Марія Кириченко: Панки. Хто вони такі?

Панки. Хто вони такі?

Колись один мій знайомий, Андрій, сказав: "Панк - це свобода життя, мислення, свобода від усього світу». Молоді люди Чернігова, які живуть за цим принципом, багатьом здаються ненормальними. Адже вони надто відрізняються від усіх. І не тільки одягом, а й примітивною поведінкою...

Ірокези ставлять пивом

Загалом панки — це люди, які ні під кого не підлаштовуються. Вони — антиполітики. Навіть у виборах участі не беруть.
— Ні, я, наприклад, слідкую за політичною ситуацією в Україні, — говорить Андрій, — як нашу країну руйнують ці... політики. Вони байдужі до людей. Хоча й ми, у принципі, — теж.
У натовпі панка можна легко впізнати. Хоч кожен вдягається як хоче, "по-своєму": від звичайних кедів до звичайної майки. Бриджі чи шорти, найчастіше — в клітинку. Це їхній найпростіший одяг. Та є й "кадри" які ходять у зелених косухах, на штанцях — сотні шпильок, різних нашивок, наклейок, які закривають дірки. Одяг можуть навіть маркером обмалювати чи спеціально порвати. У більш юного покоління можна побачити на руках ще й браслети з колючками, ланцюжки на штанях та різні інші штучки, які продаються у "тематичних" магазинах. Кольори їхнього вбрання — переважно чорний, червоний, білий, зелений.
зелений.

—  А де одяг купуєте? — запитую. — Чи є якісь спеціальні магазини, де може  одягтися панк?
—  У Чернігові, наскільки я знаю, немає. Купуємо головним
чином у секонд хендах. Там багато цікавого можна знайти!
Ще одна з вагомих складових іміджу пайків — ірокез
—  Він прийшов від індіанців, —  долучається до розмови ще один панк. — Від червоношкірих. Ірокез — це наша відмінність.

Найчастіше його ставлять пивом чи водою з цукром. А кому пощастило з грошима — гелем. Є навіть один нехороший анекдот: панки спіймали хлопця І катують: "Будеш волосся відрощувати?". "Буду!" — відповідає хлопець. "Наскільки довге?" — знущаються панки. "До колін, до колін!" — тремтячим голосом відказує юнак. "Неправильно, —  заперечують панки. — Треба до стелі, до стелі!!!

На панк-концертах, які найчастіше відбуваються у клубі "Альтернативний 38-й" твориться взагалі щось неймовірне.
—  Так веселої — розповідає Андрій. — Це велика сходка цікавих людей з ірокезами, п'янки-гулянки, слем під чудову музику. Слем — це такий своєрідний танок, коли люди просто відривають одне одному голови (в переносному значенні слова, звісно). Це, можна сказати, бійка, але без надмірного докладання рук. В обличчя не б'ють, проте після слему все ж може бути кілька синців, вибита рука чи плече. І до цього всі ставляться нормально, адже знають, на що йдуть.

Зате негативні емоції під час слему мов випаровуються. Це своєрідне розслаблення.
Збирається ця дивна молодь найчастіше компаніями, де доведеться. Либонь, де перехожих найменше. Так і веселіше, і можна щось цікаве утнути. Така собі сходка панків — це дійство з випивкою. Хоча, як і в будь-якій компанії, вживають спиртне не всі — це, як кажуть, вибір кожного. А потім починаються жарти та такі собі веселі ігри: пострибати одне на одного, покидатися чимось...

Панківські свята
Хоча певних традицій у панків немає, та кожна компанія вигадує собі свої. В однієї з чернігівських компаній, наприклад, є так звані панковки. Вони святкуються чотири рази на рік. Це щось схоже на щедрування. Група панків ходить з гітарою чи без неї по квартирах, співає панивські чи просто коротенькі пісні, декламує вірші. Деякі люди сміються, комусь це подобається, а хтось обурено свариться на них. Старенькі бабусі ж взагалі лякаються.

Інше свято — день сарделя. Колись хлопці збиралися йти до лісу посмажити сардельок та попити секс-пістолс (напій придумали не так давно, це — суміш пива з портвейном, яку полюбляють, до речі, не тільки панки). Зайшли до магазину, скупилися, а на сардельки грошей не вистачило, тож вони купили лише одну. Молодики передумали йти до лісу, а зайшли за той самий магазин, розмалювали що сардельку (вони називають "сардель"), зробили їй ірокез із сірників. І жартівливо зверталися до свого витвору: "О, сардель, ти наш сьогоднішній бог!" І тоді 22 вересня (коли все це відбувалося) вони нарекли днем сарделя.

Панки — народ дуже веселий і можуть будь-якої миті утнути щось ненормальне. У день народження однієї дівчини двоє молодиків з криками: "Це все для тебе, лише у твій день народження!" стрибнули у холоднючу воду. У Стрижень. Вдягнені, взуті. Поплавали трохи, змерзли. Потім їх відігрівали, але, кажуть, це було весело.

Частенько на свята, коли всі полягають спати, декілька невсипущих знімають кеди у тих, хто спить, відрізають частину шкарпетки і взувають кед на місце.
—  А потім, вранці, «жертви» приходять додому, — долучається до розмови ще один панк, — знімають кеди, і у шоці намагаються зрозуміти, як це сталося.
Буває, що тих, хто спить, обмальовують майонезом. Тож у компанії краще не засинати...
—  Цього року, — пригадує Андрій, — поїхали ми гуляти на дачу. За перший день все поїли, тому наступного дня взяли палиці і пішли до озера глушити жаб. Спочатку спіймали шість. Повернулися на дачу, посмажили. А потім хтось як видасть: "Ми
їмо живих жаб!" Почалася паніка. Але шлунок все ще просив їсти, тому ми знову пішли до озера і наловили ще.

—  І вам було не гидко? — запитую.
—  Та що ж тут гидкого!
У панків трапляються проблеми з міліцією. Бувало, що за тиждень забирали по п'ять-шість разів. За хуліганство. Чи то пісні занадто голосно співають, чи то кричать щось незрозуміле. Одне слово, заважають людям спокійно жити.

Сім'я? Сім'я!
—  Невже ви ні про кого не дбаєте? Невже вам байдуже до людей, яким ви заважаєте спокійно жити? — дивуюсь я
—  Ну чому ж! Дбаємо. Про своїх ближніх...

—  А як же сім'я, діти? Так і будете все життя гуляти?
—  Ми теж люди. Такі, як і ви. Сім'я і діти — то теж частина нашого життя. Хто захоче створити сім'ю, завжди може зупинитися і змінити свій спосіб життя...

Суспільство не розуміє панків. Ще з тих часів, відколи вони з'явилися і початі яскраво вирізнятись серед інших людей. Дехто їх навіть боїться. А представники цієї категорії людей кажуть: "Свобода — це найкраще і найцінніше, що є у нас. Вільними вважає себе безліч людей, проте вони помиляються, адже їхні руки зв'язані суспільним становищем. Наші ж — вільні, як крила птаха.."

Марія Кириченко (щотижневик "Місто", №40)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: