Щоб нагріти школу, попиляли тополі навпроти
Віктор Жила (справа) та інші кочегари возять дрова
У Чорнотицькій школі побував 7 грудня, В ній 84 учні, є всі класи. В кожному з них — від 5 до 11 учнів. Навчаються у двох корпусах. Старші вчаться в одноповерховому приміщенні, частина якого побудована після війни, частина — в 1960-і. Корпус «молодшої» школи та їдальні розмістили у колишній сільській лікарні.
Надворі близько нуля. Синій вагончик котельні замкнутий на замок. Шестеро (!) кочегарів у дворі школи вантажать невеликі, сантиметрів 30 в довжину, колоди на підводу й перевозять до сараю біля корпусу початкової школи. Для великої котельні дрова ріжуть на метрові колоди.
З труби маленької кочегарки йде дим.
Разом з директором проходимо класами школи. У приміщеннях не холодно — плюс 18 у класах основного корпусу і плюс 19-20 — у молодших школярів.
Зараз, у морози, зранку градусів 16. Вдень нагрівають до 18-м.
На дві котельні задіяні шестеро кочегарів. Вони працюють тільки в опалювальний сезон. Влітку отримують допомогу по безробіттю. Також заготовляють трохи дров. Нині робочий день кочегарів починається о п'ятій ранку. «Невеликими», рубаними навпіл метровими сухими дровиняками чоловіки розпалюють котел. Далі кидають цілі колоди. Нагрівають воду до 90 градусів, прокачують насосами по всій системі. Так роблять разів три. Потім підтримують температуру води близько 80 градусів. 0 12 дня знижують її до 65 градус» і перестають топити. У морози котел працює до 15-ої години, вдруге його запалюють близько 19-ої і кочегарять до 24-ої. Кажуть, що сирими дровами опалюватися краще — вони довше горять.
Два старих котли розраховані на вугілля і мають коефіцієнт корисної дії 67 відсотків. . — Коли ставили котельні, поміняли і стару теплотрасу,— говорить завгосп школи Микола Падалиця. — Замість старих іржавих і неутеплених труб поставили нові, попередньо ізольовані. Всередині невелика пластикова труба, навколо якої товстий шар теплоізоляції, схожої на пінопласт. 99 відсотків тепла доходить до споживача. Нам би євровікна... І систему опалення переробити. Бо якийсь телепень поставив обратку під підлогою. Товста тепла труба могла дати чимало тепла, а так гріє мишей.
Кочегари скаржаться на якість дров, кажуть, що серед них трапляється і чимало трухлявих. Та й самих дров ледь вистачає. На рік їх завозять 400 складометрів. У морозну зиму довелося спиляти й спалити тополі, що росли навпроти школи.
— Кажуть, що дуже дорого опалюватися газом, — говорить директор Чорнотицької школи Олексій Коваленко. — Але наскільки це дорожче — я не знаю. Як тільки надійде команда, ми готові запустити в роботу газову котельню. Вона працює в автономному режимі, її обслуговує лише одна людина. Така людина у нас є. Це сторож. Ми його послали на курси в Чернігові, він їх закінчив і має сертифікат. Якщо котельня перейде на газ, шестеро чоловік втратять роботу. А знайти Ті в Чорнотичах непросто. Іноді потрібні люди перебирати картоплю у фермера, робітники на пилораму, в лісгосп.
З іншого боку, це не завод і не фабрика, у школі повинно бути тепло і комфортно дітям, це пріоритет.
* * *
— Ми готові запустити газові котельні в трьох школах у будь-який момент, — каже начальник відділу освіти Сосницької райдержадміністрації Михайло Дусь. — Але зараз у районі важка фінансова ситуація. Газове опалення разів у три, а-то і більше дорожче за дрова, навіть з урахуванням зарплати качегарів. в Коли будували ці котельні, куб газу для шкіл коштував 1,8 гривні, а зараз — 5,20.
Наприклад, школа у Поліському опалюється газом. У не дуже холодний місяць там нагорає по 30-40 тисяч кубометрів газу. А в морози — і всі 70. Це 156-364 тисячі гривень на місяць. А всього на опалення шкіл району передбачено 400 тисяч гривень.
Як у сусідніх районах? Що вибирають — газ чи вугілля?
Застарілі газові котли мінятимуть на твердопаливні та... газові
— Половина шкіл Менського району опалюється газом, половина — вугіллям, — розповів начальник відділу освіти Менської райдержадміністрації Леонід Литовченко. — Опалення вугіллям обходиться не набагато дешевше газового. Зараз вугілля нормальної якості, тож нормальну температуру в школах тримаємо. А років п'ять-шість тому це тверде паливо було нікудишнім, тож газифікація була тим виходом, що дозволяв тримати температуру в межах норми.
На наступний рік у школі села Жовтневого замість котлів встановимо модульну газову котельню.
— Мені здається, що перехід на тверде паливо потягне ще більше витрат, ніж встановлення нової котельні, — вважає директор Жовтневої школи Олена Давиденко. — Коли газифікували котельню, в радянські твердопаливні котли встановили газові пальники. .Коефіцієнт корисної дії такого обладнання дуже низький. У морози ми не вкладаємося в ліміти газу, а температуру плюс 18 у класах тримати вдається не завжди. Школа у нас велика — дві з половиною тисячі квадратних метрів. І в морозяні місяці напалюємо по 10-12 тисяч кубометрів газу — на 50-60 тисяч гривень. Блочні ж котельні, кажуть, набагато економніші.
У Коропському районі теж близько 50 відсотків шкіл опалюється газом, а всі інші — твердим паливом. Але тут застарілі газові котли хочуть міняти на твердопаливні.
— Не на 2013-ий, а трохи пізніше планують замінити газові котли на твердопаливні, — каже директор Покошицької школи Наталія Сліпкань. — Приміщення у нас 1900 квадратних метрів, а котел розрахований на 1000. Ще один побутовий котел опалює спортзал. Тож у ліміти не вкладаємося, у морози напалювали близько семи тисяч кубометрів газу. Школа газифікувалася в 1999 році. Встановлені тоді котли ремонтувати ніхто не береться, треба купувати нові. Тож вирішили замість газового поставити твердопаливний. Обіцяють, що так буде дешевше.
Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №51 (1389)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: школа, опалення, тополь, дрова, Сосницький район, «Вісник Ч», Геннадій Гнип




