Джип вартістю 752 тисячі гривень розмазав по асфальту кобилу Куклу

«Тойота Секвойя 5.7» їхала в Київ. Підвода перетинала автодорогу в напрямку до Козельця від села Білейки Козелецького району. Дядько і кобила не встигли. Під селищем Козелець, біля мосту через річку Остер, транспортні засоби зіткнулись. Візник у лікарні, кобилу частково здали на ковбасу (що зуміли зібрати з асфальту).

Залишилися без годувальниці

47-річного Івана Гнідого ввечері 24 листопада застала в палаті хірургічного відділення Козелецької районної лікарні. Лежить, обидві ноги на витяжці. Біля нього чергує перша дружина, Люба. Вони з другою дружиною, Аллою, сидять біля ліжка чоловіка позмінно. Вставати йому на ноги ще не скоро. Каже, операцію робитимуть тільки наступної п'ятниці, а поки що треба, аби розтрощені кістки трохи стали на місце, позагоювалися рвані рани.

Хто його збив, Іван Миколайович не знає. Ні міліція, ні водій «Тойоти» до нього ще не приходили і не телефонували.
— Вчора я возив підводою гній на город у село Тарасів. Це за 12 кілометрів від Козельця, там у нас з дружиною два городи. Гній краще розкидати на зиму, під снігом він вилежиться, перебродить. Додому в Козелець повертався порожнім, по Білейковській трасі, вже темніло. Біля швидкісної траси на Чернігів є переїзд, я зачекав, доки проїдуть машини. Там дорога-чотирирядка. З боку Чернігова, ще далеко, їхала машина. Ми з конем рушили. Але машина наближалася дуже швидко, джип уже летів просто на нас. Ми майже завернули на роздільну смугу. Тут як улупить у бік воза! Від страшенного удару підводу розвернуло, я вилетів назад, на середину автотраси, а воза джип потяг далі. Потім розказували, що він зупинився тільки через 26 метрів. Там знайшли залишки підводи. Казали, всі колеса повідлітали, перед відбитий. Та нічого, зварка є, от з лікарні вийду, все зроблю, приварю...

— Тепер уже ти зробиш... — зітхає Люба.
— А кобилу, Куклу, жалко, — продовжує Іван, — 14 років вона в мене була. Годувальниця, я нею і собі, і людям городи орав, сіно возив. Сам зробив плуг, окучник, картошку конем копав. Колись давно робив у колгоспі, потім на льонозаводі в Козельці і на хлібозаводі. А вже 22 роки так заробляв, конем. Собі вистачало, дітям допомагав.
— У нас з Іваном п'ятеро дітей, — підтверджує Люба.
— Було шестеро, троє дівчат і троє хлопців, але один син помер у вісім років від менінгіту. Зараз сину Колі 22 роки, Любі 20, Варі 16, Гриші 14, Маші 13. Разом їх ростили, Іван хороший батько, і після розлучення він їх не залишив, завжди копійку давав.

— А чого ж ви розлучилися? — не утримуюся від запитання.
— Різні ситуації в житті бувають, — відповідають майже в один голос колишні чоловік та дружина.
— Алла, друга дружина, — хороша людина, — додає Іван. — Ми разом уже чотири роки.

«Напився, так вставай!»

— Опинившись серед дороги, спробував піднятися, не вийшло, — продовжує Іван. — А біль страшенний! А по трасі на всій швидкості йдуть КамАЗи. Я, опираючись на лікті, почав лізти де тротуару. Водії з кабін кричать: «Здурів, чи що? Напився, знайшов де валятися!!! Ану, вставай!» Я від страху поліз швидше, ноги тяглися слідом, мов тряпки. Доліз до узбіччя.
Як відкрив очі, — наді мною вже якісь люди, міліція. Хтось «швидку» викликав, чекали її ще з півгодини, а мене міліція про щось розпитувала. Люди кричать: «Та він зараз кончиться!». Кров ллє, нога, бік порвані... Водій машини, що мене збив, не підходив, не поцікавився, що зі мною. Я його взагалі не бачив.
До речі, Іван Гнідий того дня п'яним не був. Це засвідчили у лікарні.

«Ще, мо', й винуватим зроблять...»

— Люди сказали, що кобила вбита. Кукла була хороша, винослива. Така коняка зараз вісім-десять тисяч гривень коштує.
Я думав, вона спаслася, машиною тільки мене вдарило, а Кукла побігла. Аж ні, всі 26 чи ЗО метрів джип тягнув її по асфальту. Розірвався живіт, повилітало нутро, переламались ноги, одну відірвало. Знайомі хлопці забрали, що залишилось, здали на м'ясо, щоб хоч копійка яка на ліки була.
— Багато вже пішло?
— Не знаю, Алла все купує. Лікарі позашивали литки, шини поставили, лід прикладали. Кості в обох ногах подроблені. Поки що сказали лежати на розтяжці, доки рани не заживуть. Капельниці ставлять, уколи роблять.

— Чеки збираєте?
— Ні... Не думали навіть, і ніхто не казав.
Приходив у лікарню родич, Микола Гламазда. Казав, розмовляв з даішниками, від них дізнався, що машина та, яка мене збила, теж трохи побита. Що він на величезній швидкості мчав, навряд чи доведеш. А той водій може сказати: «Кінь перед самим носом вискочив, он його морда досі на капоті»...
Мабуть, шишка якась. Ще й винуватим зроблять... А що з мене стребуєш, у мене вже нічого нема. Віз, що від нього залишилося, забрали на штрафмайданчик.
— Та хоч би той водій прийшов у лікарню чи хоч зателефонував, поцікавився, чи жива ще людина, яку він збив. Та йому, схоже, все одно, — журиться Люба.

Пластини дорожчі за кобилу

— Діагноз хворого при надходженні до лікарні: уламкові переломи зі зміщенням кісток верхньої третини лівої гомілки та нижньої третини правої гомілки, лівої ліктьової кістки. Рвані рани правого стегна, садна, — перераховує черговий лікар-хірург Козелецької ЦРЛ Роман Пинянський. — Спочатку потрібно, щоб чоловік полежав на розтяжці, тим часом загояться рани. Потім треба буде робити металоостеосинтез (накладення металевих пластин), при якому кісткові уламки з'єднують за допомогою металевих пристроїв (пластинок, штифтів, гвинтів та ін.) З пластинами потім треба ходити від півроку до двох років, в залежності від того, як швидко зростуться переломи. З півроку ходитиме на милицях.
— Хворі купують пластини самі? Скільки вони коштують?
— Самі. Коштує пластина, в залежності від матеріалу, від півтори до дев'яти тисяч.
Найкращі — титанові.

* * *

За фактом ДТП ведеться розслідування. «Тойоту» в четвер (назавтра після ДТП) на штрафмайданчику при Козелецькому РВ УМВС не побачили. Вдалося з'ясувати, що Івана Гнідого разом з возом і кобилою збив киянин, 46-річний Валерій Ліценко. Автомобіль отримав незначні механічні пошкодження.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №48 (1334)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.