Як Володимир Хоменко із братом вказівники у Ярославці встановлювали

Ні для кого не секрет, що назви вулиць в українських селах серед місцевого населення «не котируються». Ось, їдучи у відрядження, і стикаєшся з проблемою: адресу потрібної людини знаєш, а показати, де та чи інша вулиця, тобі ніхто не може. Добре, якщо село маленьке і люди знають одне одного поіменно, а якщо велике? Тому ми й були приємно здивовані, проїжджаючи Ярославкою Бобровицького району. Майже на кожному перехресті тут стоять вказівники з назвами вулиць, зроблені власноручно. Поцікавитись, хто ж їхній автор, ми вирішили у місцевій сільраді.
- А це у нас два брати - Володимир та Василь Хоменки — таке придумали, - пояснила нам секретар Ярославської сільради Наталія Хоменко. - Живуть люди селом, ось і вирішили щось у ньому покращити.

Додзвонилися Володимирові Хоменку ми 7 травня. Як виявилось, саме у цей день вони разом із братом-близнюком Василем святкували своє 45-річчя! Незважаючи на це, поговорити з нами Володимир Миколайович не відмовився (його брат Василь живе у Броварах Київської області, в Ярославці ж має дачу).
- Ми - корінні мешканці Ярославки, - почав Володимир Миколайович. - Тож добре пам'ятаємо ті часи, коли село було чистим, охайним, з акуратними табличками на будинках, де вказувався і номер, і вулиця. Ось років зо два тому і подумали з братом: а чому б не повернути колесо життя назад? Адже українське село і так загинається, а ми своєю байдужістю його ще й добиваємо. Почати вирішили із вказівників. Узяли не потрібні у господарстві шматочки пластмаси та жерсті, наклеїли на них написи зі світловідбиваючої плівки - і готово! Спочатку думали позначити хоча б головну вулицю - Леніна. Це побачив київський бізнесмен, уродженець Ярославки, який має тут дачу, Олександр Губич і запропонував проспонсорувати таке ж і на його, другій за величиною в селі, вулиці 30-річчя Перемоги. Згодом ми узялися й за інші. Допомагало нам не менш ніж десяток односельців, а також наші діти-студенти - мій син Мишко, Васин син Олексій та наш племінник Коля. Зараз, напевно, 90% вулиць ми уже позначили. Добре, що й місцева влада нам завжди іде назустріч, допомагає чим може. Усі разом ми таки покращимо наше село!

Проїжджаючи Ярославкою, водії завжди дякують винахідливим мешканцям, адже після встановлення вказівників менше стало неочікуваних крутих поворотів, на яких можна потрапити в халепу.
- Українці - нація небайдужих. Є у нас в душі і світло, і тепло, - твердо переконаний Володимир Миколайович. - Якщо кожен з нас вийде і зробить бодай малесенький рух для покращення життя села - прибере сміття чи підріже кущ, дуже скоро (я у це щиро вірю!) ми будемо жити не гірше, ніж в Європі.

Катерина Дроздова, тижневик «ГАРТ» №19 (2564)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.