні — байдуже, головне – воюють на всіх фронтах. І ліберали, яких розплодилося – у владі, в політиці, в громадських організаціях, у пресі, — усіляко сприяють «демократії» і «свободі віросповідання».

А душі, повторююсь, самі просяться в чиїсь руки. І так завжди, і в усі часи було. Якщо не хочуть молодими душами опікуватись священики-чорноризці, то й потрапляють вони туди, де їх… чекають. Туди, де їм цікаво. Туди, де МОДНО. Туди, де «пахне» містикою і таємничістю. Перегляньте, шановний читачу, Інтернет, зверніть увагу на те, скільки накоєно тими, котрі раптом почали себе «сатаністами» вважати. Там вони церковне приміщення підпалили, там сотню надгробків на цвинтарі зруйнували, там людину на смерть забили, гадаючи, що таким чином «жертву принесли».

Молодим душам справді нема куди податися в умовах, коли Київський та Московський патріархати повністю втратили авторитет. Бо ж усім, хто вміє мислити й аналізувати, давно ясно, що представники двох гілок православ’я лише вигляд роблять, що б’ються за ідею, а насправді — за гроші і вплив, в тому числі політичний. От і чіпляється молодь за те, що, повторюся, є МОДНИМ, що є ЗАХІДНИМ, що прийшло з того світу, де люди живуть безбідно. Хеллоуїн був би такою собі дрібничкою, якби з таких дрібничок не починалося щось більше.

Обережно – нічийна молодь!
«Золота» молодь в масках по крутих барах і пабах бігає? Діти більш-менш грошовитих батьків теж можуть собі це дозволити. А інші? Вони теж знають про «свято», про те, що його відзначають. Вони теж хочуть! Але не мають засобів для реалізації мрії. До відчуття образи і несправедливості домішується згадка про «темні сили». Єдиний шанс стати учасником НОЧІ – самотужки влаштувати «щось таке». І якщо «чимось таким» стануть просто перекинуті лавочки у парку чи написи на стінах підземного переходу на кшталт «Наш отец – Сатана» (я сам таке бачив не раз), то це ще нічого. Лавочки на місце поставимо, а написи зафарбуємо. Що ж, мало нам – мешканцям Чернігова — «похмільних» ранків після Дня міста, коли на його прибирання кидаються всі сили Управління житлово-комунального господарства, давайте ще й інші РАНКИ для себе створювати.
Але якщо для «підкреслення відчуття свята» у молодиків в хід підуть запальнички, запалювальні суміші, бейсбольні бити та інше причандалля, якими можна руйнувати і нищити?! Теперішня «скромна» «розкрутка» Хеллоуїна в ЗМІ може призвести саме до цього. В умовах економічної кризи, в яку вступають країна і наш регіон, в часи, коли нас знову, як в 90-х роках ХХ століття, накриє хвиля безробіття, коли у людей (особливо молодих) вивільниться маса енергії, це особливо небезпечно. Молодь, якій нікуди себе подіти, це – небезпечно!

Янкі нам не друзі
Знаєте, шановний читачу, мені смішно спостерігати за тим, як ті мої земляки і співвітчизники, які раптом оголосили себе лібералами (бо, бачте, вони сповідують «європейські цінності»), на різних зустрічах і в інтерв’ю тикають нам під носа Шевченкове: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». Як папуги повторюють! Щодо Хеллоуїна, то мені теж доводилося чути саме цей аргумент. Це тоді, коли адептам «європейських цінностей» нагадували про різдвяні і купальські звичаї українського народу. Про них я згадую тому, що хочу зайвий (а може, якраз не зайвий) раз нагадати, що коли вже моїм співвітчизникам хочеться пострибати в масках чи доторкнутися до містичного боку буття, то це цілком можна зробити, користуючись своїм – рідним, національним. Не треба заплутувати самих себе і тих, хто живе навколо нас, «відкриваючи Америку». До речі, ту частину «Америки», яка є далеко не найкращою і найцікавішою.
Якщо ж бути вже зовсім точним, то Хеллоуїн – не американське свято, а ірландське. Воно прийшло з тих давніх дохристиянських часів, коли населення прекрасного Смарагдового острова (так називають Ірландію) вшановували (тобто, хабарі давали) злим духам, — щоб ті, звісно, не дуже сердилися. Потім свято трансформувалося, з нього вийшов якийсь «коктейль», — і до Всіх святих його причепили, і різних інших дурниць накоїли. Робили це європейці, потім — янкі. І сьогодні дуже не хочеться, щоб свою лепту в подальшу трансформацію вносили українці. НАМ СВОГО ПОДІТИ НІКУДИ, а не чужими дурницями перейматися, — отак скажу і, здається, буду правий! Хто так не вважає – можемо посперечатися. Є сайт «Gorod», я — один з його постійних авторів, тож пишіть, поспілкуємось. Завжди радий буду коментар (навіть негативний) бачити. Взятися за самоосвіту ніколи не пізно.

P.S. або Не всі зі мною згодні

Щойно я переглянув цей свій матеріал, і він видався мені якимось… неповним. Потрібні до нього позиції інших людей. До того ж, молодих. До того ж, колег-журналістів. Телефоную знайомим і шукаю дві різних (бажано – протилежних) точки зору…

Є! Говорить чернігівський журналіст та лідер правого руху “Українська альтернатива” Олександр Ясенчук:
— Це — не наше свято! У нас такого свята ніколи не було. Це — так зване свято, нав'язане нам гнилою західною цивілізацією. Але чому його відзначають зараз? Тому, що це вигідно сучасним комерсантам. Вони просто заробляють на цьому гроші! Мені, як переконаному християнинові, дико спостерігати за тим, як українцям, що здавна славилися високоморальними цінностями, насаджується найгірше і ментально чуже.

Стародавні кельти (якраз ті самі ірландці. – Р. Г.) з настанням Хеллоуїна, який символізував прихід на землю темних сил, приносили жертви, щоб задобрити темних богів.

Доходило навіть до вбивства людей. Наші предки ніколи не мали кривавих культів, і тим паче ніколи не шанували темних богів. Жертви приносилися на славу, а не на задобрення. Я закликаю українців повертатися до своїх культурних витоків, відновлювати слов'янсько-християнську традицію з високоморальними культурними цінностями.



Говорить студент Чернігівської філії Київського славістичного університету Станіслав Чарівний:
— Як на мене, то Хеллоуїн є дуже цікавим і веселим святом. Особливо, коли бачиш, як центральними вулицями міста крокує молодь, одягнена в костюми дивних створінь, серед яких є казкові феї та відьми, і жахливі вампіри, і принци...  Здавалось, що в повітрі панував присмак таємничості! Це було схоже на яскраве, дивацьке шоу. Щоправда, декому з тих, хто намагався святкувати Хеллоуїн, доводилось пояснювати правоохоронним органам, чому вони в такому вигляді гасають по місту.

Особисто мені, коли запрошував на святкування друзів, доводилось чути такі слова, що це: «не наше свято, у нас такого свята ніколи не було. Це так зване "свято" нам нав`язане. А чому його відзначають зараз? Тому що переслідуються комерційні цілі: вигідно влаштовувати всілякі вечірки, продавати страшні костюми»… Так, правда. Комерція відчувається, але не більше, ніж на Новий Рік та Пасху, коли всі прилавки магазинів заповнені різноманітними товарами, коли по телебаченню та радіо реклама нав'язує тобі, як і де святкувати, і що краще придбати.

Найбільше дивує, коли люди поділяють все на «наше» та «ваше». Але хіба хтось примушує тебе святкувати? Не хочеш – не треба. А я впевнений, що молоді якраз до смаку такі свята, де можна гарно повеселитися з друзями. Особливо це стає зрозумілим, зважаючи на  швидкі темпи популяризації Хеллоуїна в країнах СНД.
І це — провина держави, що не вміє правильно пропагувати українські традиції та свята в світі. Замість цього, в час великої глобалізації, світ пропонує свою культуру та традиції, тим самим впливаючи на молоду свідомість через всі засоби комунікацій.

А, як ми знаємо, хто заволодіє вподобаннями молоді, той контролюватиме світ. Оскільки саме молодь формує різноманітні культурні тенденції, то саме вона збирається в фанклуби улюблених виконавців, і саме вона в подальшому буде слідувати своїм уподобанням впродовж всього свого життя.

Як кажуть, без коментарів.

З повагою,  Роман ГРАБОВИЧ


 

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: