Пересувний сільський базар

У п'ятницю о десятій ранку у центрі села Красилівка Козелецького району вісім машин з різним крамом. Вже з восьмої ранку на майдані біля церкви товчеться чоловік п'ятдесят, чи й більше. Хто купує, хто пліткує, хто прицінюється. Це пересувний сільський базар. Сьогодні торгаші у Красилівці, завтра в райцентрі чи де-інде продаватимуть.

Григорій Білановський із Козельця продає курей. Попелясті іспанки і білі адлерівські сріблясті сидять у великих контейнерах. Малесенькі каченята — у маленькому. Люди підходять до Білановського, вітаються із продавцем, як із добрим знайомим.
— Ми хочемо на бульйон. Але для бульйону кури наче малуваті, — сумнівається бабуся.
— А ви зважте, — заохочує продавець, — спіймаю найкращу!

Бабуся бере курочку, зважує, перевертає вниз головою, заглядає під хвостик, уважно роздивляється гузку.
Підходять Микола та Світлана Міклюсевичі, батюшка із матушкою. Поважні, статні. Кажуть, купили б птиці, та якраз грошей нема.
— Віддасте пізніше, — говорить птахівник.
Подружжя вибирає 11 курочок. Домовляються, що повернуть борг у вівторок.

До кінця дня Григорій Білановський продав 14 курей, 12 каченят і одне каченятко подарував.
До машини із хлібом, напроти контейнерів із курми, — черга. Чоловік одинадцять-дванадцять. Круглий хліб по 4,30 гривні, булочки по 6,50, пиріг із маком — 7. Хліб привозить Вася із Києва. Красилівці хвалять Васю. Приїздить не пізніше пів-дев'ятої. Зупиняється прямо на вулицях, продає. Хліб возять і в магазини, їх аж три у селі. Але у Васі, кажуть, найкращий.

— Купила хліба, піду за олією, — розповідає Надія Лозняк.
— Я на базар за хлібом прийшла, — говорить Галина Головач.
До Васі під'їжджають на велосипедах двоє міцних чоловіків. У руках — картаті торбини. У них хліб, цукор по 10,20 за кіло, мівіна.
— Невже мівіну будете їсти? — дивуюся.
— Ми її не любимо, та хай буде про всяк випадок. Любимо куліш. Та не простий, а з м'ясом, із салом, — кажуть давні приятелі Іван Познак та Василь Куліш. Іван працював водієм у Чемерському сільпо, Василь — завгоспом.

На красилівському базарі продають усе. Хліб. Хамсу. Цукерки. Простирадла. Тюль. Хустки. Халати. Ночнушки. Банки. Кришки. Дихлофос. Ліхтарики. Шпильки. Гребінці.
Ціни на продукти майже такі, як у Чернігові. Цибуля ріпчаста — 4 гривні, баклажани — 4, дині — 5.
На шмаття — теж. Нічні жіночі сорочки — по 30-35 гривень, халати — по 55, труси — по 15. Приїздять машини із Козельця, Остра, Чернігова, Києва. Або легковики, або мікроавтобуси.
Об одинадцятій продавці починають складати товар. У полудень на красилівській площі — порожньо. До наступного базарного дня. Вони у Красилівці — по вівторках та п'ятницях.


Вася: "Хліб продав"

Куліш, або мурцовка, рецепт:

— Потрібно зварити м'ясо. На кісточці, без кісточки — усяке годиться,— починає розказувати Іван Олексійович.
— Головне, щоб побільше м'яса і щоб жирненьке, — додає Василь Васильович.
— Вкидають картоплю і пшоно, варять. Відціджують юшку. Юшку ставлять окремо у мисці. Гущу — окремо. Хто хоче густого, хай густе їсть. А хто рідкого — хай наколотить собі. Цей куліш іще називають мурцовка або колотянка. Куліш буває затовкують. Беруть ковганку — дерев'яну високу чашку і дерев'яну товкачку. Сало дрібно ріжуть і розтовкують до однорідної маси. Дрібно ріжуть цибулю, теж розтирають. І всю цю масу у куліш. Ох і смачно! — каже Іван Олексійович.
— Бажано до кулішу ще 150 грамів, ще ліпше буде,— додає Василь Васильович.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №32 (1318)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.