Яка вона, лікарняна юшка?

Квашений огірок – до столу пацієнта

Краще взагалі - не хворіти. І все ж, час від часу, чи не кожному доводиться побувати на лікарняному ліжку і скуштувати „лікарняної” їжі. Мабуть, не варто недооцінювати дієтичну юшку і безхолестеринові каші. „Такого вдома не звариш!” – кажуть пацієнти ЦРЛ. Одні посміюючись, інші - розуміючи корисність таких страв. У деяких випадках дієта навіть дуже доречна.

Сільські люди якось з більшим розумінням ставляться до прохань надати допомогу харчоблоку ЦРЛ такими продуктами, як картопля, капуста, морква, буряк, огірки. У визначений час тим чи іншим селом проїжджає машина, про що повідомляється заздалегідь, забираючи виставлені людьми банки з солоними огірками і пакунки з овочами. У Корюківці - складніше. Хоча є містяни, котрі час від часу телефонують до Червоного Хреста із пропозицією прийняти одяг, що давно не носиться або продукти, яких надлишок. Аби привернути увагу міських жителів до «кухонних» проблем районної лікарні і тим самим підштовхнути місцеве населення до благодійництва, до редакції завітала голова благодійної організації „Червоний Хрест” у Корюківці Юлія Добролюбова. Вона розповіла, що разом з волонтерами із Прибині – Марією Кожем`яко, Оленою Олійник і патронажною медсестрою Любов’ю Науменко передали до харчоблоку лікарні кілька банок і відерце засолених огірочків. „На розсольник, вінегрет...», - посміхається дієтсестра ЦРЛ Валентина Олексієнко. У розмові розповідає, що саме зараз бракує моркви, цибулі, майже закінчилася картопля. Будуть раді навіть торішній - лише приносьте. Щодо свіжих огірків, то й вони дуже потрібні. І умови для засолювання є – діжки напоготові. Проте, компонентів: зелені, часнику і т.ін., також немає, а з однієї солі – нічого путнього не вийде.
Чому ж Корюківка відстає у добрих справах? Можливо, через те, що, лікуючись у стаціонарі, жителю міста завжди принесуть домашнього супчику, і не раз, а до сільчанина, якщо приїдуть двічі на тиждень, і то добре. Є такі, до яких взагалі ніхто не навідується. Рятує лікарняна їдальня. А, можливо, причина зовсім у іншому. У кожного, напевно, своя, наприклад, самі купують овочі на ринку, на благодійність не вистачає часу, чи щось іще. Кажуть, коли чогось хочеться, людина шукає можливість, якщо – ні, то причини. Віриться, що містяни „підтягнуться” до сусідів із сільської місцевості і проявлять активність у волонтерській діяльності.

46 копійок на місяць – чи не ціна милосердя?

Саме стільки виходить, якщо стати членом Товариства Червоного Хреста – єдиної міжнародної організації, яка офіційно допомагає. Членські внески, а це п`ять гривень за рік, із усієї країни надходять до Чернігівської обласної організації Товариство Червоний Хрест, а звідти надається допомога у вигляді медикаментів, одягу, взуття, миючих засобів і т. ін. У районі на сьогодні 58 волонтерів. Кількість їх зростає.
Працівники Червоного Хреста відвідують навчальні заклади з лекціями «Зупинимо туберкульоз», «Твори добро», «СНІД - ворог здоров`я», «Перша допомога при травмах». Щороку проводяться і місцеві акції, такі, як: „П`ять картоплин” (успішно стартувала три роки тому), «Солоний огірок» (триває зараз). Також Товариство Червоного Хреста опікується донорством. „Милосердя – це спосіб життя, - впевнена керівник товариства Юлія Добролюбова, - а добро твориться у серці. Віриться, що у серці кожного із нас є місце для милосердя”.

Вікторія Савченко, Корюківська районна газета «МАЯК»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.