За покупками — до пасажу!

Ще на початку 70-х багато чернігівських старожилів, відправляючись за покупками до магазину, говорили: «Я пішов у пасаж», хоча для більшості чернігівців це слово вже більше асоціювалося з романом Чернишевського «Що робити?», де героїня в заключному розділі вимагає: «У пасаж!»

Французький винахід

По-французьки passage — «прохід» або «перехід». Саме у Франції, в Парижі, між підніжжям Монмартра і берегом Сени на початку XIX століття були влаштовані численні торгові галереї під скляними дахами, котрі й називали пасажами. Пасажі з’являлися, як місця для «чистої публіки». За словами путівника того часу, «…пасажі, новітній винахід індустріального комфорту, представляють собою проходи через цілі групи будинків, що знаходяться під скляним дахом. По обидві сторони цих проходів, світло в які падає зверху, розташовані найшикарніші магазини, так що подібний пасаж — місто, навіть цілий світ у мініатюрі». Дійсно, хтось проводив у пасажах час, а хтось і життя. Тут походжали, працювали і мешкали: якщо перші поверхи були зайняті магазинами, то на других і третіх іноді розташовувалися житлові приміщення.

Чернігівський пасаж

Французький винахід так сподобався росіянам, що незабаром у Російській імперії пасажі стали «рости, як гриби». Так, наприкінці XIX — на початку XX сторіччя в Одесі їх налічувалося близько десяти, а в Москві вже більше 20. Причому з часом пасажі стали будувати багатоповерхові: з безліччю торгових секцій і допоміжних приміщень. Будучи містом губернським, Чернігів не міг не зацікавитися модною новинкою, і на рубежі XIX—XX сторіччя в нашому місті був відкритий пасаж, що набув назву Олексіївський. Але оскільки місто у нас було невеличким (його населення тоді було близько 30 тисяч) і небагатим, пасаж вийшов достатньо скромний — трішечки більше десяти одноповерхових кам’яних будинків, що стояли у два ряди, поряд або впритул один до одного. Скляного даху над ними не було, натомість було гарне електричне освітлення, причому ліхтарі містилися не тільки на магазинах, але і зверху, над вимощеною каменем завжди чистою доріжкою, що з’єднувала торговельні ряди. У кожному будиночку було розташовано два-три, а іноді й чотири магазини з окремими входами, таким чином у пасажі діяло понад тридцять окремих магазинів та торгових секцій. Цікаво, що коли в Чернігові ще не було нумерації будинків (вперше вона з’явилася у 1912—1913 роках, і то тільки в центрі міста), у пасажі торговельні місця нумерувалися з моменту його відкриття. Вірогідно, це пов’язано з тим, що товар поставлявся до магазинів із-за кордону та великих міст Російської імперії, а там вже давно була прийнята нумерація будівель. Ось і чернігівські власники модних магазинів вимушені були жити «за європейськими мірками».

Торговельна вулиця

Розташований пасаж був у самому центрі Чернігова. Він прорізував квартал, пролягаючи паралельно вулиці Шосейній (зараз проспект Миру). На сьогодні це частина подвір’я будинку по вулиці Шевченка, 9 (відрізок від арки магазину «Золотий ключик» до південно-західної частини будівлі філіалу Державного науково-дослідного інституту «Чернігівцивільпроектреконструкція»). Вхід до торговельних рядів був з вулиці Богоявленської (тепер вул. Шевченка), там, де зараз арка магазину «Золотий ключик». Вихід — на вулицю Воздвиженську (тепер вул. Родимцева), навпроти дзвіниці Воздвиженської церкви (однієї з найстаріших церков Чернігова, не збереглась) та подвір’я колишнього готелю «Царьград» (зараз подвір’я інституту «Чернігівцивільпроектреконструкція»).

Товар із-за кордону та від власних виробників

Купити в пасажі можна було найрізноманітніший товар — модне чоловіче і жіноче плаття та взуття, різноманітні будівельні матеріали й меблі, парфуми та косметику, книги та канцтовари, килими та галантерейні товари… Причому в магазинах можна було купляти не тільки готові вироби, але і зробити їх на замовлення. Наприклад, у магазині модних меблів пана А. Малинського приймали замовлення на індивідуальне виготовлення меблів, матраців та драпрі, а в модному магазині Дубиніна можна було замовити модне взуття, «міцне, легке, витончене і недороге».

Найкращий товар за помірними цінами

Судячи зі змісту рекламних оголошень, що містилися в чернігівських газетах початку минулого століття та інших виданнях того часу, наприклад, у путівнику по місту з вказівкою торговельно-промислових фірм (1912 року видання), вся продукція, що продавалася в Олексіївському пасажі, мала найвищу якість і достатньо невисокі ціни. Наприклад, Санкт-Петербурзький фабричний склад, що продавав лінолеум, шведський картон, пензлі, карнизи, оздоблення для стін і стелі, фарби, а також шпалери «полной меры, новейших рисунков, в Чернигове не бывавших», пропонував свою продукцію за цінами, начебто нижчими на 30-40%, ніж у інших власників.
Дуже поширеним у Пасажі був продаж товару в кредит, а також передсвяткове зниження цін на всі товари. Особливо великими, звичайно, були різдвяний та пасхальний розпродаж товарів за зниженими цінами.
У 1910 році в Олексіївському пасажі обладнали кінотеатр «Експрес». Це була дуже поширена практика. У великих пасажах поруч з торговельними залами містилися філіали банків, ресторани, кондитерські, кінотеатри або ж, як тоді говорили, «синематографи», адже в пасажі люди ходили не тільки для того, щоб придбати необхідний товар, але й відпочити, зустрітися зі знайомими та друзями.

Метри чернігівської торгівлі

Серед власників магазинів Олексіївського пасажу було багато впливових особистостей, таких як купецька династія Щелкановцевих, власник магазину взуття Дубинін, власник меблевих магазинів та майстерні Малинський, брати Шейнін, Хаскін тощо. Але окремо хочеться відзначити власника «книжного писчебумажного и художественного магазина», антиквара А.І. Айзена. Це завдяки йому та ще відомому чернігівському фотографу
В.Є. Гольдфайну, які видали декілька серій листівок із краєвидами Чернігова, ми зараз маємо можливість побачити на власні очі, як виглядало наше місто на початку минулого століття.
Продовжував функціонувати пасаж і за часів радянської влади. У ньому містилися крамниці та склади готової продукції. Але після Жовтневої революції пасаж зазнав деяких архітектурних змін. Зокрема, вхід з боку тодішньої Радянської (Шевченка) вулиці був закритий, таким чином вхід до пасажу залишився тільки з вулиці Воздвиженської.
У роки Великої Вітчизняної війни торгові ряди було повністю зруйновані, пасаж більше не відбудовувався і припинив своє існування. Йому на зміну згодом прийшли інші магазини та майстерні. Але це зовсім інша історія…

Автор дякує відомому чернігівському краєзнавцю і колекціонеру старожитностей Костянтину Ягодовському за допомогу в підготовці матеріалу.

Олена Березкіна, тижневик «Чернігівські відомості», 1 лютого 2012 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.