Чи буде економія від встановлення лічильників?

Останнім часом на теренах України запанувала ідея щодо запровадження по всій країні у помешканнях громадян лічильників усіх видів енергоресурсів — газу, води і тепла, причому не тільки загальнобудинкових, але й квартирних.

Щодо газу, то є вже навіть постанова уряду, і до 2018 року включно його облік має здійснюватись лише за показаннями лічильників. Облік — це, звичайно, добре, але лише у випадках, коли газ споживають для опалення або нагрівання води в колонках. Ті, хто використовує його лише в плитах, споживає в 2-3 рази менше норми. Тому постачальники, а це структури НАК «Нафтогаз України», безумовно програють. Двічі, бо лічильники ж будуть встановлювати за їх рахунок. А загальна вартість програми десь 3 млрд. грн. Хто виграє у цій ситуації, так це виробники лічильників.

Щодо тепла, ситуація інша. Так, втрати тепла дійсно великі, у тому числі у помешканнях громадян. І облік безпосередньо у квартирах примусив би міняти вікна, закривати кватирки тощо. Втім, все ж найбільші втрати, перш за все, на котельнях, де досі працюють котли з низьким ККД, а також у тепломережах і в будівлях — так їх побудували свого часу.

Чи буде користь (економія) від встановлення лічильників? Хтозна. Адже, по-перше, промислового виробництва їх в Україні нема. По-друге, найдешевший із числа дослідних зразків коштує 1000 грн. А в житловому фонді України 19,3 млн. квартир, і в більшості обігрів здійснюють 2-3 стояки. Тож треба 40-50 млн. лічильників. Це обійдеться державі у 40-50 млрд. грн. Де їх узяти до 2015 року, коли все збираються завершити? А головне — це не вирішить проблем втрат при генерації й транспортуванні тепла. Тобто ці втрати залишаться, будуть закладені в тариф і перекладені на плечі людей. І хоча встановлення лічильника відбуватиметься за рахунок держави, планується, що його вартість доведеться повертати. Хіба, може, крім малозабезпечених категорій громадян.
Але і це далеко не все. Адже для встановлення лічильника громадянину доведеться брати безліч дозвільних документів: дозволи, технічні умови, погодження. Це не тільки додаткові гроші, а ще нерви і втрачений час.
Нарешті, про воду. Ще у вересні міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Анатолій Близнюк запропонував ідею диференційованих тарифів: більше споживаєш, більше плати. Нібито вже є напрацювання. Буде п’ять категорій споживачів. Перша — споживання до 2 кубометрів холодної води на місяць. Це буде єдиний тариф в Україні. А далі — від 2 до 6 кубів, від 6 до 10, понад 10 м3 і за нормою. Останні будуть платити більше за всіх. Поки є пропозиції по 1-й категорії — 1,5 грн. за кубометр.

У Чернігові тариф, до речі, — 4,88, Києві — 3,60, а в Донецьку — 9,5 грн. Але не може вода всюди коштувати однаково, як пропонують автори проекту. В Чернігові її добувають з артсвердловин із глибини 700 метрів, у Кіровограді качають за 100 кілометрів, а в Черкасах — із Дніпра. По-друге, водопостачальникам не вигідно мати 100% охоплення лічильниками, бо вони різні за класом точності, а більшість «не помічає» 20—50% спожитої води. По-третє, чим менше споживається води, тим менші доходи водоканалів, а мережі попередні, насосне обладнання теж розраховане на певні обсяги, а ще є таке розумне поняття, як гідравліка системи. Його відмінити неможливо.

У цілому ж, ідеї економії енергоресурсів мають право на існування. Але у нас це нагадує «країну Утопію» Томаса Мора. Поставлять лічильники, буде економія всього на світі й всі заживуть гарно. Гарно не живуть навіть у Європі, а вони займаються енергозбереженням з початку 70-х років минулого століття — першої нафтової кризи. А ми за 3-5, а по воді (проект збираються впроваджувати з 2012 року) за рік хочемо все вирішити. Але ж наша назва, хоч і на букву «У», не Утопія — Україна.

Андрій Нестор, тижневик «Чернігівські відомості», 5 січня 2012 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.