„Хай солдати тепер строять, раз спалили”

Ольга Меринова на згарищі

У суботу, 16 серпня, горіло село Косачівка Козелецького району, пожежа накинулася з лісу, з боку військового полігону «Десна». Косачівка стоїть впритул до хвойного лісу. Дерев'яні хати, деякі обкладені цеглою. Страшна спека, сильні пориви вітру. Кажуть, язики полум'я накривали, мов хвилями, хату за хатою.

1. «Брат помер у мене в машині»
— Всього згоріло 19 хат і один магазин, — говорить сільський голова Світлана Савенок. — Десять з них жилі. Постраждалих не менше 30 дворів. У кого сарай, у кого сіно згоріло. Двори спалахували за лічені хвилини. Люди кидали все і тікали. Деякі намагались врятувати будинок, живність, допомогти сусідам.

У понеділок, 18 серпня, в селі був похорон. Надихавшись диму та гару, загинув 29-річний Олександр Дудко. Сашко родом з Броварів, жив з бабусею в Косачівці. Працював у брата. Мама Саші знепритомніла під час похорону, її забрали машиною.

— Коли все горіло, ми з Сашком забрали з хати та відвезли машиною бабу, — розказував брат померлого Євген Пінчук. — Потім я поїхав забрати дружину, вона вагітна. А Сашко знов у бабину хату побіг, хотів собак повідв'язувати.  А  там  старі люди живуть. Сусідка виходила з хати, впала — допоміг витягнути. Потім почав хату тушить. Був не один, з хлопцями, то там, то там допомагав. У таке пекло заліз...

А потім ще мою хату тушить поїхали. Саша каже: «У мене в грудях пече». Відвіз його до фельдшера, Ігнатовича. Той наколов Сашка ліками, каже, на свіже повітря треба. А де ж воно тут було, те свіже повітря.

Ввечері Саші стало зовсім погано. Намагались поїти його молоком. Помер він у мене в машині.

— Вони забор бабин тушили, так у мого чоловіка голова обгоріла, —  розказує сусідка Тетяна Литвиненко. — Коля зараз лежить, ліками накололи. Мені досі дихати важко. Потім хати поливали просто з відра, ми свою, Саша — свою. Саша довше всіх гасив.

— Казав йому, іди звідси. А він упертий, — продовжує Євген Пінчук. — А  тут же ні „швидкої”, ні пожежників. То бензину в них нема, то води. Село на воді стоїть.

Косачівка після другої години дня загорілась. Але в мешканців склалося враження, що гасити не поспішали.

—  Першу колону пожежних машин я зустрів, коли вже брата в морг віз. Зразу шланг кинули, помпу поставили прямо в канал (у нас канал 16 метрів глибини) і діло пішло. А до того місцеві тушили...

Я прямо скажу, біля Костенка стояли шість пожарок. Лісничий Бойправ підійшов, попросив виділити одну пожарку,  бо хата згорає. А вій не дав, нікого не пустив. Біля лісництва стояло шість машин.

Тут такий ураган був, від розпеченої смоли дерева розривались, літали, мов комети. Якби у п'ятницю стільки машин прийшло, як зараз, хіба таке було б?



2. Гасити не спішили? Чому?
Заступник голови державного комітету лісового господарства Ігор Червоненко обіцяв постраждалим від пожежі працівникам лісництва допомогти фінансово і будівельними матеріалами.

— Тисяч по 15-20 дамо. І ліс дамо на відбудову, безплатно. Робітників на будівництво виділять не будемо, лісгосп — не будівельна організація, — говорить Ігор Червоненко. — Губернатор тисяч по 50 обіцяв. І хату купити можна.

Скільки ж коштує хата в Косачівці?

— З учорашнього дня подорожчали, — говорить Світлана Савенок. — Від 50 тисяч. У нас кияни землю скуповують, Київське водосховище за З км.

У селі стоїть стійкий запах гару. Де-не-де по згарищах ходять люди.

—  У свекрухи в погребі картопля попеклась, — показує Ніна Грязіна. — Хата, все в дворі повністю вигоріло. Якби не хлопці з реабілітаційного центру, то її 6 у живих не було вже. Барахла у погріб накидала, а йти вже не могла.

— Усе пішло прахом, — каже Іван Жабинець, — залишилась тільки одежа, що на мені. Добре, люди хліб дають, пустили переночувати. Залишилось кілька циплят, кіт вижив — у колодязь заховався. Корова, вижила, була саме на пасовищі. Порося диму надихалось, нічого не їсть. Картошка на городі є, та ні на чому зварить. Метрів 10 стовп вогню йшов. А як балони газові почали зриватись!

— Те, що хати по селу стоять пусті, ще не значить, що в них можна жить, — говорить Ольга Меринова. — І ще не значить, що хазяїни їх продають. От хай солдати тепер беруть самі і строять, раз спалили.

Воно ж не в суботу почалося. Сутки горіло, а вони не тушили. В перший день — нікого не було, ні пожарних, ні самольотів. У лісі вже вертушки горіли, а вони кажуть — там не сильно горить. Зараз люди хто по знайомих, хто по сусідах живуть.

