Лікарі витягнули чоловіка з того світу

У реанімації Ніжинської центральної районної лікарні лежить 45-річний Володимир Івасенко, житель села Світанок Ніжинського району. Чоловіку провели складну операцію, яка тривала більше дев'яти годин. Весь цей час він був на межі між життям та смертю.

Три з половиною літри крові в животі

Хворий поступив до лікарні 13 червня о п'ятій годині ранку. На чергуванні був ургентний хірург Роман Хотинський.
— Його привезли машиною родичі. Чоловік намагався йти сам, але впав, у лікарню його заносили. Він періодично непритомнів. Тиск був «по нулях», чоловік скаржився на інтенсивне наростання болю у животі. Живіт був піддутий, чоловік — страшенно блідий, вкритий холодним липким потом. Це говорило про те, що у хворого внутрішня кровотеча, — згадує Роман Романович. — Сам хворий розповів, що травмувався напередодні ввечері, впав о 21 годині. Але за допомогою не звернувся, ліг спати. А о другій ночі йому стало погано.
У лікарню терміново викликали лаборанта, УЗДиста, рентгенолога, анестезіолога, завідуючого хірургічним відділенням.

Хворого підняли в реанімацію, зразу почали проводити протишокову терапію. УЗД підтвердило наявність значної кількості вільної рідини в черевній порожнині. На внутрішню кровотечу важкого ступеня вказувало і дослідження крові.
Як тільки тиск і пульс вдалося стабілізувати, хворого повезли в операційну. Там провели лапаротомію (розріз). Черевна порожнина була заповнена кров'ю.
При ревізії внутрішніх органів знайшли джерело кровотечі. Селезінка була розірвана в трьох місцях. Для зупинки кровотечі на судинну ніжку селезінки наклали затискач, після чого провели евакуацію крові з черевної порожнини у стерильну посудину, її було три з половиною літри. Це багато, адже в дорослої людини в організмі всього від чотирьох до шести літрів крові.
Ні крові, ні препаратів крові такої групи, яка треба була пацієнту (друга мінус), ні в районній, ні в Ніжинській міській лікарні, ні в пологовому будинку не було.

Було вирішено провести реінфузію крові. Тобто беруть кров, що вилилась, фільтрують через вісім шарів марлі, змішують з розчином гепарину, переливають у стерильний флакон і знову вливають хворому. Рішення провести реінфузію було прийняте тільки після того, коли бригада лікарів переконалася, що нема пошкодження органів черевної порожнини: шлунка, тонкого та товстого кишківника. Таким чином, влили 1800 мілілітрів крові. Решта встигла тромбуватися.
Розірвану селезінку видалили. Вона була збільшена в розмірі, можливо, внаслідок якогось захворювання.

При прошиванні ніжки селезінки і промиванні черевної порожнини виявили додаткову кровотечу. При подальшій ревізії знайшли розрив підшлункової залози в ділянці п хвоста (підшлункова складається з голови, тіла і хвоста). Хвіст майже відірвався від тіла. Його пришили.
Тільки тоді кровотеча припинилася. Черевна порожнина була дренована і зашита, операція закінчилася. Дренажі — це вивідні трубки, їх завжди вставляють хворому після таких операцій, щоб могли вийти залишки крові і рідини.

Кров продовжувала виливатися

Через сорок хвилин після закінчення операції лікар-анестезіолог Володимир Полторацький, який проводив наркоз і спостерігав за хворим після операції, викликав бригаду хірургів в операційну повторно. З дренажів вилилось до 800 мілілітрів крові. Це вказувало на те, що кровотеча продовжується.
— Причини могло бути дві, — продовжує завідуючий хірургічним-відділенням Ігор Садовський. — Або не відбулася кінцева зупинка кровотечі, або кров, яка є в організмі, не згорталася.
Реінфузія при операціях проводиться часто, але зазвичай це грамів 100-200 крові. Така кількість значної ролі не грає. А тут влили повторно майже два літри, ще й з гепарином (стабілізатор, що не дає згортатися крові при переливанні).

Вирішили різати знову

Хворого в даній ситуації могло врятувати три фактори: перше — повторне оперативне втручання, друге — переливання свіжозамороженої плазми, яка є могутнім стимулятором згортання крові. Але п на той момент в наявності не було і можна було одержати тільки в обласній станції переливання крові. Третє — переливання свіжої донорської крові. Після консультації з обласним хірургом було вирішено робити релапаротомію (повторний розтин черевної порожнини).
Хірурги стверджують, що якби не начмед Володимир Полторацький, який був анестезіологом на операції, життя пацієнту врятувати навряд чи вдалося б. Заступник головного лікаря швидко організував машину для поїздки в Чернігів за компонентами крові. Шофер у лічені години, незважаючи на бурю, об'їжджаючи повалені дерева, привіз компоненти в лікарню.

Тим часом на місці в лікарню викликали ургентних донорів. Добровільно здала кров анестезистка реанімаційного відділення Валентина Горова. І ще три платних донори. Їхня кров була за допомогою експрес-тестів обстежена на СНІД і вірусний гепатит С. Коли почалася повторна операція, кров уже вливали хворому. Потім — свіжозаморожену плазму крові. Приїхав з Чернігова обласний хірург Валерій Василинчук.
Під час операції побачили підтікання крові з розривів хвоста підшлункової залози, які були зашиті під час першої операції.
На операції було задіяно багато людей. Все робилося максимально швидко. Всі служби спрацювали оперативно.
Хвіст підшлункової залози вирішили видалити, що і зробили.

«Здавалося — все, вже не витягнемо»

Операція почалася о 7.20 ранку і закінчилася о 16.40. Перелили шість з половиною літрів крові і и компонентів. Влили 10 літрів інфузійних розчинів.
— Були моменти, коли здавалося — все, вже не витягнемо. Тиск падав, пульсу не було, — розповідає хірург Сергій Євтух. — На даний час стан хворого стабільно тяжкий. Але він не погіршується, і це добре. Хворому продовжують вливати інфузійні розчини, до шести літрів на добу, та компоненти крові. Переливали навіть універсальну групу першу мінус, бо не було іншої.
— Те, що хворий висів на волосинці, м'яко сказано. Він уже фактично переступив ту межу, з-за якої його витягнули, — говорить Володимир Полторацький. — На операційному столі всі реакції показували, що кора головного мозку вже вмирала. Я по показниках бачив, що він відходить. І тільки дякуючи донорам, які знайшлися і дали кров, він залишився на цьому світі. Цей день можна вважати його другим днем народження. Але ще буде боротьба за його життя. Якщо нирки не «запустяться» самостійно, чоловіка доведеться везти на гемодіаліз у Чернігів. Згодом їх робота має відновитися.
Зрозуміло, якби він прийшов не вранці, а звечора, відразу після того, як отримав травму, надати йому медичну допомогу було б набагато легше. І шансів на здоров'я було б набагато більше, і менше затрат і з боку родичів, і з боку області.

«Впав з драбини»

Володимир Івасенко досі в реанімації. І невідомо, скільки ще там пробуде. Трубки, крапельниці, під рукою — пляшка води, яку він відпиває по ковтку.
— Займався ремонтом по дому, лазив на дах. Але стало погано, впав з драбини. Як падав, не пам'ятаю, щось зачепив рукою, впав на живіт. Ударився, піднявся — наче нічого. Вирішив, що все нормально, розходжуся. А потім чим більше ходжу, тим більше живіт болить. Приліг на ліжку. А вночі, коли біль став уже зовсім нестерпним, мати побігла до сестри. Та знайшла машину, і мене привезли до лікарні, — пояснює, що з ним сталося, Володимир Миколайович. Говорити йому важко. Тому перепитувати, чому він займався ремонтом на Трійцю, не стала. В селі говорять, що чоловік перевернувся на мопеді. Характеризують його як роботящого, хорошого хазяїна. Кажуть, спиртним не зловживав. Але чомусь пари собі досі не знайшов. Живе з мамою.
Як би там не було, людина потрапила в дуже скрутне становище.
Володимир тимчасово безробітний. Працював у Києві, техніком телекомунікаційної компанії. Зараз йому допомагає сестра, котра вже знайшла 13 донорів. Якісь збереження були у самого чоловіка. Але надовго їх не вистачить.

***

— Медпрацівники нашої лікарні виконали свою роботу на високому рівні як для райлікарні, — говорить головний лікар Ніжинської ЦРЛ Юрій Солодько. — Я пишаюся своїми підлеглими.


Володимир Івасенко в реанімації

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №25 (1311)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.