Міліціонера засудили на три роки. Чи посадять?

6 лютого Апеляційний суд області виніс вирок жителю села Прогрес 23-річному Євгену Скороходу, колишньому оперуповноваженому карного розшуку Козелецького райвідділу міліції, — три роки позбавлення волі. До того ж суд позбавив його права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки і спеціального звання лейтенант міліції. Ще 26 червня 2010 року Євген Скороход був звільнений з міліції.

«Били?» – «Ні, сльозогінний газ»

Усе почалося 1 червня 2010 року. У село Пилятин Козелецького району, до тоді ще 29-річного Сергія Дулі приїхав молодий опер Женя Скороход. Привід був. У сусідньому селі Ставиське хтось украв набір інструментів, болгарку і велосипед. Міліціонеру вказали, хто може бути причетний. І він пішов додому до Дулі.
Що було далі, розповіли Сергій Дуля і його мати 56-річна Віра Петрівна:
— Я була вдома. Син воду носив. А тут міліціонер:
— У Ставиському кража. Забираю його в міліцію.
— Як вас звуть? — питаю.
— Олег.
Я й кажу, що син ніде не був, нічого не крав.
— Якщо не відпустите, викличу наряд, одінуть наручники і повезуть, — сказав.
То був Євген Скороход. Сергій поїхав.
— Сергію, а чого саме до вас прийшов, ви що, злодій?
— Була судимість по 185-ій етапі (крадіжка). Я сидів у Гамаліївці. Вийшов умовно-достроково у 2007 році. Відсидів три з половиною роки. Не хочу про це говорити. Після звільнення нічого такого не роблю. В голові добавилося, ще як у КПЗ потрапив.

— Поїхали вони у Козелець, у міліцію, — продовжує мати. — На шкільному автобусі, він ішов попутно. А назад як добиратися хлопцю? Зателефонувала Дмитру Доценку, він майстром лісу працює, нікому не відмовляє підвезти. Попросила: «Заїдь у райвідділ, забери Сергія».
— Скороход завів мене у 208 кабінет і каже: «Признавайся!» Я кажу, ніде не був, нічого не крав. Тоді наказав стати лицем до стіни і надів мені наручники на руки за спиною. Бачу, дістав балончик, я думав, дезодорант. А він: «Признавайся» і пирснув мені двічі в очі і в рот. В очах защеміло, закапали сльози. Та витирати я їх не міг — руки у наручниках. Я твердив: «Не крав, не бачив», а потім погодився написати явку з повинною. Коли все це відбувалося, у кабінет кілька разів заходив міліціонер Савчук. Я попросив витерти очі. Мені дали туалетний папір. Потім Схороход вивів мене у внутрішній дворик райвідділу. Я побачив Доценка, який приїхав за мною. Він спитав: «Чи скоро?»
Ми повернулися в кабінет.

Ще хвилин 15-20 я писав під диктовку Скорохода явку з повинною і все, що він казав. Тоді й роздивився, що то газовий балончик «Терен-4М». Коли вийшов, очі були червоні. Доценко спитав:
— Били?
— Ні, сльозогінний газ.
— Син повернувся. Очі червоні, сльозяться. Розказував, як було, — пригадує мати. — Я на другий день за нього і в райпрокуратуру. Написала заяву, дали направлення до судмедексперта. Той був у відпустці. Я повезла сина аж у Бобровицю до експерта. Заступник прокурора Басюк подзвонив йому, щоб прийняв. А потім як почали до нас їздити. Спочатку четверо, сказали, що міліціонери з Чернігова, просили забрати заяву. Потім було ще двоє, пропонували 3-4 тисячі гривень. Потім приїздив рідний брат Скорохода, кажуть, слідчим у Києві працює. Вони схожі між собою, тому відразу впізнала. Казав:
— Давайте домовлятися. Я заплачу.
— Я не через гроші по всіх інстанціях била на сполох. Хіба можна людей катувати?
Його матері співчуваю, бо я теж мати. Мого б сина посадили і раділи, що звьоздочку получили, а я б плакала.
— Потім приходив Скороход з адвокатом. Я сказала: «Забирайтеся з хати. Якби я вам руки зв'язала і в очі пирскала, ви б мене за таке вбили!»

У Сергія, якому нині 32 роки, двостороння клишоногість, III група інвалідності. Він ходить перевальцем.
Напишіть, щиро дякую суддям Апеляційного суду, прокурору Лесі Володимирівні Шваб. Хай їм Бог здоров'я дає і щастя пошле в дітях і в онуках, і в правнуках.
Я проста жінка. Ні зв'язків, ні грошей, ні впливових родичів. І що б там люди не казали, є в Україні справедливість і чесні судді, і прокурори.
Те, що сім'я не заможна, впевнилась. Паркан повалений, у хаті старі меблі, будинок всередині потребує ремонту.


Віра Дуля

«Наш син хороший»

— Вирок ще не вступив у силу. Женя оскаржив його до Вищого спеціалізованого суду України. Просить скасувати, бо винним себе не вважає, — каже Валерій Скороход, батько хлопця. Євгена не було вдома. — Прокуратурі вигідно Женю посадити. Поставили ще одну галочку, що борються з порушеннями у міліції. Коли вони їхали у шкільному автобусі, то навіть сиділи нарізно. Дуля зі своєю родичкою розмовляв. Він сам захотів їхати, сказав, що завтра не зможе. І явку написав, що крадене продав циганам. У Пилятині і у Ставиському люди знають, хто такий Дуля, та ніхто не хоче поганитися. Він уже сидів за крадіжки. Он у Запоріжжі міліціонери затриманому кийок засовували, кишки людині порвали, став інвалідом І групи, так скільки їм дали? А наша дитина служила по совісті, нікого не катувала. За півроку — 43 злочини розкрив. За що три роки? Козелецький суд перед цим дав один рік умовно і штраф. Одна надія на Вищий спеціалізований суд.

* * *

У 2012 році до прокуратури надійшло 174 заяви, повідомлення та звернення щодо застосування незаконних методів розслідування. Чернігівець Коваль виграв у Європейському суді позов проти України (35 тисяч евро). Через те, що його і сина били міліціонери Чернігівського міськвідділу. Жоден з них не покараний. Один зараз великий начальник в УМВС області. Другий — дослужився до полковника і спокійно вийшов на пенсію.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №9 (1399)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.