«Він був фартовий. Юрі завжди везло»

У суботу, 28 березня, у Бахмачі поховали 25-річного Юрія Бутусова, командира роти спецпризначення. (Бахмач — батьківщина матері Надії Бутусової). Він загинув 16 лютого у Дебальцевому Донецької області. До свого 26 дня народження чоловік не дожив трохи менше місяця.



Юрій Бутусов народився у Чернігові, закінчив з відзнакою 27 школу, ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Після закінчення потрапив до Кіровограда до третього окремого полку спецпризначення. Був, розповідають родичі, на навчаннях у Чехії, США.

У Бахмач на похорон героя приїхали товариші по військовому ліцею, друзі, з якими навчався у Львові, товариші-спецпризначенці. Труну загиблого бійця несли на руках три кілометри від будинку до кладовища.

— Війна для нього розпочалася 25 січня минулого року, — говорить старший брат загиблого Сергій Гриценко. — Був у Криму. Пройшов усі гарячі точки на Сході: Савур-могила, Краматорськ, Донецький аеропорт, Іловайський котел, звідки витягував мене.

Сергій уже демобілізувався, рік тому його мобілізували до 72 окремої механізованої бригади.

— Він мене з Іловайська витягнув, — згадує чоловік. — Пробивав дорогу для техніки, хлопців. Юрка за це двічі нагородили медалями і один раз, здається, за Краматорськ.

Він взагалі фартовий був, йому завжди везло. Та Дебальцеве стало останнім пунктом.

Юрій був у групі, що супроводжувала колони, які завозили до Дебальцевого все необхідне. Назад вивозили поранених та загиблих. 16 лютого колона, яку він супроводжував, потрапила у засідку.

— Їх розстріляли росіяни, — упевнений Сергій. — Вони діяли надто професійно. Звичайні шахтарі так не змогли б.

Місяць Сергій шукав брата. Адже Юрій Бутусов значився як поранений, що перебуває у полоні. І тільки наприкінці березня загиблого бійця із Дебальцевого змогли вивезти волонтери, обмінявши його на тіла сепаратистів. На упізнання до Дніпропетровська поїхав Сергій.

— У Юри обгоріли рука, обличчя, був поранений у плече. Він допомагав двом товаришам вибратися з палаючої бронемашини. їх врятував, себе — ні.

За сином тужать батьки Надія та Юрій Бутусови (обидва свого часу працювали у друкарні «Деснянська правда» у Чернігові). Власної сім'ї Юрко Бутусов так і не встиг створити.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №14 (1508)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: