А живі в судах доводять,що не мертві

Анатолій Кліщенко

Такі наслідки діяльності шахрая. Він видурював паспорти і отримував допомогу на поховання

Наприкінці червня прямо у Сосницькому відділенні Пенсійного фонду місцеві міліціонери затримали шахрая, який орудував у Шорському, Сосницькому, Менському, а можливо, і в інших районах. Чоловік років п'ятдесяти їздив по віддалених від сільрад селах, вишукував пенсіонерів, які отримують пристойні пенсії. Виманював у них паспорти, їхав у сільраду, називався племінником, подавав паспорт жертви, підроблену медичну довідку про смерть з печатками. Довідки він підробляв на комп'ютері.

У сільрадах йому як родичу померлих видавали довідку на отримання допомоги на поховання. З нею він їхав у район і отримував грошики у відділеннях Пенсійного фонду. Довідки, видані сільрадами, були справжні. Отож запідозрити чоловіка було ні в чому. Особливо полював він на ветеранів і тих, хто отримує військову пенсію. Адже їм допомога на поховання виплачується у трикратному розмірі місячної пенсії. Решті пенсіонерів — у подвійному.

У сільрадах виписували також свідоцтва про смерть. А це означало, що юридично людини більше не існує. Фізично вона жива. Але для держави — померла. І довго доведеться людям морочитися, щоб поновити себе серед живих.

У Чернігові і в Щорсі він отримав гроші за паспортом чоловіка з Шорського району Анатолія Кліщенка. Називається ще Йосипом Черевком, росіянином, який приїхав в Україну. Нібито півроку жив у Корюківці. Винаймав квартиру. Проте це, певно, теж вигадані ім'я і прізвище. Він може бути і Гога, і Льоша, і Гоша.

1. Дзвінок... з того світу
Хутір Прогони Сосницького району. На ньому сім жилих хат. 19 червня під двір ветерана війни, 83-річного Сергія Мірошника  підкотили біленькі "Жигулі» сімка. Діда вдома не було. Пішов у ліс по суниці.

— Заходить ловкий, років  за сорок, чисто вдягнений, культурний мужчина, — згадує дружина господаря Віра Іванівна. — А в машині ще один зостався, син Володя його бачив. «Ми,— каже, — вашому діду подарунки привезли до дня війни» (22 червня). Дивно, подумала я. Йому до Дня Перемоги давали. А незнайомець улесливо посміхається і кульок протягує. «Ось вам гостинці, чайку з дідом поп'єте». А в пакеті консерви, паштет, бублики, цукор. А вам гроші за це платить треба? «Ні, це подарунок», — відказує. Це мене й підкупило. «Скільки дід пенсії отримує? — питає. 1300, — кажу. «Ану, несіть його паспорт». Винесла, віддала. «Оформимо бумаги, після обіду привезу», — сказав незнайомець і поспішив до машини. «Дай вам Бог здоров'я і жити довго». — відкланявся і поїхав.

Тут повертається дід. Аж стрепенувся, як почув, що паспорт віддала.

Далі розповідає Сергій Іванович:
— Я ж всю війну пройшов, тричі був поранений. Кров'ю ту пенсію заробив. У мене на всяку пакість передчуття. Баба така довірлива. Років п'ятнадцять тому цигани ходили, кофти продавали. Мене вдома не було. Баба собі за 300 рублів купила. Гроші при циганах брала з шафи. І ключ при них ховала. Пішла на город, а ті вернулися і вкрали з шафи тисячу. У нас тоді і на хліб не лишилося, у рідних позичали.

Так я швиденько на бригаду і подзвонив у Змітнів, у сільраду. Секретарка каже: «Не хвилюйтесь, паспорт у нас». На бабу не кричав. її все одно не переінакшиш. Усе життя до людей тільки по-доброму. Ото і вірить, що й до неї люди так.

— Продуктів тих ми не їли. — каже Віра Іванівна. — Як узнали, що шахрая впіймали, хотіли торбу йому передати.

Так в міліції сказали, жирно йому буде.
— Той чоловік приїхав з паспортом Сергія Івановича і медичною довідкою про смерть,—каже секретар Змітнівської сільради Світлана Сапіван. — Сказав, що племінник з Корюківки. Дід гостював у нього і помер. Ми видали йому довідку на отримання допомоги, а паспорт забрали на списання. Невдовзі подзвонив Сергій Іванович. Здивувалася: оце зв'язок, і з того світу дзвонять. Швиденько зв’язалися з міліцією і з Сосницьким відділенням Пенсійного фонду. В останньому його і затримали.

2. Воскресла і забарикадувалася
Менський район, село Гориця. У ньому шахрай обдурив двох пенсіонерів — 75-річного Миколу Бабича і 77-річну Василину Семітько. На горі старенька хатка. Високий, зелений паркан. Там живе Василина Семітько. Надворі день, а в неї хвіртка замкнена, підперта. З двору паркан обставлений двометровими деревцями, щоб ніхто не міг перелізти. Отож догукатися марно. Вона ще й у хаті забарикадувалася. Ледве добилися.

Бабуся вийшла і закричала: «Злодії, бандити прийшли! У мене і зараз ноги дрижать. Ідіть звідси, бо сусіда покличу». Пояснення, що журналісти, не допомогло. Пенсіонерка у дворі примовляла: «Щоб йому горло заткнуло, щоб він здох! Клясти його до смерті буду, і з того світу дістану. Я в п'ятому класі стріляла на відмінно. Мені б рушницю, я б його пристрілила».

Вона прописана у Чернігові. Поїхала за пенсією, а їй кажуть: «Та ви ж, бабусю, померли ще 8 червня...» І тут вона все зрозуміла. Напередодні до неї приходив поважний чоловік із соцзабезу, Петро Іванович. Продуктовий набір привіз. Дивився паспорт, свідоцтво про народження. І забрав їх. А щоб баба Вася не хвилювалася, залишив номер мобільного. Сусід зателефонував по ньому, а у відповідь: «Такий номер не закріплений за жодним з абонентів». Нині чернігівська племінниця добивається «воскресіння» бабці з мертвих.

3. Я же, жива!
Село Єнькова Рудня Шорського району. 6 червня туди теж приїхав шахрай. Розпитував у людей, де живуть ветерани. Пішов у хати Титенків, Науменків, Євсеєнків, інших пенсіонерів. Та люди не спішили віддавати паспорти, тільки ксерокопії. В однієї баби таки видурив. Та, поїздивши селом, почув, що в неї і дід військовий пенсіонер. Повернувся за його паспортом. Баба й питає: «А де мій?». «Ось», — витяг і поклав на стіл. А вона його хвать і більше шахраю не віддала. Той пішов шукати інші жертви.

Забрів у двір до 64-річного Анатолія Кліщенка. Чоловік випиває.

— Я якраз піддатий був. А тут такий принц заходить. Продукти дає. Розпитує, де ветерани живуть. Я йому сказав, що я дитя війни. Він попросив паспорт, щоб якусь відмітку у соцзабезі зробить. Я здуру і віддав, — розповідає дядько.

Опісля шахрай попрямував до інших хат. Марфа Науменко якраз поралася на городі. Він прийшов до неї. Але старенька сказала, що паспорт у доньки. І покликала 79-річну сусідку Параску Коваль.

— «Я з соцзабезу, продуктові набори розвожу пенсіонерам. І вам привіз. — розповідає баба Параска. — Тільки те, що ви отримали, відмітити треба. А для цього дайте паспорт».

Повірила. Віддала. Мої якраз корови пасли. Той пакунок з харчами (дві консерви — кілька й фрикадельки, печиво, цукор і п'ять булочок у пакеті) їм віднесла. Було це в п'ятницю. А в суботу пенсію листоноша принесла і каже: «Бабо, ви вже вмерли? У сільраді сказали. А тут і люди на вулиці балакають — Ковалиха вмерла. Один чоловік їздив спадок оформлять у Сновське. там казали». Я вже ні їсти, ні спать не могла. Ледь дожила до понеділка і поїхала в міліцію. Стали розбиратися.

Виявилося, шахрай уже 1436 гривень у Щорському відділенні Пенсійного фонду отримав на моє поховання. У мене пенсія 717 гривень (44 годи стажу і п'ятеро дітей). А паспорт мій в сільраді уже перекреслили. Треба новий. Сказали, що повернутися з мертвих можна тільки через суд. Паспорта у мене немає. Чи оддадуть пенсію у липні? Не знаю. Я ж є, жива!

От негідник, ніяких документів не показував і такого наробив! — баба Параска закриває лице руками і гірко плаче. — Оце тільки Бога благодарю, що не вночі той бандит прийшов паспорт забирати. А то, мо' б, убив.

Секретар Сновської сільради Ганна Ніколаєнко16 літ працює у сільраді. Але шахрай обвів і її навколо пальця.

—Привіз довідку про смерть зі справжніми печатками і бабин паспорт. Розказав про всіх и" дітей. Сказав, що він племінник, вона гостювала у нього в Корюківці. Їй стало зле з серцем і вона померла.

Свою місію пояснив просто. Одні діти покійної живуть далеко. Донька Тамара, що поряд, випиває. А син, що в сусідньому селі, не зміг — дружина хворіє. А ще й сусіда Толика Кліщенка паспорт показував.

Видала секретарка довідку на отримання допомоги. І поїхав він на Щорс. Фото у паспорті Кліщенка відірвав. Своє вклеїв. Так і отримав гроші в Пенсійному фонді.

Коли стало відомо, що баба жива і звернулася в міліцію, секретарка внесла власні гроші на рахунок Пенсійного фонду.

4. Ожити можна лише через суд
—Ошукані шахраєм люди, на яких виписане свідоцтво про смерть, вважатимуться мертвими доти, поки органами РАЦСу не буде анульоване свідоцтво про їхню смерть. Анулювати його можна тільки на підставі рішення суду про поновлення їх серед живих. Тобто ці люди мають якнайшвидше звернутися до суду. Бо доки їм не буде виписано новий паспорт і не анульовано свідоцтво про смерть, вони не зможуть ні отримувати пенсії, ні вчиняти будь-які правові дії від свого імені, — говорить Наталія Іванцова, начальник Чернігівського міськвідділу реєстрації актів цивільного стану.

Валентина Тимошко (щотижневик „Вісник Ч”  №27)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: