Пристрасті по Ялівщині. Хто забудує рекреаційну зону? (журналістське розслідування)

Мудра українська приказка справедливо підмічає: «Як вовка не годуй, а він все-одно у ліс дивиться». Подібну аналогію можна застосувати і до історії з чернігівським лісопарком «Ялівщина», котрий вже декілька років поспіль є предметом протистояння та вузьких дискусій між місцевими екологами, науковцями, представниками громадських організацій та міською владою.
Попри всю важливість даного питання (на кону 150 (!) гектарів природної рекреаційної зони в самісінькому серці обласного центру), до цього часу воно чомусь так і не дістало широкого розголосу. А все, мабуть, через те, що, власне, чернігівська міська влада так і не представила не розгляд громадськості план так званого окультурення лісопарку.
Але не будемо вдарятись в здогади та передчасні звинувачення, а на основі коментарів протестуючих сторін та наявних документів, які потрапили до наших рук, об’єктивно та тверезо спробуємо дати оцінку ситуації, що склалася.

Від форпосту до ботанічного саду

Урочище «Ялівщина» справедливо можна назвати легенями Чернігова. Це не лише улюблене місце відпочинку міщан, але й неабиякої ваги та значення археологічна пам’ятка. На території Ялівщини знайдені поселення: епохи бронзи (II тис. до н.е.), раннього заліза (VII - IV ст. до н.е.), київського типу (III - V ст.), волинцевсько-київського типу (VIII - IX ст.), давньоруське поселення (IX - XIII ст.). Впродовж століть «Ялівщина» справедливо вважалась перлиною міста.
Перша згадка про «Ялівшину» датується 1672 роком в VII Випуску «Праць Чернігівської губернської архівної комісії». Крім того на основі висновків провідних спеціалістів Київського відділення Імператорського Технологічного товариства від 4 липня 1879 року міська дума постановила подати в міський водопровід воду з «Ялівщини». З тих пір там існують насосні станції для подачі води з артезіанських свердловин. А в 90-их роках XIX століття в «Ялівщині» були висаджені сосна, дуб, ялина, ірга, береза, черемха та багато інших дерев, чагарників та рослин.

1945-го року органами місцевого управління підтримана ініціатива громадськості про організацію Чернігівського обласного ботанічного саду в «Ялівщині». Площа саду складала 170 га. Справедливо зауважити, що в 1956-му році Чернігівський ботанічний сад був єдиним науково-дослідницьким закладом такого спрямування на Лівобережному Поліссі.
Що ж до археологічної цінності парку, то чого варте лише поселення-посад городища «Ялівщина». Площа цього поселення становить не менше як півтора гектари. А деякі авторитетні чернігівські дослідники (О.Б.Коваленко, В.П.Коваленко) вважають, що розміри поселення сягають і взагалі 20-30-ти гектарів.

На думку завідувача кафедри історії та археології України Інституту історії, етнології та правознавства ім. О. М. Лазаревського ЧДПУ ім. Т. Г. Шевченко Володимира Коваленка, городище «Ялівщина» являлося, скоріш за все, боярською садибою, північно-західним форпостом Чернігова вище по течії річки Стрижень і відігравало важливу роль в системі його оборони.

Котеджі замість дерев

В чому ж суть конфлікту навколо колишнього ботанічного саду? Кому заважають цінні породи дерев та рослинності і головне – що в планах і хто, як кажуть в народі, воду у ступі товче?
В Ялівщині вже є одне елітне котеджне містечко огороджене високим парканом та шлагбаумом на території колишнього піонерського табору «Супутник». Скоро неподалік мають з’явитися нові котеджі. Принаймні такі заяви не так давно лунали з сесійної зали Чернігівської міської ради. Саме під час п’ятої сесії Чернігівської міської ради, що відбулась 31 січня цього року муніципальні обранці дали дозвіл на приватну забудову в районі Ялівщини – на території за чернігівським пологовим відділенням та будівельним гіпермаркетом «ВЕНИ». Водночас депутати своїм рішенням змінили статус цих земельних ділянок – з сільськогосподарського призначення на землі для приватної забудови.

Депутат від опозиційної фракції «Фронт Змін» Олег Мороз навіть представив для ознайомлення журналістам проект, згідно якого на території Ялівщини має з’явитися котеджний комплекс. З поінформованих джерел стало відомо, що в самісінькому серці заповідника мають з’явитися готельно-ресторанний комплекс, лижна траса, стоянка для автомобілів «ВЕНИ» і так далі. Скільки ж коштував чернігівцям, як прямим платникам податків, (бо гроші виділялись саме з міського бюджету) цей проект забудови? Подейкують – близько 300 тисяч гривень. Принаймні захисники Ялівщини у своєму відкритому листі-зверненні вказують на цифру 282 тисячі гривень. Ці люди вже не вперше збирають круглі столи та намагаються вийти на конструктивний діалог з владою міста. Так, майже два десятки громадських, наукових, навчальних інституцій та організацій вже декілька років поспіль наполягають на прийнятті міською радою рішення, яке б відновило статус «Ялівщини» у форматі регіонального ландшафтного парку.

Історія в дусі дев’яностих

Якщо хтось гадає, що історія з забудовою Ялівщини розпочалась не так давно, він глибоко помиляється. Її початок – з лихих дев’яностих.
В документах, які ми отримали від чернігівських екологів-ентузіастів, мова йде про обман з боку невідомих осіб. «В складні часи кризи 90-х років зацікавлені люди прийшли в радгосп «Деснянський», який займався тепличним та посадковим господарством, - йдеться там». У відомстві радгоспу перебувало 64 гектари площі. Подейкують, що працівникам господарства було запропоновано погасити заборгованість із заробітних плат за умови включення даних осіб в склад акціонерів.
Побідна історія відбулась і з рештою 30-ти гектарами землі. Так, 79 ділянок підприємства «Квіти Чернігова» (в середньому по 23 сотки кожен) приватизували, заплативши людям по 2 тисячі гривень. Як пізніше з’ясувалось ринкова вартість однієї ділянки в заповідному місті – 70-100 тисяч зелених. Працівники розформованого підприємства було кинулись оскаржувати приватизацію, але документи – річ вперта.

Втім, факти говорять самі за себе.
У 2005 році Громадською Радою при Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів в Чернігівській області було проведено круглий стіл, на якому було визначено, що найбільш раціональним шляхом збереження Ялівщини є надання їй статусу природно – заповідного об’єкту у вигляді регіонально – ландшафтного парку (РЛП) і обіцялось найближчим часом вирішити це питання.

Коли це питання постало знову у 2007 році, то з’ясувалось, що за 2 роки не було нічого зроблено, крім запевнень, що «найближчим часом все буде погоджено і вирішено».
Натомність, за цей період Рішенням 7 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 31-го серпня 2006 року був затверджений проект приватизації земельної ділянки площею у 18 га на території Ялівщини, що знаходився в користуванні КСП Фірма «Квіти Чернігова». Міська рада постановила 79-ти членам підприємства вирішено видати державні акти на право власності на землю.

Розпайоване городище

За словами активіста ПЕК з проблем Ялівщини, який, як вже зазначалось об’єднує близько двох десятків громадських організацій міста Володимира Мартиненка, під паювання пішла пам’ятка археології – давньоруське городище в урочищі Ялівщина та багатошарове поселення, яке прилягає до городища і їх охоронна зона в радіусі 50-ти метрів.
Подальші події розвивались ще цікавіше. Згідно затвердженій «Стратегія розвитку міста Чернігів на 2007 – 2015 роки», розвиток комплексу «Ялівчина» (Чернігівського ботанічного саду, городище), покладено на управління архітектури та містобудування. Його розраховано здійснити з 2009-го по 2011 рік включно.

Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради замовляє в київського інституту УДНДІП «Діпромісто» проект «Детальний план території. Функціонально-планувальна організація території лісопарку «Ялівщина». Екологи мають достовірну інформацію, що вартість проекту склала 282 тисячі гривень.
Саме цей проект і став найбільш скандальною річчю за всі роки протистояння між громадськістю та муніципальною владою.
За словами Володимира Мартиненка, проект вперше після його розробки було обговорено на рада з містобудівництва.
– «Діпромісто» на розгляд громадськості свій план забудови не надавав і тим більше не оприлюднював, - скаржиться еколог. – На цій раді ми почули, що Ялівщину хочуть перетворити в міський сад, розмістити там ресторани та іншу розважальну інфраструктуру. Після того як ми почали по цьому питанню проводити активну роботу, в «Діпромісто» всю вину скинуло на плечі управління архітектури, мовляв, ми не винні, так замовили. Управління в свою чергу всі стрілки перевело на «Діпромісто».

За словами Володимира Мартиненка нещодавно цей проект під грифом «Секретно» проект було передано в Державне управління з охорони навколишнього середовища.
Громадський активіст зазначає, що в проекті чорним по білому чітко сказано щедро збільшити площу лісопарку зі 100 до 250-ти гектарів, включивши туди і вже забудований «Піонерський табір», і дачі, і кладовище, і навіть вулицю Яськова з побудованими багатоповерхівками. При цьому до плану чомусь забули включити територію біля роддому, а це – приблизно 15 гектарів зони.

Державні екологи дали негативний висновок

За роз’ясненнями довелось звернутись державної екологічної інспекції в Чернігівській області, яка безпосередньо займається екологічною експертизою об’єктів господарської діяльності, що плануються до будівництва.
За словами головного спеціаліста відділу екологічної експертизи Світлани Цакун, до їхнього відомства на експертизу направлявся проект під назвою «Детальний план території. Функціонально-планувальна організація лісопарку «Ялівщина». Він надійшов на експертизу від начальника управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради Людмили Павлінської. Розглянувши проект, відомством було дано негативний висновок по детальному плануванню. Висновок був наданий 17 вересня 2010 року. Загалом, за словами Світлани Цакун було дев’ять зауважень, які розробник «Діпромісто», нібито відпрацювало.
– Правлінська нам надала реєстр відповіді без повторної видачі документації, - говорить екочиновниця. – Ми їй відповіли, що повторна експертиза детального планування не може проводитись лише за реєстром відповідей.

Такий лист був відправлений Правлінський 22-го березня поточного року з розглядом цих відповідей на зауваження, що були представлені, тобто детальний план території Ялівчини так і залишився непогодженим. Зауважимо, що детальний план – це перше, з чого розпочинається забудова. Це початкова будівельна документація. І доки він не погоджений, жодних проектів погоджувати не можна.
На запитання чи є можливість громадськості ознайомитись з проектною документацією Світлана Цакун рішуче відповіла: «Згідно законодавства всі документи, які нам подавалися не можуть бути оприлюдненими, доки не є затвердженими».
Головне зауваження щодо наданого на розгляд державній екологічній експертизі проекту стосувалось того, що переведення лісопарку з ланшафтно-рекреаційної зони в міський парк культури та відпочинку не відповідає рішенню сесії п’ятого скликання Чернігівської облради від 11 червня 2008 року, яка своїм рішенням зарезервувала 110 гектарів під створення об’єкту природного заповідника.

За словами Світлани Цакун, резервування дуже складно відмінити. Для цього мають бути дуже вагомі докази.
– Справа в тому, що рішення про резервування було винесено за поданням спеціальної комісії при Чернігівській облраді щодо вирішення конкретно проблеми Ялівщини, - наголосила еко-чиновниця.
Ще одне, не менш вагоме зауваження, стосувалось непредставлення рішення орану місцевого самоврядування щодо розроблення детального плану території.
– Нам його не показували, - зазначає Світлана Цакун. – А «Діпромісто» відповіло, що це не в їх компетенції, але ж ми написали, що це в компетенції замовника.

Поза компетенцією

Водночас заступник начальника управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради Петро Гребень переконує, що його відомство жодним чином не виступає проти надання Ялівщині статусу рекреаційно-ландшафтного парку.
– Ми просто говоримо про окреслення меж, - наголошує муніципальний чиновник. – Ніхто не може зрозуміти, що все це робиться для того, щоб визначити межі лісо-парку..
Щодо будівництва в рекреаційній зоні Петро Гребень заявив: «У плані немає ніякої забудови, там є пропозиції по спортивним закладам, рекреаційному туризму тощо. Якщо там стоять колишні теплиці, є там власники, є там центр юнацького та дитячого туризму, їх же ніхто звідти не вижене. Тому, вже, використовуючи ці землі, надавалась пропозиція там щось розмістити, але не валити всуціль ліс і будувати будинки».

Про котеджі чиновник з управління архітектури взагалі вперше чує.
– Де там котеджі, коли про них в плані і згадки немає? – дивується він.
Але потому додає: «Це від кладовища до першого травня. Ці землі не увійшли в межі розробки Ялівщини. Її, вибачте, розпаювали і роздали ще до того як ми замовляли проект. Це приватна власність».
Два гектари під автопаркінг для фірми «ВЕНА» також було оформлено до розробки проекту.
Втім і відповідальність за розробку плану чиновник з управління архітектури знімає, красномовно апелюючи в бік безпосереднього розробника.
– «Діпромісто» внесло пропозицію можливості зробити частину Ялівщини в якості міського парку, - говорить чиновник з управління архітектури.
Попри те, що на загальний осуд план не виносився, Петро Гребень говорить, що він аж ніяк не секретний, при бажанні з ним може ознайомитись будь-який мешканець Чернігова.

Однак оприлюднювати замовлений план управління не поспішає.
– Ми повинні будемо його оприлюднити, згідно нового закону «Про регулювання містобудівельної документації», - говорить зам головного архітектора Чернігова. – Для цього нам необхідно зробити оновлення містобудівельної документації. Але прийти і ознайомитись з картографічними матеріалами має право будь-який громадянин України.

Вода з фекаліями?

Місцеві захисники природи не вірять в благі наміри муніципальної влади. Вони переконані, зміна категорії парку дає можливість забудови до 33-ти відсотків унікальної природно-екологічної території, не зважаючи на те, що майже вся територія «Ялівщини» є пам’яткою археології з багатьма ново виявленими археологічними об’єктами що датуються ІІ-І тис. до н.е.
– Проектовані за завданням замовника межі та площа лісопарку та його освоєння повністю суперечать «Генеральному плану перспективного розвитку м. Чернігова» та «Схемі перспективного розвитку туризму м. Чернігова», - говорить Володимир Мартиненко.
Природо захисник переконаний, що все це яскраво свідчить про стійке лобіювання комерційних та приватних інтересів, нічим не вмотивована їх перевага над інтересами держави та громади міста, повне нехтування її інтересів та вимог.

І це не тільки 150 спірних гектарів рекреаційної та історичної зони, але ще й купа артезіанських свердловин, з яких п’є воду кожен третій чернігівець.
Якщо на тих (вже приватизованих), хай навіть 6-ти гектарах, про які там радісно говорять муніципальні обранці, побудують котеджі, яку воду питиме третина мешканців Чернігова? Адже не виключено, що каналізація буде розташована саме поблизу свердловин?
А доки народні обранці з міської ради визначаються щодо подальшої долі Ялівщини, свої підписи на її підтримку щодо повернення 18 га розпайованої території лісорозсадника з пам'яткою археології національного значення та створення РЛП «Ялівщина» вже поставили більше 5 тисяч мешканців Чернігова, 18 громадських організацій міста, 25 науковців України.

Віталій Назаренко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.