Президент Федерації Південного Сходу України втік з-під вінця

Уродженець Ніжина 58-річний Анатолій Візір відомий зараз як самопроголошений тимчасовий президент самопроголошеної Федерації Південного Сходу України і командувач Національної армії Південного Сходу України. З рідного міста чоловік виїхав за досить дивних обставин і вивіз свою сім'ю.

Візіри жили на околиці Ніжина — Мигалівці, на вулиці Переяслявській. Батько Михайло Григорович був теслею, а мати Таїсія Петрівна працювала на автостанції. Сестра Ніна молодша від Анатолія на два роки. Діти ходили в школу №6 на Мигалівці. Пізніше Візіри переїжджають у центр міста — на вулицю Орджонікідзе, в будинок 40, квартиру 4. Але діти продовжували вчитися у тій самій школі, хоча туди іти було з півгодини.

Вчився Анатолій переважно на четвірки. Закінчив вісім класів і вступив у Ніжинське медучилище. Після закінчення навчального закладу служив в армії санінструктором, а потім — і начальником медичної служби військової частини, яка розташовувалася у Німецькій Демократичній Республіці. Після демобілізації працював фельдшером швидкої допомоги в Ніжині. Потім влаштувався регулятором електромеханічних приладів і систем військового заводу «Прогрес».

Зараз у одноповерховому будинку на Орджонікідзе нові мешканці. Лише 53-річний житель сусіднього будинку Володимир Лєсковий згадав Толю Візіра.
— Коли Толя прийшов з армії, ми з ним ще паркан між нашими дворами городили, — сказав Володимир Олексійович. — Він старший за мене, тож спільних інтересів у нас було мало.

Анатолій збирався одружитися з молодшою від нього на два роки Вірою Рекою, дівчиною з шанованої родини. Купили обручки, покликали гостей на весілля. А жених... не з'явився у загс.

Віра дуже переживала. Пізніше її доля склалася добре. Вийшла заміж, має дітей та онуків.
— Я не хочу згадувати цієї людини, — відмовила в інтерв'ю Віра Дмитрівна.

Анатолій вчиться у юридичному інституті в Харкові. Туди ж переїжджає сестра Ніна, а пізніше й мати Таїсія. Батько на той час помер.

У 1983 році Анатолій призначається на посаду судді Рубежанського міського народного суду Ворошиловградської (нині Луганської області). Через чотири роки перебирається в Луганськ — стає суддею кримінальної палати Луганського обласного суду. Вже має дружину Ольгу Василівну та чотирирічну доньку Анастасію. В цьому ж місті, але в іншому будинку селиться й мати Таїсія Петрівна.

У 2004-ому Анатолій Михайлович стає першим заступником голови Апеляційного суду Луганської області, а через два роки й очолює установу. У 2011 році подає у відставку.

15 квітня 2014 року Анатолій Візір проголосив себе тимчасовим президентом самопроголошеної Федерації Південного Сходу України і командувачем Національної армії Південного Сходу України. Наступного дня СБУ Луганської області відкрила кримінальне провадження стосовно Візіра.

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №19 (1461)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.