Як я продавав квартиру

Жив я собі та не тужив, та життя прийшло до того, що тіснувато мені стало з моєю родиною у нашій «двушці». Вирішили продавати. Наче й квартирка нічого: в центрі, на самій площі, так звана «сталінка», але як до справи дійшло, то не все так просто й гладко виявилося. Але все по черзі.

Сімейна ситуація склалася так, що доводиться мені жити у двокімнатній квартирі з бабусею, дружиною і трьома дітлахами. Бабусі віддали маленьку кімнату, а ми родиною розмістилися у великій — аж на 16—ти квадратних метрах вп’ятьох. Ну, трохи обмізкувавши, вирішили квартиру продати, а собі придивитися щось із приватного сектора. І малюкам буде де побігати, і самим легше, та й до душі — свій будинок!
Вирішено — зроблено. Квартира ж у нас у центрі, «сталінка», несучих стін нема зовсім. Так, звичайно, певного ремонту вона потребує, але вікна вже замінені на металопластик, бронедвері стоять, у кімнатах косметичний ремонт зроблений.
Подивившись по газетах, хто що схоже поруч продає, вирішили: на будинок має вистачити. Дали оголошення в газети, зробили описання квартири і пішли по агентствах — пропонувати…

Ось тут-то все й почалося. У газетах під 90% оголошень «куплю квартиру» приховуються добренькі агентства, які й близько вашу квартиру не куплять, а будуть її пропонувати тим самим клієнтам, яких раніше за інших вихватять у тих же газетах, у кращому випадку — ще й тим, хто звернеться до них сам.
При цьому всі агентства нерухомості ледь не силою намагаються заключити з вами договір «Ексклюзива» (ого, як слівце замутили), начебто ви нічого не втрачаєте, одні суцільні плюси. Але такий договір передбачає: якщо клієнт прийде напряму до вас, а не до агента, ви все одно повинні будете заплатити агентству комісійні. Якщо вашу квартиру продасть інше агентство, доведеться платити подвійні комісійні. А от якщо за термін дії договору помешкання так і не продасться, ну що ж, ніхто нікому нічого не винен. Тільки ви витратили купу свого часу, а агентство — якісь 15—20 грн., які вони називають витратами на розкрутку вашої нерухомості.

До речі, про комісійні. Хоча всюди комісійні агентства прописані як витрати покупця, абсолютно всі агентства нерухомості намагаються втулити їх у вартість вашої квартири й після угоди взяти з вас. Інакше який же покупець буде до них звертатися за тисячу доларів (середня сума, так сказати)? І за ось ці комісійні 90% агентств, у принципі, нічого не роблять, крім важного вигляду і звідництва вас із клієнтом та «своїм» нотаріусом. У кращому випадку, пройдуться з вами на етапі збору документів.
От і почався у мене активний рух: то агентства дивляться квартиру, то клієнти, то агентства, прикидаючись клієнтами (так—так, є й такі). У результаті всі дивляться, нахвалюють, обіцяють передзвонити і… пропадають. НІХТО з тих, хто обіцяв, так і не передзвонив. Люди, вам що, важко подзвонити?!

Пару місяців чекали-чекали — і все ніяк. Вирішили паралельно придивлятися будинок. Подивилися один, другий, третій, все якось не те. І тут один, наче нічого такий, будиночок трапився. Почали дізнаватися, розпитувати. Приватизації ні на землю, ні на дім нема, зручності на вулиці, але ціна приємна та й місце наче нічого. І тут нас ледь не за горло почали брати. Мовляв, дайте завдаток, а квартира ваша за тиждень «піде». Ми якось насторожилися і вирішили почекати, заодно про будинок дізнатися. Словом, місце, на якому він стоїть, і приватизувати—то неможливо — археологічний заповідник чи щось таке. А, як показав час, квартира за відведений термін так і не продалася, тож могли б на рівному місці втратити тисячу доларів.

Шукали-шукали і, нарешті, знайшли — все нам підходить, та тільки квартира не продається ніяк. Тут вже ми самі захвилювалися, вирішили завдаток за будинок залишити — дуже вже він нам до серця припав, та й часу нам майже чотири місяці на продаж дали.
Але ось пройшло вже чотири місяці, а віз і нині там: квартира все в тому ж стані, тільки з усією цією психопатією навколо БТІ, ми таки взяли витяг про право власності на квартиру, заплатили гроші, а клієнта так і не з’явилося. Були правда «добряки» типу «ми б взяли вашу квартиру за 20 тисяч доларів». Та майте ж совість, люди! За таку ціну навіть однокімнатну на Масанах без ремонту не можна купити.
Що ж робити, як же бути? Ушістьох у квартирі тісно, але абияк уживаємося. Люди, які взяли завдаток, нам його повернули. Незважаючи на те, що по договору вони були й не зобов’язані. Є ще порядні й добрі люди!
А з усього цього я зробив кілька висновків.

Операції з нерухомістю — це дуже попсовані нерви.
Нажитися на вас буде намагатися кожен ріелтор.
З майже 100 агентств нерухомості в нашому місті тільки одиниці працюють відкрито й чесно. Відсотків тридцять просто чекають, що клієнт знайдеться сам. Половина — хамло й бидло (судячи з їх поведінки з клієнтами), яке вивчилося в юридичному і вважає себе вище за всіх. Словом, хороші люди є, але їх мало.
Договір «Ексклюзива» — це плюси тільки для агентств, але аж ніяк не для власників нерухомості.
Якщо наважилися підписати будь-який договір з агентством, ДУЖЕ уважно його читайте.
А я все ще продаю квартиру…
Агентства прошу не турбувати.
Павло К.

Тижневик «Чернігівські відомості»,18 січня 2012 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.