Скільки вам не вистачає для повного щастя?

З грошима легше пережити і щастя, і нещастя, і епоху змін. Отож і запитання у нас на цьому тижні було таке: «Скільки вам не вистачає для повного щастя?» Виявилося, наші читачі не зациклені на грошах.

Ніна Маховик, пенсіонерка, Чернігів:
— Треба мислити реально, а не мільйонів бажати. Мені пенсії три тисячі гривень на місяць цілком би вистачило. Щоб і м'ясця, і молочного домашнього купити, і було чим за квартиру заплатити. А так, як тепер, на мінімальну, ледь кінці з кінцями зводжу. А ще хочу, щоб діти і внуки заможно жили, здорові були, ладили поміж себе і мене не забували.

Ольга Мигрин, пенсіонерка, село Вершинова Муравійка, Куликівський район:
— Живу сама — нудно, самотньо. Такі вже роки — мені вісімдесят два. Обидва чоловіки, Іван та Микола, померли. Перший — від раку легень. Сестер Галі та Проні кілька років на білому світі нема. Син Гена живе у Чернігові, Віктор — у Кривому Розі, Микола — зараз у Євпаторії. Я щаслива: діти хороші, не пиячать, не курять, не матюкаються. Але далеко вони. Хотіла б для повного щастя, аби хоча б один син був коло мене. Микола каже, переїде. Але хто його знає: це ж з міста у село треба, а у селі — городи. Отримую пенсії 1040 гривень. Я стара — мені вистачає, їсти є що, і добре. Хотіла б, звісно, більше — дві тисячі замість однієї. Та хто їх дасть? Хоч би ту тисячу не забрали (сміється). Я ж правнукам гроші роздаю. їх десять. Скоро день народження у невістки, у сина і у правнука — по сто гривень подарую.

Ганна Пінчук, чернігівка:
— Хотіла б, щоб онукові Сашку належала квартира його покійної мами. Онучок успадкував частину квартири. А так хочеться, щоб йому вона належала повністю... Сашку 10 вересня буде чотири роки. Його мама, моя невістка, місяць прожила після пологів. Померла через онкологію. Свого синочка навіть не бачила. Його віддали у дитбудинок. Коли онучку виповнилося три роки, мій син Сергій забрав Сашка із дитбудинка. Зараз хлопчик живе у новій сім'ї Сергія.

Олександра Плахтій, косметолог, Чернігів:
— Єдине, чого не вистачає, це спорідненої душі. А гроші — не головне.

Костянтин Камінський, керівник відділу особистого страхування страхової компанії «Грандвіс», Чернігів:
— Нормальної держави, з нормальним рівнем життя, що цінує своїх громадян.

Руслана Ширай, супервайзер (координатор рекламних акцій. — Авт.). Чернігів:
— Не вистачає стартового капіталу — ста тисяч доларів. Я б уклала ці гроші у власну справу, і вона б приносила мені ще більші гроші. Відкрила б у Чернігові ресторанчик чи кафе. Мені дуже подобається українська група «Скрябін» та її учасник Кузьма. Моє кафе чи ресторан був би на його честь. На стінах висіли б фотографії Кузьми та диски. Страви у меню називалися б піснями групи, а кожні вихідні усім охочим з Кузьмою можна було б поспілкуватися через Інтернет, по скайпу (через камеру, у реальному часі.— Авь).

Валентина Тимошко, Аліна Сіренко, Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №33 (1319)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.