Як карати хабарників? Чи краще відпускати?

Судять, судять, не засудять, заливають, не заллють — це не дитяча лічилка, а спрощене описання того, що відбувається по справі ніжинського міського голови Михайла Приходька. Новозаводський суд Чернігова визнав його винним у хабарництві. Та Приходько, як і раніше, керує Ніжином, а справа тепер в Апеляційному суді. Знову виступають численні свідки, розповідають, що було, що буде, чим серце заспокоїться — дізнаємось наприкінці лютого. Тим часом розглядають справи й інших хабарників. Одним — тюрма, іншим — умовне. На місце засуджених посадовців приходять нові і теж беруть. «Твій підпис коштує грошей — не став його безкоштовно!» — так вчать наступників. Як це зупинити? Чи треба? Заплатив — і маєш, що хочеш. Під враженням справи Приходька ми звернулися із запитаннячком: як карати хабарників? Чи краще відпускати?

Іван Скриль, пенсіонер, Сосниця:
— Хабарництво було, є і буде. Відрубувати руки, вішати — не метод. Були колись прилюдні страти. Ну і що? Одного вішають, інші роти на площі пороззявляли, а в цей час у натовпі злодії по їх кишенях нишпорять, обкрадають. Держава не повинна створювати такі умови, щоб давали і брали хабарі. Якби високі чини не брали, може б, тоді і нижчі чиновники боялися. А то на якогось пастуха оформили вишку, державні мільйони вкрали. Погикали, на цьому і затихло.

Мирослава Чудеса, юрист, Чернігів:
— Треба їх судити, але в тюрму не садити. Давати штраф у п'ять тисяч разів більший, ніж розмір хабара. І доки його не сплатить, не випускати із СІЗО. Прізвище занести в загальнодержавний «чорний» список хабарників, щоб не через три роки, як буває, за рішенням суду він повернувся до роботи, а взагалі ніколи не міг працювати на посаді, де можна розжитись хабаром.

Микола Дмитренко, пенсіонер, с. Нові Млини Борзнянського району:
— Раніше, за радянської влади, за це сиділи далеко-далеко в Сибіру і дрова пиляли. І зараз, мабуть, так треба. А то ніхто нічого не боїться. А що ми, прості люди, можемо зробити? Виходити на майдани? Тим, що в Києві, до цього все одно діла нема. Вони дивляться у вікно на все це, як на спектакль. їм там тепло й затишно. Хоч би вже якісь «неуловимі мстітєлі» з'явилися.

Володимир Шкляр, водій, Сосниця:
— Особисто в мене ніколи не вимагали хабара. Але якби таке сталося, то хотів би покарати хабарника жорстоко. За перший раз відрубав би одну руку, за другий — другу. Тоді не було б уже чим брати ті хабарі. А якби хабар безрукому поклали у кишеню, то відрубував би руки тим, хто дає. Я точно зміг би. Курці ж голову постійно відрубую. А чим зарубати курку важче, ніж відсікти злодію руку? Думаю, що тільки жорсткими покараннями можна вивести хабарництво. Якщо ж говорити про законні методи, то думаю, що в'язниця людину не виправить. Якщо вимагав хабар раз — вимагатиме й удруге. Ефективним буде лише довічне ув'язнення. Не вийде з в'язниці — не нагребе собі грошей незаконно.

Отець Анатолій (Товстогон), настоятель храму Різдва Христового, м. Чернігів:
— Каятися. Хабар — це страшний гріх. Тюрма навряд чи перевиховає хабарників. Тюрма до добра не призводить. А от робота на полі, на землі — це було б корисно всім. Ловляться у нас на хабарах зазвичай дрібні чиновники. Народні депутати не попадаються. Їх нічим не дістанеш. Ні тюрмою, ні сільгоспроботами. Ні розкаянням. Під час сповідей не було жодного, хто б каявся у тому, що взяв хабар. А от у тому, що дали, люди каються. Але ж хабар від хабара відрізняється. Якщо вимагають — дай і людина дає від безвиході, — це одне. А якщо сама дає хабар, з власної волі, — це інше. До того ж хабар і подарунок — це різні речі. Якщо лікар врятував людині життя і вона вже після того хоче віддячити, — це не хабар. Це подяка, подарунок. Це зазвичай від чистого серця.

Стефанія Миронова, головний лікар Коропської центральної районної лікарні:
— Не треба давати хабарів, то не доведеться й карати. Світ зараз став жорстоким. Але професія лікаря — це гуманна, божественна професія. Я впевнена, що добро повертається людині. Якщо не їй, то її дітям.

Владислав Горбик, директор чернігівського приватного підприємства «Владіс»:
— Усі 22 роки незалежності ми боремося з корупцією. І що? Чиновників, які взяли хабар, можна карати виправними роботами. Приміром, чернігівські хабарники могли б підмітати Красну площу. І хай всі на них дивляться.

Олександра Теслик, вертіївський сільський голова, Ніжинський район:
— Треба спочатку розібратися, чи хабарник це насправді. Що робиться з моїми колегами?! Це просто страшно. На сільських головах найлегше демонструвати корупційні показники. Взяти тільки мого колегу з Безуглівки. Йому кинули гроші на стіл, навіть ключі від машини залишили. Він і оговтатись не встиг, а в дверях уже з камерою. Я впевнена, що ніяких грошей він не вимагав. Треба бути дуже пильним. У нашому фаховому журналі описували методи, якими підкладають хабарі. Добре запам'ятала той матеріал. І тепер, якщо заходить чужа людина у кабінет, то я одразу кличу секретаря, відчиняю двері, щоб усі бачили і чули, про що ми говоримо. Нікого не залишаю у кабінеті, коли виходжу.
Навіть дільничного. Мене неодноразово хотіли підставити. Особливо за Бобринський ставок. Усе хочуть взяти його в оренду, обгородити, щоб люди не ходили. Але доки я на посаді, нікому ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка не дістанеться.
Я працюю сільським головою вже майже 11 років. Прийде людина, пару запитань досить, щоб зрозуміти: хоче підставити. Я прямо питаю: хто тебе прислав?

Валентина Остерська, Аліна Сіренко, Вікторія Товстоног, Тамара Кравченко, Геннадій Гнип, Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №7 (1397)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.