Картоплю для військових зібрали, та ніхто за нею не їде

— Перед Великоднем мені зателефонували з Бобровицької райдержадміністрації і сказали зібрати для солдат картоплю, макарони, сіль, — розповідає Микола Малашта, сільський голова Петрівки Бобровицького району. — Приїдуть, заберуть, запевнили. Село велике. Бензин дорогий. Кіньми дешевше обійдеться. Знайшов коней, попросив людей. Зібрали півтори тонни картоплі, солі, вермішелі, цигарок на 1 000 гривень купили. Телефоную в райдержадміністрацію виконуючому обов'язки:

— Володимире Володимировичу, що робить?
— Транспорт шукаєм.

Минає день-другий. Картоплю я замкнув у старому заготпункті. У сільраду не покладу, додому не повезу. Одну ніч не спав, стеріг. Другу. Я ж теж людина. Мені відпочинок потрібен. У Києві картопля по 6-7 гривень за кіло. Півтори тонни — 10000 гривень. Можна вивезти і здать, потім шукай вітра в полі. А перед громадою хто буде відповідати. Голова. А вони не ідуть і не ідуть. Розговорився з головою з Нового Викова. Він поспівчував: «Дивись, бо не знатимеш, куди картоплю подіти. Зі мною була така ж історія. Так у Вороньки у будинок престарілих віддав», — з обуренням розповідає Микола Іванович. — Коли б це було 200 кілограмів, я уже знайшов би машину, сам відвіз. Якби знав, що таке буде, хай би ту картоплю везли у райдержадміністрацію на другий поверх.

Перед цим збирали для мобілізованих, що у Прилуках базуються. Люди несли, хто що міг. Я попросив, хлопці легковими машинами з прицепчиком усе відвезли. Зустрівся з командиром, питаю:

— Що треба?
— Гроші.

Ні, думаю. Вистроїлися призвані. Я питаю:
— Хлопці, що вам треба?
— Берці, шкарпетки, сигарети.

Ми поїхали у Прилуки. Купили 15 пар берців. Шкарпеток кожному по 4 пари, рукавиць. Цигарок на три тисячі, медикаментів на 1000 гривень. І я був задоволений, і люди.

А в ніч з 27 на 28 квітня зірвали замок, перебрали 4 мішки картоплі. Добре, хоч винести не встигли.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №18 (1460)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.