— Вчора приїжджав губернатор, звали людей, наша баба також ходила, — розказує Ніна Грязіна. — Кажуть, повибирайте хати в селі, ми їх купим. 10 жилих в селі, може, і найдеться, але чи вони продаються?

— Загорівся воєнний ліс за нами, — розказує Анатолій Анісовець, працівник Косачівського лісництва. — Остерський лісгосп тушить отказався, сказали — не наш ліс. Наші теж не тушили — команди не було. А в мене дві хати згоріло — наша і тещина. Губернатор  каже: шукайте хати по селу, купимо. А що воно за хати — ні дверей, ні погреба. Я в лісництві 16 років проробив. Невже не можуть хату построїть, бідні такі? У мене все приватизоване, я гроші оддав за землю. Хто в мене тепер її купить?

— Я якраз був на роботі у лісництві, поки моя хата горіла, — веде далі Анатолій Анісовець. — Жінка, діти вдома були. Жінка тільки ікону винесла і дві табуретки. Положила коло колодязя. Вона й згоріла, табуретки потліли. Всі вибігли, в чому були. Тапочки оце не мої. Дядько приютив. Всі документи погоріли. «Москвич» встиг відкотить, а мотоцикл "ІЖ» згорів. Три велосипеди згоріло. У мене двоє дівчаток — Оля і Юля, 10 і 11 клас. Якраз накупляли їм до школи всього тисяч на п'ять. Все і згоріло. Люди з села звонили 112, визивали рятувальників ще в п'ятницю. Кажуть, горить ліс, дим іде. А вони відповідають: «Ми знаємо». Сусід робить у лісництві. Коли вітер у суботу піднявся, мама пішла до нього, каже: «Вітю, горить, робіть же що-небудь». Не встигла сказать, каже, дивлюсь — хата займається. Спочатку сусідська, потім наша, тут же сіно, ліс, хати з дерева. Все сухе, як порох. Загорілись два сараї, дрова і зразу хата. Мати каже: «Я біжу, клубок вогню за мною (по стерні)». А мама старенька, 80 років, ходить з паличкою. Казала: «Я, діти, війну пережила, але такого пекла не бачила». Не знаю, як вона, бідна, вижила. Кажуть, і досі ліс горить.

3. «Вогонь ішов з полігону»
Штаб ліквідації пожежі розмістився у Косаківському лісництві. Поряд стоїть безліч пожежних машин, ходять люди в камуфляжі. З лісничим поговорити непросто, — весь час то на об'єкті, то на нараді, то знов їде в ліс. Вигляд зморений.

—  Чотири ночі вже не сплю, вибачте, — каже Анатолій Костенко, лісничий Косачівського лісництва.

— Люди кажуть, ви машини на пожежу не пускали, бо не було наказу. Правда?
— Неправда це. Навпаки, я перший побачив угрозу і забив тривогу. Десь о 15 годині черговий на вишці доповів, що на нас з полігону йде пожежа. Це був верховий пожар, коли дерева горять знизу і до верхівки, він пересувається дуже швидко, 50-60 км/годину.

У лісництві є єдина пожежна машина ЗІЛ-130. Я зателефонував головному лісничому, в Остер, попросив допомоги. Через 40 хвилин прийшла перша машина з Сорокашицького лісництва. Пізніше — з Остра, часа через півтора — з Морівського. У всіх була паніка, таке було — не знав, що робить. Казав людям: забирайте дітей і тікайте!

Вогонь спочатку йшов сюди, тому гасили тут. Потім напрямок вітру різко змінився, і вогонь пішов на село. Близько 17 години в селі було всього чотири пожежні машини (це вже пізно ввечері прийшло їх більше), невеликі з лісництв. І два трактори з плугами. Полум'я накривало їх хвилями, до лісу на таких було не підступитись. Я просив керівництво поклопотатися, щоб прислали літак.

Відправив своїх людей сповістити про пожежу тих, хто живе понад лісом. Одна машина була коло лісництва. Віктор Бойправ прийшов: хата горить. Я сказав, щоб він забирав все, що бачить.

—   А  ще,  кажуть,   не спішили тушить, щоб списати недостачу лісу...
— У квітні в нас була перевірка Держкомітету лісового господарства. Ревізія з Чернігівського управління в цьому році була.

До речі, там, де йде заготовка, пожежі не було. І продукція практично вся ціла, на місці. За 22 роки, що працюю, не було жодного стягнення за недостачу.

Я ще раніше вимагав, просив у керівництва, щоб вони якось зв'язалися з військовими і припинили стрільби на полігоні. Коли в них навчання, стріляють вогненебезпечною зброєю, трасерами. А кругом ліс. Кожен рік горить. Правда, раніше не так сильно, самі гасили.

Пожежний літак з авіабази прийшов годині о сьомій, спочатку на розвідку. Гасити почав годині о восьмій.

Усього в гасінні пожежі брали участь 105 пожежних машин і 16 тракторів. Було задіяно більше 1000 чоловік. Люди працювали цілодобово, лише на другу добу з'явилась можливість вивозити їх на короткочасний відпочинок.

Олена Гобанова (щотижневик „Вісник Ч”, №34)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: