Півтора року батьки сподівались, що син живий

Ще в кінці липня 2010 року Щорським РВ УМВС був оголошений в розшук житель села Суничне Іван Іващенко - 1989 року народження. Хлопець пішов з дому 6 травня, і відтоді його ніхто не бачив. Слідчі дії, що проводились, були безрезультатними до цьогорічного 9 листопада.
Саме цього дня у лісі між селами Займище та Нові Млини були виявлені останки людини з рештками камуфляжної тканини на них. Наразі невідомо, кому вони належать, але той факт, що Іван в день свого зникнення був одягнений у камуфляжні штани, може підтвердити найгірші прогнози.

Поки що немає висновків призначених експертиз (а значить, не встановлена не лише особа загиблого, а й причини його смерті), слідчий Віктор Лепех утримується від будь-яких коментарів. А мати Івана Іващенка - Тамара Євгенівна - розповіла таке: коли син впродовж кількох днів не з'явився вдома, вона кинулась розпитувати його друзів.
- Хлопці розповіли, що шостого травня увечері вони разом з Іваном були в Щорсі. Коли випивали на автобусній зупинці біля автопідприємства, до них приєднався знайомий з іншого села на ім'я Юрій. Він і попросив Івана допомогти щось перевезти. Що було далі, хлопці не знали. Вони повернулися в Суничне, а мій син залишився в Щорсі.

Розпитала в них, як знайти Юрія, найняла машину за 150 гривень і поїхала до нього. Він усе віднікувався, повторював, що був п'яний і майже нічого не пам'ятає.
Тоді я пішла в міліцію. Юрія туди викликали кілька разів. Але й це нічого не прояснило. Тим більше, кожного разу він приводив із собою адвоката.

Тільки недавно він начебто розказав чернігівській міліції, як усе було. Мовляв, вони справді щось там перевозили з Іваном. Потім випили і розійшлися. Він поїхав велосипедом у своє село. Побув дома пару годин і знову поїхав у Щорс. По дорозі у лісі побачив, що біля стежки лежить Іван. Нібито без ознак життя. Юрій злякався, що «на нього повісять труп», відтягнув тіло в ліс і там прикопав. Нікому нічого не сказав...

Тамара Іващенко майже впевнена, що знайдений у лісі кістяк - то останки її сина. Каже: так думають й Іванові друзі. Деякі з них хотіли «розібратися» з Юрієм. Вона не пустила. На диво не сподівається:
- Жду, коли віддадуть кісточки, щоб хоч поховати по-людськи. Вони спочатку лежали у щорському морзі. Тепер - у Чернігові. Не знаю, чи правда: за те, щоб їх там забрати, треба платити 800 гривень...

Тамарі - 49. Ні вона, ні чоловік роботи не мають. Ходять заробляти по людях. Їхній старший син - інвалід.
Жінка зізнається: постійно думає про те, що могло статися 6 травня. Багато чого залишається незрозумілим. Скажімо, чому син помер? Адже був молодий, здоровий. Де Юрій узяв лопату, щоб викопати могилу? Не возив же він її з собою...

Марта Зінченко, тижневик «Чернігівщина» №51 (326)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.