Там, де починається "струмочок"... крові

На Чернігівській обласній станції переливання крові відбувається перетворення цієїлюдської тканини на медичні препарати, які згодом надходять до лікарень області. А там, у районних лікарнях, у свою чергу, беруть початок «струмочки» крові, що надходить на переробку до обласного центру.

Як розповів завідуючий відділенням переливання крові Бобровицької центральної районної лікарні Олександр Квіта, відділення практично є зменшеною «копією» станції переливання. Проте усе тут компактніше, затишніше, і обстановка, так би мовити, більш домашня. Люди проходять такі ж процедури, перш ніж стати донором. Чи не єдина суттєва відмінність утому, що зібрана кров відправляється до Чернігова.

- Як перевозять кров? - виникає логічне запитання.

- Є холодильники, де зберігаємо кров і термоконтейнери для перевезення, -відповідає операційна медсестра Ольга Шкаберда.

- І багато людей приходить?

- На сьогодні з початку року ми прийняли кров 704 рази. Це 523 донори. Тобто, до двохсот осіб здавали не раз. Гїо три, чотири рази, буває, здають, - каже головна медсестра Галина Луговська. - Сьогодні прийшли 11 донорів. План наш район перевиконує.

- План є, а як же залучити людину?

- Є люди, що й самі йдуть. Звертаємося й через газети.

- Небагато донор отримує?

- Те ж саме, що і в обласній станції. Довідка на звільнення на два дні, талон на харчування. Перед кровоздачею - чай.

- Може обрати грошову винагороду, ті 160 гривень за літр крові?

- Ні, ні. Це у платних пунктах.

- Просто 13 гривень на їжу. На жаль, це все, - додав завідуючий відділенням. -Усе на людському ентузіазмі.

- Чи дають місцеві підприємці донорам вихідні за вашими довідками?

- Хлопці кажуть, коли здають кров, що довідка на роботі «не проходить». Але деякі донори кажуть, що деякі з керівників їх навіть заохочують, доплачують, - відповідає Ольга Миколаївна.

- Все залежить від керівництва. А хлопці приходять, здають. Запитують, коли ще можна прийти, залишають номери телефонів, -доповнює Галина Михайлівна.

- З усього району чи переважно місцеві?

- З сіл також приїжджають. Район у нас великий, людей багато. Здають кров родичі хворих. А хтось бажає отримати звання «Почесний донор». У кожного своя мотивація, - відповідає знову Ольга Миколаївна.

- Мотивація практично лишень моральна?

- У нас чимало постачальників донорів - ті, хто йде на операцію з ризиком кровотечі. Приводить людина, наприклад, трьох донорів, а потім ми її забезпечуємо необхідним, - пояснює Олександр Квіта. - Так і в акушерстві, і в гінекології, і в хірургії.

- У всіх випадках ми стараємося резервувати запас крові. Не завжди можна знати, яким буде перебіг і результат операції, чи велика кровотеча, який післяопераційний період, - детальніше розповідає начальник медичної частини Василь Нанинець. - Тому розповідаємо пацієнту, його рідним про систему донорства. Кажемо, що було б добре, аби знайшлися родичі, знайомі, сусіди, які б могли зробити добру справу. Ці люди офіційно реєструються, проходять обстеження і здають кров. Дехто періодично приходить і після цього, а хтось здав одноразово, для знайомого, і на тому все закінчилося.

- Проблема донорства є актуальною, донорів не вистачає. Одна з причин: працюють люди переважно у приватних підприємців, тому... - доповнив його, проте не завершив очевидну думку, завідуючий. Дійсно, мало кого з підприємців цікавлять ваші кровні, у прямому сенсі, пожертви на медицину.

- Ми отримуємо щорічний звіт. Ось на 2010 рік загалом по Україні потреба на одного жителя - 12,5 мл крові. У нас за той рік заготовлено по 7,7 мл на одного жителя. Малувато, але непоганий показник, - навела статистичні дані головна медична сестра. - Втім, не було такого випадку, щоб ми комусь не надали допомогу. Райлікарня забезпечена препаратами і компонентами крові. За рік жодного пакета цільної крові не перелили.

- Ми роботу свою любимо, приходимо з радістю, - посміхається Ольга Шкаберда. Вона приймає кров у жителів Бобровиччини уже понад 13 років.

- Хотілося б, звісно, підтримки системи донорства з боку влади. І належного фінансування. - підсумовує розмову Олександр Іванович, завідуючий.

У коридорі райлікарні, що веде до відділення переливання крові, ціла «фотогалерея» почесних донорів, своєрідна «дошка пошани». У кого - 40 кровоздач, у кого - навіть за 50.

Ось, наприклад, Борис Ужищенко з Бобровиці за 54 рази здав 23,76 літра крові. Микола Стародінов з села Нова Басань -22,44 літра за 52 рази. А Борис Царик з Кобижчі здавав кров уже 60 разів.

- Місця все одно не вистачить, аби представити всіх 74-х почесних донорів нашого району, - коментує Галина Михайлівна, поки я «знайомлюся» з їх фото і даними. - Нещодавно зробили подання на присвоєння цього звання ще трьом.

Бажаю вам, шановні читачі, доброго здоров'я. А якщо ви таке маєте - поділіться з іншими. Саме для цього й працюють у кожному відділенні переливання крові центральної лікарні вашого району такі звичайні люди в білих халатах.

Данило Мироненко, тижневик «Чернігівщина», №1 (329)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.