Олексій Сираш: «Яка громада - така і влада»

Так склалося у нашій політиці, що при визначенні так званим «маленьким українцем», кому ж віддати свій голос, передвиборні програми кандидатів мають мізерне значення. Більшість громадян нашої держави, як правило, ніколи не знайомляться з повним текстом планів кандидата попри те, що ті плани всенародного характеру. Мовляв, що там читати - все одно брешуть. Програма кандидата відіграє нібито не таку вже й важливу роль у передвиборчих «перегонах». Проте з часом громадяни таки звертають на неї увагу, надто коли минає виборча ейфорія та виявляється: райські часи не настануть ні через тиждень, ні навіть через місяць...

«Наші люди здебільшого самі винні у тому, що маємо. Передвиборчих програм не читають. На зустрічі з кандидатами не ходять, у зміни на краще не вірять, а от жалітися - будь ласка, - розмірковує житель Козельця Олексій Олексійович Сираш. - Коли після виборів на поверхню спливають численні обіцянки переможців, викладені в програмі, починається всебічна критика з боку самих же виборців. Але вибачте, шановні, зважувати треба було раніше. Недарма ж кажуть: після бійки руками не махають. То й виходить: яка громада - така і влада».

Олексію Олексійовичу вісімдесят вісім років. Він фронтовик. Інвалід першої групи. Але завжди вболіває за долю своєї країни. Жодні вибори не проходять без його участі, запевняє учасник війни.

«Ми маємо право обирати - отже, ми повинні обдумано до цього підходити. Тому я завжди беру інформаційні листівки, газети, які пропонують агітатори. Уважно їх вивчаю. А якщо ще й випадає нагода зустрітися з кандидатом у депутати - обов'язково використаю таку можливість. Ось нещодавно ходив на зустріч із Василем Не- стеруком, який балотується по нашому округу. Цікаво було послухати його програму, - ділиться враженнями пенсіонер. - Цей чоловік живе і працює у сусідньому Бобровицькому районі, у відомому господарстві «Земля і воля». До речі, Василя Сергійовича представляв його ж директор, Герой України Леонід Яковишин. Про нього, гадаю, знають не лише у сусідніх районах - тримає потужне товариство, яке забезпечує півтори тисячі робочих місць. Тому і виправдані доходи, достойна заробітна плата. Хотілося б, щоб і в нашому районі землі не заростали бур'яном».

За словами Олексія Сираша, дуже добре, що ми маємо можливість побачити кандидата, якого обираємо до Верховної Ради. На його думку, це має бути людина чесна і порядна, яка знає проблеми регіону та бачить шляхи їх вирішення.

«Правильно, що зараз депутати відстоюють багато законів, і це потрібно робити. Але я хочу, щоб депутат звернув увагу на аграрний сектор. Я сам із села, і тому мені це питання дуже болить, - каже Олексій Олексійович. - Я хочу, щоб наші нащадки пили не якесь сухе молоко, розведене водою, а куштували молоко від корівок! Хочу, щоб селяни не вирізали корів, не здавали літру молока за гривню вісімдесят, як зараз. Адже в магазині воно коштує 8-10 гривень. І ми розуміємо, які кошти «наварюються» підприємцями у той час, коли селяни працюють майже задарма! Я хочу, щоб депутат звернув увагу саме на це, щоб підняв аграрний комплекс. Зі слів Нестерука я зрозумів: він хоче насамперед відродити село, має чіткий план дій, як наповнити сільський та місцеві бюджети, і це правильний підхід. Подобається й те, що цей успішний аграрник йде до виборців без гучних заяв і улесливих промов, а з конкретною програмою».

На моє запитання «Як живеться ветерану війни, інваліду першої групи у нашій державі?» чоловік несподівано усміхнувся і відповів:. «На життя не жаліюся. Мені вистачає моєї пенсії. Дві тисячі гривень - це для пенсіонера нормальні гроші. Я не розумію, навіщо деякі обіцяють підвищити її аж до восьми тисяч. Навіщо? Ми що, «солити» ту пенсію будемо? Краще про молодь подумайте - про її працевлаштування, про село, заводи й фабрики».

Сніжана Божок, газета "Чернігівщина" №41 (369) від 11.10.12

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.