Які страви ви готуєте з сала?

На цьому тижні чого тільки ми не святкували! І початок довгожданих дощів, і День молоді, і фестиваль у Сеньківці, на кордоні України, Росії і Білорусі. 28 червня був День Конституції. І ще чимало подій — ювілеї, весілля, народження. Словом, чимало компаній зустрічалося за святково накритими столами. А на обрії ще одне грандіозне свято: 20-річчя з дня проголошення незалежності України. Отож і запитаннячко тижня у нас таке: які страви ви готуєте з сала?

Ніна Новоселова, пенсіонерка з Чернігова:
— Я сало дуже люблю. Але не вживаю, бо трохи повна. Найпростіше — це відрізати шматок замороженого сала. Покласти на скибку хліба і з'їсти. Ще люблю картоплю лід вітрилами. Чиститься картопля, розрізається навпіл. Далі насаджуємо на картоплю сірник або зубочистку. А вітрило — це сало. Все це запікається в духовці. Ну така смакота.

Оксана Гаврилюк, студентка Київського політехнічного Інституту:
— Із сала? — сміється. — Практично не вживаю. Хоча зачекайте! Нещодавно влаштовували з друзями суші-вечірку, готували різноманітні роли. Один із видів, «Рол-хохол», готується із використанням сала, також потрібні бекон, авокадо, огірок, сир «Фета». Виходить надзвичайно смачно та колоритно.

Оксана Тимошенко, домогосподарка, м. Чернігів:
— А ми сало на десерт їмо. Час від часу, коли компанією виїжджаємо на природу, радую своїх близьких «Трюфелями» — це картопля, запечена із салом у фользі на вогнищі. Зовні дуже нагадує цукерки.

Ганна Лопата, пенсіонерка, село Авдіївка Куликівського району:
— Із сала готую засмажку до багатьох страв. А ще запікаю його. Таку страву готувала ще моя бабуся у печі у горщику. Беру шматок сала, краще за все свіжа підчеревинка. Та підійде і солоне з банки. Якщо сало свіже, то добре посоліть його, покладіть у мисочку і залиште на добу. Після того сіль знімаю. Добре притрушую меленим перцем, трохи меленим лавровим листом. У алюмінієву каструлю набираю небагато водички, аби шкурка у сала не прилипла до дна. Кладу у каструлю сало, можна один лавровий листочок, порізану цибульку. Ставлю у духовку на невеликий вогонь. У духовці воно м'якшає, пускає жирок. Тушитися сало має з годину чи трохи більше. За твердістю обирайте, яке вам більше подобається. Комусь тверде—то запікати треба менше, комусь м'яке — то тримайте довше. Я перевіряю на готовність ножем. Як проштрикується добре, то вже можна діставати. Готове сало буде жовтуватого кольору зверху, а на розрізі біле. Запікаю таку страву раз на місяць.

Віктор Семашко, Ніжин, працює охоронником у Києві:
— Найбільше люблю сало з цибулею товчене, таким заправляють борщ. Моя бабуся його смачним робили. Дрібнесенько цибульку і присолене сальце поріжуть, товкачкою у ступці розімнуть, щоб цибулька аж сік пустила. Бувало, приготують бабуся, щоб настоялося, а самі борщ варять. А ми тую заправку з братом з'їмо, ще й хлібом ступку повимазуємо. Смакота.

Віра Жованик, Козелець, домогосподарка:
— Готую сало в лушпинні з цибулі. Назбираю його з десяти цибулин. Потім варю розсіл: на літр води сиплю склянку солі, 2 столові ложки цукру. Як закипить, кладу лушпиння і кип'ячу 5 хвилин. Підготовляю сало. Беру великий шматок, обов'язково щоб було з проріззю (найкраще підходить грудинка), роблю невеликі надрізи, натираю спеціями — меленим лавровим листом і перцем, подрібненим часником, кладу в розсіл. Доводжу до кипіння і варю десять хвилин. Розсіл має покрити сало. Потім знімаю з плити, даю настоятися хвилин 15. Витягаю на тарілку, щоб стекло. Як вичахне, замотую у фольгу і кладу у морозилку. На колір воно як крашанка цибулина, а на смак виходить ніби копчене.

Вікторія Середа, головний лікар Дмитрівської районної лікарні (Бахмацький район):
— Сало не самі вирощуємо, купуємо на базарі. Коптимо. Вдома є невелика саморобна коптильня. Чоловік сам робив. Бочечка, а до неї підкопана канава, накрита залізними листами. На початку канави — невелика грубка, з якої дим через канаву йде до бочки. Для коптіння вона топиться фруктовими дровами (вишня, яблуня — те, що обрізалося навесні). За день до цього сало цілим шматком, десь по кілограму, маринується в солоній воді. Виймаємо, обкутуємо марлею, підшиваємо її, щоб сажа не потрапила і не було чорне. І вішаємо на крючечки в бочці. Чоловік топить грубку, спостерігає. Хвилин 40-50, і копчене сало готове.
А ще є рецепт сала в цибулинні, так готують господині в Дмитрівці. На літр води кладуть стакан солі, чотири столові ложки цукру і одну жменю лушпиння з цибулі (такого, як красять яйця на Пасху). Сало порізати шматками грамів по 300-400, покласти в каструлю так, щоб вода його покривала, і прокип'ятити хвилин 40. Зразу як витягти, обкачати в готовій приправі до сала і покласти в холодильник, щоб застило. Сало буде мати золотистий колір і приємний запах. Готуємо його обов'язково на Пасху, Різдво. І на кожен день можна.

Ганна Масючок, пенсіонерка, село Сухополова Прилуцького району:
— Влітку моя родина сала їсть більше, ніж взимку. Бо влітку є овочі. А сальце саме з ними любимо. Особисто я надаю перевагу салу з часником. А з редискою яке воно смачне! А з помідорами! А от з огірками — не дуже полюбляю.
Тушковане сало обожнюю. Натираю підчеревину чи щоковину часником, перцем. Засовую у кулінарний рукав та ставлю в духовку. Як тільки сальце м'якеньке і ніж добре у нього входить — готове. Ще сало можна натерти приправою «Мівіна», засунути у поліетиленовий пакет, кинути у холодну воду. Коли дійде до кипіння, варити годину. Родина любить сало, варене у цибулинні. Син носить сало сусідам—вони його нам якось дуже смачно коптять. А ще жаримо сало на сковорідці з цибулькою та просто солимо.

Віра Шахрай, пенсіонерка, село Браниця Бобровицького району:
— Перекручую сало з часником на м'ясорубці. На півкіло сала — голівка часнику. Потім на хліб чорний намазуєш — смачненно!
Запікаю сало у чавуні, у печі. Нарізаю сало з м'яском шматочками, грамів по сто. Викладаю шарами. Перетрушую перцем, лавровим листом, трохи кінзою. У печі сало стоїть три-чотири години. Витягаю, охолоджую, ріжу на маленькі шматочки і їм. Можна сало ще теплим покласти у скляні баночки та залити топленим. Коли охолоне, при-катую кришками, ставлю у погріб. Потім, через довгий час, баночки витягаю і грію. Ставлю біля батареї чи біля печі. Шматочки сала з баночки такі, наче щойно з печі, наче у погребі і не стояли!

Надія Марченко, дружина андріївського сільського голови Олександра Марченка (Городнянський район):
— Засмажую підчеревок. Треба, щоб він був із прослойками, з м'ясом. Шпигую часником, перчиком. Скручую у рулетик, зв'язую грубою ниткою. Вставляю у піч. Можна у фольгу загорнути, а можна й без фольги. Температура треба щоб була і не низька, й не висока. Щоб і жир не витік, і шкірочка рум'яна з'явилася. Визначаю температуру інтуїтивно.
Сире сало з морозилки — для мужчин добра закуска. З часником, з помідором. Гостям такого не пропонуємо. На стіл не ріжемо. А для себе поїсти—смачно.
Ми коли заріжемо порося, теж складаємо його у морозильну камеру. М'ясо окремо, кості окремо, сало окремо. Частину дітям віддаємо. Син живе у Городні. Донька — у Чернігові.

Катерина Геращенко, Ольга Бага, Марина Забіян, Валентина Тимошко, Олена Гобанова, Аліна Сіренко, Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №26 (1312)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.