Бездиханна дитина, що захлинулась в воді ожила

Спокійний вечір не передвіщав біди. Натомлена денною спекою земля дихала вечірньою прохолодою. Юрій Нехаєнко зібрався включити телевізора – о 19-й по телевізору був футбол. Та раптом у двір убіг наляканий, захеканий хлопчик Дениско – товариш племінника Жені:
       - Там, у копанці, потонув Вадимчик…
       Ніколи було розпитувати про деталі у сполотнілого восьмирічного хлопчика. Якась невідома сила привела його саме до Юрія, минув перед цим чимало дворів.
       Копанка за кілометр від будинку Нехаєнків. За селом, поблизу колишньої колгоспної ферми. Глибока, не пристосована для купання. Та річки на тому кінці Кобижчі немає, тож діти постійно там хлюпочуться.
       Страх мобілізував усі сили. Був напруженим, як струна. Дениско ж біг по допомогу з півгодини, та поки Юрій примчав велосипедом. Тіло восьмирічного хлопчика уже сплило. Витягнув на берег – не було дихання, не билось маленьке сердечко. Проте 25-річний юнак не розгубився. Із пам’яті виринула газетна публікація – читав колись як треба робити штучне дихання. Діяв швидко, упевнено, сильними ритмічними рухами. Намагався не дивитись на мертві, осклілі оченята дитинчати. І тільки допомагав собі молитвами:
       - Боже, порятуй цього хлопчика.
       І, певно, близький до Бога Юрій Григорович зумів ублагати Всевишнього – хвилин через 20 Вадимчик зітхнув, з горлечка вирвалась вода, і дитина почала важко, з перервами, але дихати.
       По-армійському оперативно діяв і батько Юрія, Григорій Олексійович: швидко підігнав на берег свою автомашину. Поклали дитину, і швидко повезли. Дорогою два рази зупинялися – Юрій робив потопельнику штучне дихання. Хлопчик плакав, але до свідомості не приходив. Біля переїзду зустріли швидку допомогу – Друг Юрія Олег викликав медиків.
       Так у безсвідомому стані і віддали Нехаєнки дитину медикам райлікарні. Бригаді реанімаційного відділення під началом досвідченого лікаря Пастернака (також Вадима) довелось чимало попрацювати, щоб повернути дитині радість життя. Кілька днів лежав Вадим Лахно під крапельницями, та, врешті, загроза минула, сили життя перемогли. За тиждень очуняв, зараз хлопчик почуває себе добре.
       - Знаєте, вже як віддав хлопчика медикам, - розповідає Юрій Григорович, - мене почало трусити, аж тоді збагнув усю глибину небезпеки. У моїх руках щойно було мертве, бездиханне дитя. І трапилось чудо - хлопчик ожив. Думаю, це Божа милість. І на березі, і дорогою, виконуючи незнайомі мені маніпуляції, я весь час молився. Навіть медики погоджуються, що часу після того, як хлопчик захлинувся, минуло багато, і таке незвичайне воскресіння буває украй рідко. Хлопчик, по суті, вдруге народився.
       Між іншим, Юрій Григорович наближена до церкви людина. Із 13 років відвідує Святомиколаївський храм, вихованець отця Василя. Із малку спокійний, розсудливий, не по літах мудрий. Саме церква, віра в Бога, вважає Юрій, допомогли йому на життєвій дорозі. Із золотою медаллю скінчив Кобижчанську середню школу №2, із червоним дипломом- академію державної податкової служби в Ірпіні. Півтора роки попрацював у Бобровицькому відділенні Пенсійного фонду, із листопада минулого року трудиться у центрі зайнятості.
       На кожній службі Юрій у церкві: і молитви читає, і свічечки запалює, допомагає священику правити службу. Словом, божа людина. Між іншим, горіла і горить у храмі свічечка за здоров’я сусідського хлопчика Вадимчика.
       - Лише кілька місяців Юрій Нехаєнко у нашому колективі, - говорить директор центру зайнятості Микола Лук’янович Демидюк, - працює головним спеціалістом відділу активної підтримки безробітних. Швидко освоївся із роботою, легко контактує з людьми, підтримує відвідувачів психологічно, морально. Колеги задоволені – колектив поповнився талановитим працівником. Між іншим, дуже скромний, про випадок біля копанки я дізнався від односельчан. Юрій Григорович про свій героїчний вчинок нікому не розповідав. Тільки останніми днями якийсь стомлений, зажурений.
       Врятований хлопчик із багатодітної сім’ї. Безробітна Оксана Лахно сама виховує четверо дітей. Минулої весни у сім’ї трапилась трагедія: у власному будинку згорів батько дітей. На щастя, діти були на той час у бабусі. До речі, Вадимчик народився в один день з дідусем – 13 липня. Кілька років тому, саме в цей день, дідусь помер. І ось 13 липня, напередодні Маковія, на свій день народження хлопчик ледве не загинув. Старі люди кажуть, що то дідусь хотів забрати онучка до себе, і саме молитви сусіда Юрія відвернули лихо, заплановане долею.
       Як би там не було, а хлопчик живесенький, бігає собі з дітьми, грається. Між іншим, у воду попав він цілком випадково, хтось із дітей штовхнув.
Головне управління МНС України в Чернігівській області звертається до всіх мешканців Чернігівщини. Відпочиваючи біля водоймищ будьте вкрай обережні. Трагічні випадки трапляються внаслідок порушення правил безпечної поведінки на воді або купання в необладнаних місцях. Не слід забувати приділяти увагу і розвагам дітей, які залишаючись на самоті можуть вигадати небезпечні ігри. Ні на мить не залишайте їх поза увагою. Задумайтесь, лише з початку року через безконтрольність батьків на водоймах області загинуло 14 дітей. Будьте дуже обережні, щоб відпочинок біля води був для Вас і Ваших дітей безпечним!

Світлана Скрипка, позаштатний кореспондент газети "Наше Життя". Центр пропаганди Головного управління МНС України в Чернігівській області

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: