Роман Грабович: Чи потрібна участь України в НАТО мені – чернігівцю?!

Роман Грабович: Чи потрібна участь України в НАТО мені – чернігівцю?!

Три «цікавинки», за які можна «зачепитись» 

«НАТО»! Це слово в наші дні часто звучить і в Чернігові, і будь-де в Україні. Для одних воно – мов червона ганчірка бику перед коридою. Для інших є синонімом слова «надія». Для третіх – порожній набір звуків, які не викликають жодних емоцій. І щоб потрапити до першої чи другої категорій, на мою думку, варто просто зацікавитися тим, - чому ж воно – «НАТО» - так часто звучить саме зараз? Запевняю, що, одного разу ставши на ту чи іншу позицію, в майбутньому буде дуже важко її змінити. Співрозмовників – друзів чи ворогів – не бракуватиме, інформації в ЗМІ – також. Це – перша «фішка».

Тепер – «фішка» друга. Як на мене, то в найцікавішій ситуації щодо формування своєї власної позиції про НАТО і можливого приєднання України до цієї міжнародної організації опинилися люди мого віку, а саме – ті, хто народився і щойно встиг отримати вищу чи, бодай, середню освіту в Радянському Союзі, як… СРСР «наказав довго жити» . Вийшло так, що спочатку в наші «незрілі» голови утовкмачували одне, аж раптом настали такі часи, що ті ж самі люди, котрі утовкмачували, натякнули на те, що, може, «воно десь щось і не так, як ми вам казали»… Потім вони просто махнули на все рукою і дали нам шанс змінити свою думку.
Хто хотів – змінив, хто – ні, той залишив собі «образ ворога», інші ж приєдналися до третьої – «аморфної» - групи.  Період кінця 80-х – початку 90-х років ХХ століття був таким тяжким соціально і морально (коли думаєш лише про те, де і як шматок хліба заробити, то глобальні питання «посилаєш» дуже далеко), що в цій – третій – групі опинилося дуже багато моїх земляків.

І нарешті, - «фішка» третя. Вона полягає в тому, що Чернігів і Чернігівщина – території, розташовані в центрі України (мова, звісно, не про «північно-південну географію», а про – «західно-східну», бо саме вона поділила країну політично). І якщо на сході і заході країни ставлення громадян до НАТО (як і до будь-якого політичного питання, а воно таким безумовно є), то у нас…
Знаєте, шановні земляки, якщо тут, на Чернігівщині, за рік, скажімо, до виборів неможливо спрогнозувати, куди повернуть симпатії електорату, то що вже говорити про НАТО, про можливе приєднання до Північно-атлантичного альянсу України і те, як до цього поставляться виборці... Але говорити треба… І чому б не робити цього на сайті «Gorod», який набирає популярності?

Отже, склавши докупи вищезгадані «фішки» (чи то, «цікавинки»), починаю говорити… Навіщо беруся за це і намагаюся дати відповідь на запитання, винесене в заголовок? Та тому, що, вважаючи себе не бідним і не багатим, не дурним і не розумним, не кращим і не гіршим за переважну більшість моїх земляків-чернігівців, а до того ж людиною, яка сяк-так навчилася  писати (кажуть!), маю повне право «сформулювати» те, що «накипіло», а там «зафіксувати» цю свою думку, що допоможе і мені, і, дуже сподіваюсь, моїм землякам, які так схожі на мене, в майбутньому аргументувати свою позицію.

Пронатівські агітки і спогади про Вовочку 

Одразу зауважу, що не читаю пронатівських брошур, які валяються на поличках, столиках і підвіконнях в різних офіційних установах Чернігова. Їх порозкидали там з «благословення» чиновництва, яке таким чином демонструє свою лояльність до нинішнього Президента і його чіткої позиції.

Понадруковували їх просто-таки захмарними тиражами на чудовому папері, витративши на це величезні кошти, порозкидали всюди і… все, радіють… Ті з моїх земляків, які бувають в цих установах, напевне бачили, як раптом збільшується кількість такої завалящої «літератури» в адмінприміщеннях, конференцзалах, коли туди високі чиновники зі столиці приїздять! Їм просто показують, що ось, мовляв, «служимо, як можемо»…
А я дивлюся на це все і думаю про долі наших сучасників – от хоча б талановитих поетів-початківців, яким лише мріяти залишається про видання збірки своїх творів за державний кошт, - скільки, щоб допроситися, треба  порогів оббити, скільком чиновникам вклонитися! Але це так, до речі…

Ну, не шкодують нині грошей на агітматеріали про НАТО, що з цим вдієш?! Колись їх так само не шкодували на комуністичні брошури, на книжечки про партію і Леніна (і старого бородатого Володимира Ілліча, і юного Вовочку Ульянова), про перебудову і «нове мислення» і т. ін. І що з цього вийшло?

А пронатівських брошур я не читаю ще й тому, що мені… одного разу вистачило. Якось під час вельми нудної прес-конференції я – чернігівський журналіст – замість того, щоб слухати різні дурниці, які верзе черговий посадовець, взявся гортати одну таку брошуру… Погортав, штовхнув ліктем колегу (він із тих, хто за «Україну в НАТО» завжди горою стояв, аргументуючи свою позицію тим самим, чим її з високих трибун і в офіційних виступах  аргументують, і вважав це цілком достатнім)… Тицьнув я пальцем у брошуру і показую йому місця, де і кількість країн – членів НАТО, і роки їх вступу до альянсу подано з помилками. Після прес-конференції ми поговорили з колегою про таку «якість»… «Та чого ти переймаєшся, - говорить він мені. І продовжує, - Яка різниця, коли румуни вступили, а коли поляки, а що словаків там немає взагалі, так начхати на це людям… Народ «клюне» на гарну картинку, на світлі яскраві фото. А пронатівський агітаційний прес з боку керівництва держави буде таким сильним, що проти нього не встоїш… За два-три роки підтримаємо вступ до НАТО на референдумі, та й по всьому…»  Оце така позиція… Знає чоловік, що в НАТО треба Україні і цього досить! Для нього. Не для мене. Мені ж потрібно знати, що дасть вступ до НАТО не лише країні, Президенту, чиновництву, а й звичайній людині – громадянину, чернігівцю!

Отже, що саме? Думаючи про питання НАТО і України десь з початку 90-х років, я мав досить часу, щоб поставити собі багато запитань. І головні з них: «А чи буде вигідним вступ України до НАТО мені:
а) чернігівцю;
б) українцю;
в) слов’янину;
г) європейцю?
І от по цих «сходинках» я поступово (роками!) прямував до остаточної відповіді.
Тільки, щоб почати говорити про «а», «б» і т. д., варто «розшифрувати» ще один пункт. Я б назвав його так:

Через НАТО до Європи, бо там не дадуть красти! 

Якщо в НАТО хоче поки що небагато українців, то до Євросоюзу – значно більше. Це підтверджують всі соціологічні опитування. Так-от, на моє глибоке переконання, якщо йти в НАТО, то передусім саме тому, що такий крок значно полегшить крок наступний – вступ України до євроспільноти. А йти туди треба – і українцям, і чернігівцям зокрема. 
І йти не лише задля того, щоб мати змогу вільного пересування Європою, щоб «підтягуватись» до зарплат європейського рівня (що зараз, наприклад, успішно роблять чехи, словенці і, навіть, поляки). Найбільше я хочу в Європу цивілізовану тому, що, на моє глибоке переконання, тільки після цього з’явиться надія покінчити з корупцією в колах українського чиновництва. Та й то зробити це можна буде не одразу. Але можна! Он за румунських корупціонерів Євросоюз уже, наприклад, взявся як слід. Самі ж цього зла, яке роз’їло наше суспільство, зводить нанівець усі спроби навести порядок бодай в якійсь сфері економіки чи соціального життя, ми не знищимо! Жодні чергові чи позачергові вибори не допоможуть!  

І ось тут виникає протиріччя, - чиновництву (в т. ч. на місцях), яке за президентства Віктора Ющенка демонструє свою підтримку євроінтеграційних процесів, насправді  є невигідним вступ України до Євросоюзу! Чому?! Та дуже просто, - там красти не дадуть!

Принаймні, не дозволять нахабно грабувати громадян однієї з країн Євросоюзу, якщо такою стане Україна. Тому не вірю я у щирість посадовців, у їх бажання іти в Європу!
Щоправда, легшає на серці, коли згадую, що взагалі-то в Україні же й красти особливо нічого. Все вкрали. Окрім… землі. Тому говорю одразу, - в Європу керівництво держави нас поведе тільки після того, як воно дасть своїм людям на місцях (ті, зрозуміло, поділяться з «патронами») остаточно обдурити простих громадян, вкрадуть у них землю (для цього парламент всього-на-всього зняти мораторій, що дозволить вільний продаж (купівлю) землі. А як вона буде «купуватися-продаватися» – то вже тема окремої – невеселої - розмови.

І з цим ми нічого не вдіємо. І станеться це за два роки. Після того, як восени 2009 року президента нового (чи старого) оберемо, йому і його людям потрібно буде ще з півроку на «нюанси», після чого все буде продано і красти стане нічого. Вони – кандидати у президенти – і їхні кола саме тому й битимуться на смерть на наступних виборах, бо ті вибори стануть визначальними щодо того, якому олігархічному клану наступний президент дасть можливість відібрати у селян землю!

Повторюсь, врятувати землю від пазурів хапуг не вдасться. Не встигне селянин розібратися, що й до чого за час, який лишився до «земельних торгів», продасть землю за копійки, потім лікті собі кусатиме, але… Йому – селянинові - брошури про НАТО підкидають у сільський клуб чи бібліотеку, а про те, як отримати максимальний зиск від свого земельного паю, - це вже ні, таких брошур нема, до цього влада не додумалась.
От тоді ми – прості громадяни - й підемо до Європи. Без землі, але з впевненістю, що вже там, у Європі, ми покінчимо з дрібнішими бідами - з хабарництвом, «кумівством», «блатом» і т. ін.

Покінчимо! Але до Європи ми підемо шляхом через НАТО. Саме так, а не інакше! Жодні поїздки голови чернігівської обласної ради Наталії Романової до Страсбурга (це піарить сайт облради), жодні «контакти» чернігівської мерії з іноземними організаціями, бізнесменами й політиками (інформації про це на сайті міськвиконкому «валяються» «гори»), не наблизять нас до Європи. Натяки на це – пустопорожні балачки, брехні, «лапша»… Натомість схема -  розуміння, референдум, НАТО, Європа – спрацює. Не зараз, але…

Відповідь «а»: щоб нелегали пішли геть добровільно!

На увесь світ сьогодні лунає вереск: «Тероризм!», «Усама бен Ладен», «Іранська загроза!» Мені сьогодні наплювати на перше, друге й третє. Але це СЬОГОДНІ! І сьогодні ж мені цікаво спостерігати за тим, як населенню планети Земля прозоро натякають на те, хто - які люди, нації, території - є носіями «терористичного вірусу». Це, виявляється (!), вихідці з країн Азії (особливо, Близького Сходу) та Африки.

А я й не знав! Я дуже «дякую» світовим ЗМІ за таке «просвітництво». І що цікаво, ці ж  самі ЗМІ, як тільки відходять від питання тероризму, стають страшенно ліберальними. Як вони обливають брудом Україну і українців за те, що, наприклад, у Києві побили… негра, або у Вінниці – араба! Боже ж мій, що витворяють! І «расисти» ми, й «скінхеди» і т. д. Але як вони натомість вихваляють Україну за те, що всіх нелегалів з Євросоюзу вона до себе забиратиме, годуватиме їх і «виховуватиме», що притулки для них – дорогеньких – будує! Про договір України з Євросоюзом щодо реадмісії, сподіваюся, читачеві відомо. Якщо ж ні, то поясню в кількох реченнях.
Українська влада, демонструючи свій лібералізм, підписує з європейцями угоду (її потім ратифікує Верховна Рада) про те, що будь-якого нелегального мігранта, який до «цивілізації» з території України дістався, відправлять нам «назад». Зрозуміло, що пхатимуть всіх підряд (змусити будь-якого мігранта сказати, що він саме з України до Європи потрапив, гадаю, буде не складно). І ми приймемо всіх. І все, тут вони й сидітимуть! Бо Росії, через території якої (а кудою ж іще?!) вони прийшли до нас, ми їх передати аналогічним шляхом не зможемо. У депутатів Російської держдуми вистачило розуму не ратифікувати подібної угоди про реадмісію! Отже, з Європи мігрантів направлятимуть до нас, а на свої спроби «передарувати» їх далі – Росії, - ми отримуватимемо… дулю. Сміятимуться з нас і правильно робитимуть.

І що найстрашніше, - перший притулок для нелегалів уже збудовано в Україні… В Розсудові, що в Ріпкинському районі на… Чернігівщині! 18 липня притулок цей урочисто і радісно відкривали, - сам міністр Юрій Луценко приїздив радіти! Його супроводжували високі посадовці з облдержадміністрації та облради. І ці теж радість свою висловлювали! А потім підконтрольні або проплачені владою засоби масової масової інформації виспівували про те, що, мовляв, «в притулку вже працюють медпрацівники, юристи, психологи, що утримання одного іноземця коштуватиме 30 гривень на добу, але область не понесе збитків, бо фінансування закладу буде здійснюватись за рахунок держбюджету!» Порадували… А я, вибачте, куди податки сплачую?! Не в держбюджет часом? І чого це за мої гроші не житло постраждалим від повеней в Західній Україні відновлюватимуть, а в Ріпкинському районі сомалійців та нігерійців, які ще, може, місяць тому в морях піратствували, заручників захоплювали, годуватимуть?!

Зрозуміло, що в притулках нелегали вічно сидіти не будуть. Мине певний термін і вони отримають свободу пересування. І куди посунуть? Може, в «мертві» села Семенівщини та Корюківщини, де бульбу вирощуватимуть? Чорта лисого! Прийдуть вони в міста і містечка, де візьмуться за найлегші види «бізнесу» - наркотиками торгуватимуть, крастимуть… Не вірите, спитайте у французів, які вже очманіли від «радощів» лібералізму! Тепер хоч трохи «гостей» нам передадуть! І першою цей страшний удар має прийняти на себе мій регіон, моє місто, мої земляки.

Звідки ж чекати нам порятунку?! Все дуже просто, - незабаром після вступу України до НАТО нашу країну змушені будуть прийняти й до Євросоюзу. Тоді відкриються кордони і «наші» нелегали знову попрямують туди, куди йшли – в багатші краї, де «бізнес» робити легше. Хай тоді начуваються Франція з Нідерландами, які тому й не хочуть бачити Україну в НАТО, а прагнуть зробити з неї «відстійник» для нелегалів! Мені головне, аби область і місто було звільнено від тих, хто несе нам хаос і кримінал, та ще й з-за кордону!
Це моя відповідь як чернігівця.

Відповідь «б»: щоб між татарами і слов’янами голландці постояли!

Далі відповідь українця.
За десять-дванадцять років розпочнеться протистояння в Криму. Між татарами і росіянами, зрозуміло… А щоб в націоналізмі мене не звинувачували, додам, що на боці росіян виступить і вкінець зрусифікований український елемент. Що це протистояння почнеться, в мене сумніву немає. Можу пояснити - чому, але це тема окремої – і дуже серйозної розмови (чи статті).

Те ж, що відбувалося на півострові останніми роками (як-от, татарські самозахоплення землі, знесення будинків і ресторанів на Ай-Петрі), тоді здаватиметься «квіточками». І от коли воно – це протистояння - почнеться, то я хочу, щоб між озлобленими натовпами татар і слов’ян стояли… німецькі, голландські, польські миротворці – представники країн-членів НАТО. Українці ж у Косово стояли. І доки наших миротворців били, інші (здається, голландці) за цим спокійно спостерігали, не втручаючись. А станемо членами НАТО, то такого не буде – як «шовкові» стануть «коллеги» і, навіть, якщо не хотітимуть, прийдуть на допомогу – натівське командування змусить!

Отож хай допомагають нам і розбороняють громадян України, яким захочеться протистояння. А чому це має робити українська міліція, армія?! До речі, про останню. Це ще один аргумент на користь того, що в НАТО нам іти таки треба. Знаєте, шановний читачу, мені зовсім не хочеться, щоб мої нащадки продовжували те, що робив в армії я, - мити підлоги в казармах, чистити картоплю на кухнях, марширувати під команди різних ідіотів-старшин! І ні в які обіцянки Юлії Тимошенко (на 2008 рік) чи Віктора Ющенка (на 2010) щодо «повного переведення армії на професійні рейки» я не вірю! Без допомоги НАТО ми цього не зробимо! А по-справжньому натівці нам допоможуть лише тоді, коли їм стане потрібним нормальне українське військо, яке працюватиме (і, якщо треба, воюватиме) за дуже пристойну зарплату.

А бардак, який панує у війську, час припиняти. Як час припиняти й те, що тисячі гектарів «золотої» землі в Козелецькому районі Чернігівщини (за кілька десятків кілометрів до столиці!) досі «зайнято» під вже нікому не потрібні полігони. Хтось хоче притримати земельку і потім комусь її вигідно продати? У мене складається таке враження. І для того, щоб хоча б цього не допустити, ми змушені йти в НАТО. Там для боротьби з корупціонерами в арміях країн - членів альянсу давно придумали методи.
Є й інші аргументи, але поки що досить і цих.

Відповідь «в»: щоб ми стали слов’янами-європейцями!  

Настала черга відповісти на запитання: «Що дасть НАТО мені - слов’янину?»
По-перше, до всіх українців і росіян, які мешкають в Україні, має нарешті «дійти», що, окрім Росії, є ще багато слов’янських країн. Чехія, Польща, Словенія, Словаччина, Болгарія – вже у НАТО. Скоро там будуть і Хорватія з Македонією (цим країнам якраз вступ до НАТО забезпечить наступне членство в Євросоюзі). Серед цих країн, на мою думку, місце і Україні. Ви, шановний читачу, коли-небудь бачили Прагу? Я бачив… Я переходив мости над Влтавою, зазирав на маленькі вулички і майданчики цього старовинного міста, слухав мову, якою розмовляють довкола… Я чув це, бачив і я відчував, що я на землі слов’ян. На землі слов’ян-європейців!

Нам пора зрозуміти, що не лише Росія («Москва - Третий Рим, а Четвертому не бывать») носить у собі слов’янський менталітет. Тим більше, що в Росії невпинно з кожним роком і днем процент слов’янського населення зменшується. А на здебільшого ісламізованих територіях Кавказу і Поволжжя кількість населення збільшується. Через східні кордони в Сибір лізуть китайці… Вони не так хочуть до Росії, як до Європи. І якщо ми, українці (власне, наші прикордонники, які працюватимуть за натівськими стандартами) зупинимо їх на кордоні у щорських, семенівських, новгород-сіверських лісах, то вони просто заповнюватимуть Росію. Кількох десятків років, я гадаю, вистачить задля того, щоб президентом Росії став не росіянин, не православний і, навіть, не християнин!

І ще дозволю собі таку ремарку, - на сьогодні Польща і Чехія є набагато могутнішими носіями слов’янської культури, аніж Росія (без образ, будь-ласка!).
А про таку дурницю, як те, що «після вступу до НАТО нам, можливо, доведеться воювати з Росією», я взагалі говорити не хочу. Україна – не Чечня, - з нами воювати не можна і не треба. Я б не радив, і російський загал це чудово розуміє. А та його «войовнича» частина на чолі з Жириновським та Лужковим зрозуміє, коли час прийде.

Відповідь «г»: щоб почати жити, як… люди

Далі я говоритиму як європеєць, хоча поки що живу поза межами євро зони.
Я не люблю США, не хочу домінування цієї організації в НАТО. І не хочу, щоб Україну приймали до НАТО саме за протекцією Вашингтону. Але зараз іншого виходу нема, - залежні від російських нафти і газу європейські країни бояться сваритися з Кремлем. Та щойно Україна вступить до НАТО, як ситуація кардинально зміниться. Ми самі матимемо право голосу в альянсі – це раз. А вступивши до Євросоюзу, самі зможемо стати творцями спільної європейської політики – це два. І ті самі Нідерланди, які десятиліттями розводили в себе лібералізм щодо нелегалів та інших питань (там досі в громадських місцях, наприклад, марихуану дозволено курити), змушені будуть прислухатися до нашого голосу. І щойно ми до НАТО вступимо, як тамтешній політикум зрозуміє, що й до Євросоюзу нас доведеться прийняти. Покомизяться трохи, щоправда, і змиряться з цим… З нами Європа стане сильнішою. Пізніше Україна, Польща та деякі інші країни вийдуть з-під впливу Білого дому. Мине небагато часу і США перестане грати роль першої скрипки в НАТО…

А ми почнемо жити. Нормально. Стабільно. Викорінюватимемо корупцію. Перекриватимемо кордони перед навалою нелегалів. Переживемо кримські неприємності (на першому етапі  виведення російського флоту з Севастополя нам дуже багато нервів коштуватиме; на другому – протистояння слов’ян з татарами, не в останню чергу спровоковане закордонними спецслужбами та фінансовими вливаннями)… Все подолаємо. Спільно з НАТО. Спільно з Європою.

І ще одне. Мені дуже жаль, що в НАТО нас агітує йти така влада, яку нині маємо (олігархи або корупціонери, брехуни або кар’єристи, маріонетки або лакузи). Мені соромно за таку владу. Тому сьогодні я заявляю, що й без них, без їхніх брошур, агіток та лекцій чудово розберуся у всьому сам. І хочу допомогти в цьому своїм землякам.
І найголовніше! В НАТО і Євросоюз я хочу через те, що, тільки перебуваючи там, користуючись досвідом і допомогою цивілізованих країн і народів, ми - українці і чернігівці – зможемо змінити владу, яка нині є в Україні, і принципи, за якими вона працює!

З повагою, Роман Грабович

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: