Як журналісти знайомили високопосадовців з законом про доступ до публічної інформації

«Начальник зайнятий!», «Подавайте письмовий запит!» І навіть: «А нащо воно тобі здалося? Хіба це твого розуму справа?» — не раз доводиться чути журналістам у державних установах і організаціях у відповідь на запитання. Зазвичай ці запитання продиктовані виробничою необхідністю, інтересами громади. Але в нас люблять напустити туману. Крім того, запитання журналістів бувають болючі для чиновників, бо стосуються їхніх дрібних промахів чи навіть злочинних корулційних схем. Ох, тоді наслухаєшся. Досить популярний також метод переведення стрілок: «Я цим не займалася. Це інший» (прес-секретар, заступник, помічник... Допишіть кого завгодно). Простіше кажучи, нас часто ввічливо (або й не досить ввічливо) державні структури посилають «на три букви».
Набридло! Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зазначено у статті 3 Конституції України. А нещодавно Президент підписав закон про доступ до публічної інформації. По ідеї, він мав би спростити нашу роботу. Але — менше посилати не стали! Отож ми вирішили провести мирну акцію під гаслом: «Познайом посадовця зі статтями закону про доступ до публічної інформації».
Роздрукували основне, що стосується роботи з пресою, додали статтю 25 закону про інформацію. І — вперед.

Зустріч з Анатолієм Бойком

Напередодні, у четвер, ми зателефонували в усі установи, які вирішили відвідати. З проханням отримати доступ до керівника і вручити йому підготовлені матеріали. Адже це стосується найголовнішого — доступу народу до правди.
Номером один у нашому поході стало управління капітального будівництва облдержадміністрації і його керівник Анатолій Бойко. До нього ми ще минулого року звернулись за роз'ясненням: кому належить комунальний готель «Слов'янський» у місті Новгороді-Сіверському? Він ще на вашому балансі чи вже ні? Прибутковий чи ні? Яка його подальша доля? Готель буде приватизований чи це вже потихеньку зроблено? (Неофіційно називають навіть прізвища власників, які мають з нього дохід. Усі вони нібито в Чернігові і посади мають ого-го які). Все це і ще дещо ми запитали, ясної відповіді немає і по сьогодні. Отож ми вручили Анатолію Івановичу етапі законів. А раптом справа зрушить з місця? Адже ми і 60 тисяч передплатників маємо право знати.
Анатолій Бойко витяг узяв. З усмішкою сказав, почитає.

Прокурори були відряджені

Потім ми пішли до обласної прокуратури. Останнім часом їх повідомлення «радують» лаконічністю. «Н» засуджений за вбивство. «М» перевитратив державні кошти. Хто той «Н»? Якою установою керував «М»? Відбувся суд, минули терміни для оскарження, людина сидить. Чому ж покривати злочинців мовчанням?
Можливо, не всі знають, але найвищому начальству в районі (місті, області) роздруківку з переліком вчинених злочинів вручають із прізвищами. Таємниці, як завжди, лише від народу.
Коли затримали за хабар колишнього голову Козелецької райдержадміністрації Володимира Француза, вже наступного дня тодішній прокурор області Анатолій Василевський назвав і його прізвище, і обставини затримання, і суму хабара. Адже факт мав місце. Прокурор вчинив законно? Отже, прізвища затриманих називати можна і треба? Чи це відбувається лише за умови, що є особиста зацікавленість? Інформацію у прокуратурі отримати доволі важко.

Про це ми хотіли поговорити з прокурором області Сергієм Мірошниченком і обговорити з ним статті законів про доступ до публічної інформації та закон про інформацію. Наголосити, що журналісти можуть звертатися з усними запитами. На це в.о. прес-секретаря обласної прокуратури Марія Руденок відповіла: «Сергій Сергійович дякує вам, але закон у нього є в повному обсязі». Результат: ані прокурор області, ані його перший заступник Євген Ходико нас не прийняли. Посилались на важливіші справи, відрядження.
Чи означає це, що і далі нам доведеться добувати інформацію самостійно? Людей в області небагато, якийсь нещасний мільйон. Зазвичай за два-три дні відшукуються і «Н», і «М». А постраждалі від них охоче розповідають про кривдників.

«Цей закон у мене на столі»

Головний міліціонер області полковник Олександр Михайлик знайшов час для журналістів. Прийняв у своєму кабінеті.
— Дивіться, — сказав Олександр Григорович, — закон про доступ до публічної інформації у мене на столі. Міліція за співпрацю з пресою. Не замовчуємо гострих випадків, навіть якщо вони стосуються нашої роботи. У вас є нарікання на те, як надається інформація? На роботу міліцейської прес-служби?
— Ні, немає. Але як ви ставитеся що того, що треба оприлюднювати прізвища злочинців?
— У кожному конкретному випадку це вирішує слідчий по справі.
Розмова була плідною і ще раз підтвердила — навіть найбільш зайнятий посадовець може знайти час для преси, якщо захоче.
На згадку про зустріч полковник подарував нам... коньяк. 3 нагоди Дня Конституції.

«Це режимне приміщення. Буде досмотр сумок»

У жінок нема кишень, у них сумки, як у кенгуру. Перегляд (правда, побіжний) вмісту сумок нам влаштували в обласному управлінні СБУ. Речі викладати на столик, як в аеропорту, не довелося. Оперативний черговий Володимир Гавриленко лише заглянув до середини.
До облуправління ми «проникли» не з метою теракту або сканування приміщення, як припустили чергові. На сьогодні це найзакритіша структура щодо надання Інформації. Начальник облуправління Валерій Кріпак не давав прес-конференцій з дня свого призначення, а це було у серпні 2009 року.
СБУшники можуть запросити на виставку, присвячену 30-им рокам чи голодомору, мій вдячні, але хто розповість, що відбувається зараз? Чернігівське управління весь час веде серйозні справи: то хабарників викривають, то гадів, які займаються незаконним прослуховуванням, намагаються зняти гроші з банкомата, то Інших злочинців. Як нам про все це дізнатися?
Валерій Кріпак нас не прийняв. Витяги Із законів ми передали через прес-секретаря Ярослава Молочка.

Витяг, який ми вручали високопосадовцям:

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про доступ до публічної інформації
Стаття 19. Оформлення запитів на інформацію
1. Запит на інформацію — це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну Інформацію, що знаходиться у його володінні.
2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
3. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача,
Стаття 20. Строк розгляду запитів на інформацію.
1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
2. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предмета побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання залиту.
Статті 21. Плата за надання інформації
1. Інформація на запит надається безкоштовно.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про інформацію
Стаття 25. Гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів
1. Під час виконання професійних обов'язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.
2. Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.

Ольга Макуха, Валентина Тимошко, тижневик «Вісник Ч» №26 (1312)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.