Шукаємо керівника: багатого і щедрого!

Чернігівщина — це українська Чукотка. Майже вся на півночі. Ліси, мох. Люди, як чукчі — бідні, затуркані, сум розганяють «вогняною водою». Замість оленів — рогаті корови, Пасуться в лісі, щипають мох. От тільки власного доларового мільярдера Романа Абрамовича, як на Чукотці, у нас нема. От якби знайти! І дбайливо оберігати від місцевого начальства. Бо з'їдять.

За Абрамовича на Чукотці голосують навіть олені

Роман Абрамович — спікер парламенту Чукотки. 44 роки. Красень. Очі голубі, небритий. Живе в Лондоні (це в Англії). Розлучений, дітей шестеро. Кинув жінку заради молодої Даші Жукової. Абрамович — номер 53 у списку журналу «Форбс» зі статком 13,4 мільярда доларів. Цей журнал рахує гроші олігархів по всьому світу, потім розставляє їх по списку. На перших місцях найбагатші.

У 2002 році до чукчів неждано-негадано спустилося з неба щастя. Приземлився літак, з нього вийшов багатющий Роман Абрамович, сказав: «Чукчі, я буду у вас губернатором!» Почав вкладати гроші в Чукотку. Привозив їжу: масло, борошно, цукор. Зводив будинки з опаленням, гарячою водою, каналізацією. Навіть перукарні відкривав. Попривозив з Москви управителів, бо місцеві чиновники крали надто багато його грошей, виділених на добрі справи. Потім його прибрали з губернаторів. Але чукчі знайшли вихід. Кажуть, дорога ви наша людино, у нас же ще й парламент є! (13 березня вони уже вдруге обрали Абрамовича спікером парламенту). Який уже там у чукчів парламент, хто його знає. Мабуть, такий, як наша обласна рада. Але за Абрамовича проголосували одноголосно. Простим людям до лампочки, з якої причини він їм допомагає і що йому треба від Чукотки. Ромочка добрий, гроші дає, з Лондона прилітає рідко, чукчів у лісах не відстрілює. Вижили, зміцніли, і спасибі.

«А ось кому «столичний» район?»

А от нам би якого Абрамовича. Де його взяти і кого, потім подумаємо. Але яке крісло будемо пропонувати? Губернатора? Зайнято.
Чутки про те, що губернатора Володимира Хоменка знімуть з роботи, виникають періодично, як морський прибій. Вода добігає берега, піниться і відкочується назад. Після кожного сплеску чуток становище Хоменка лише посилюється. Кажуть, принаймні рік ще він покерує зі свого крісла на другому поверсі сірого дому на Красній площі Чернігова. А можливо, й два роки, до парламентських ви-борів-2012.

Посаду голови облради, тобто спікера місцевого парламенту? Зайнято. Анатолія Мельника обрано лише рік тому, йому ще працювати чотири.
Тим часом у Чернігові є інша посада, ніби трохи менша, але теж нічого, приваблива. Голова адміністрації Чернігівського району. Причому нині це крісло захиталось. Керівник Чернігівського району може змінитися. Причина стандартна — земельний скандал.
Довгий час Чернігівським районом керував Олександр Полковниченко. Це були гарні часи для тих, хто любить «сильну руку». Полковниченка слухалися і боялися. Але за зовнішньою слухняністю і виконавчою дисципліною менших начальників крилося зростаюче незадоволення. Кому подобається, коли тебе шпиняють, лають і весь час, як малих дітей, водять за ручку? Діти виростають. Коли Олександр Петрович пішов на пенсію (не без допомоги тодішнього губернатора Миколи Бутка), чимало людей зітхнули з полегшенням.

У 2001 році адміністрацію очолив Володимир Сидоренко. Це був час, коли колишні колгоспи брали кредити в банку під заставу поголів'я худоби, єдиної цінності, що залишилась. А худоба — то ж людські майнові паї. Наставав термін віддавати кредит, а грошей у касі — нуль. Зате зростав до неба особняк голови колгоспу, десь під Черніговом. А в село приїздили машини з м'ясокомбінатів, ревіли перелякані корови, їх гнали на забій. Де люди сміливіші, як у Петрушині, відстоювали своє майно з вилами. Банкіри розповідали, що кредити в сільське господарство дуже ризиковані. Зрозумійте мене правильно, це не докір Володимиру Сидоренку. Таке робилося по всій області, не тільки в Чернігівському районі. А Сидоренко, до речі, був хорошим учнем Полковниченка, сильним керівником. Незадоволення підлеглих при ньому ще таїлось «під спудом».
У 2005 році, після перемоги помаранчевої революції, його, як і всіх голів райдержадміністрації, які працювали при Кучмі, відправили у відставку. Це був час, коли люди плекали надії. Район очолив Віктор Лазар. Він з тих, хто вміє заробляти гроші, дає людям роботу, разом з тим вміє красиво сказати. Сто фермерських господарств у Чернігівському районі, гірськолижний курорт у Седневі — все це він прагнув зробити, але закінчилося тим, що у 2007 році Лазар пішов з посади в результаті земельного скандалу.

Є дві версії його звільнення. І обидві достатньо переконливі.
Версія Лазаря: землю під будівництво у Чернігівському районі прагнула отримати київська компанія «Караван», а конкуренти в Чернігові були сильно проти. Отож вони зробили все можливе, щоб очорнити Лазаря, звинуватити його. Інша версія: докази проти Віктора Лазаря і ще шести голів райдержадміністрацій області по земельних справах накопало СБУ, і президент тоді звільнив усіх відразу:
Земля, комерційна привабливість ділянок поблизу обласного центру з 2007 року стала визначальним фактором для всіх, хто отримував посаду керівника Чернігівського району. У 2008 році до влади прийшов інший бізнесмен — Володимир Брайко. Уже при Лазарю у Чернігівському районі почалися, а при Брайку розквітли «війни заступників». Олександра Ларченка Брайко звільнив жорстко, через суд. За прогули. Ларченко їздив у робочий час у Страсбург з «метою вивчення європейського досвіду організації роботи органів місцевого самоврядування». На суддю це не справило враження.

Володимир Брайко так і не став головою райдержадміністрації. Але статус в.о. не заважав йому приймати серйозні рішення. І невдовзі вибухнув новий земельний скандал.
Під час сесії обласної ради стало відомо, що землю під Черніговом отримали... мешканці Рівненської, Житомирської областей і навіть шість жителів міста Сіверськодонецьк Донецької області. При тому, що чернігівцям, улянівцям, киселівцям та іншим про таке можна лише мріяти.
Розпорядження Чернігівської райдержадміністрації датувалося травнем 2008 року. У власність обслуговуючому кооперативу «Садівниче товариство «Моя садиба» та 82 його членам було виділено 12 гектарів землі. У межах Улянівської сільради, за рахунок земель запасу. З 82 чоловік 30 були мешканці Чернігівської області, 17 — Рівненської, 10 — мешканці Київської області, 4 — Житомирської, шестеро були з Сіверськодонецька. Прізвищ ми не знаємо, для журналістів це і досі таємниця.

Усі ці люди отримали акти, що засвідчували їх право на земельні ділянки. Але ніхто не посадив картопельки на своєму городі. Вже восени всі земельні ділянки, всі 12 гектарів, перейшли у власність двом товариствам з обмеженою відповідальністю. Цільове призначення з «ведення садівництва» було змінене на «для будівництва торговельного центру». І саме через ці 12 гектарів, кажуть, може втратити посаду нинішній голова Чернігівської райдержадміністрації Микола Кудрик. Який виявився втягнутим у земельний скандал і пов'язані з ним судові процеси. 3 іншого боку, він помічник народного депутата, впливового регіонала Михайла Чечетова. Тим не менше чутки вперто стверджують, що Кудрика скоро знімуть. Може, й помиляються, як щодо Хоменка.

Та рано чи пізно якась важлива державна посада звільниться. І тоді треба запрошувать. Бо місцеві, в тому самому Чернігівському районі, якось дрібнішають, чи що. От Олександр Лось був тимчасово виконуючим обов'язки голови Чернігівської райдержадміністрації після Володимира Брайка. Тільки приступив до цієї роботи, і тижня не минуло, як його... заарештували. За підозрою в отриманні хабара у сумі 25 тисяч доларів США. Звісно, за землю, «за затвердження технічної документації землеустрою, яка б засвідчувала право оренди земельної ділянки площею 5 га строком на 49 років».
Потім, правда, випустили та виправдали.
А район, на думку журналістів, продовжує бути розхристано-анархічно-поганокерованим.

Нехай це буде… Хто?

Кого запросити на державну посаду до нашої Чукотки? Тут важливо не помилитися, бо можна пригріти такого, що виявиться гірше місцевого начальства. Треба, щоб був добрий, щедрий, розумний, любив будувати. Щоб віз сюди, а не звідси. Щоб любив дітей. Не так, як у кримінальній хроніці показують, а щоб будував садочки і школи. Отож ми звернулися до читачів «Вісника» із запитанням: кого з багатих і видатних людей ви б запросили покерувати на Чернігівщину?
Запитували багатьох. Цікаво, що жоден(на) такою постановкою питання не обурився(лася).

Ольга Лутченко, село Мньов Чернігівського району:
— Якби я запрошувала, то українського багатія. Віктора Пінчука. Мені здається, він добрий, непоганий, усім помагає. Може, якби ми попросили, і нам би поміг.

Тарас Вознюк, відомий чернігівський політолог, член ради громадської організації «За Чернігів!»:
— Місцевих магнатів, які хотіли б влади і могли, я не знаю. Я б запросив мільярдера Сергія Таруту, президента компанії «Індустріальний союз Донбасу». Він допомагав відбудувати гетьманську столицю Батурин.

Людмила Лавренко, економіст TOB «Криниця», село Андріївка Чернігівського району:
— Найбагатший українець — Ринат Ахметов. Раз зумів заробити такі гроші, значить, розумний він, не лінивий. І зовні приємний. Він міг би і у нас дати лад справам. Я б ризикнула і запросила Рината Ахметова.

Володимир Яровий, головний агроном ТОВ «Улянівське», село Улянівка Чернігівського району:
— Може, єврея багатого? Це ж треба, щоб людина була зацікавлена. Я не знаю, чи хтось хоче до нас приїхати.

Петро Лукашенко, вантажник на ВАТ «Ясен», родом із села Кархівка:
— У політиці я слабий (подумав). Я вже нікого бачити не хочу. З моєї точки зору, нічого не зміниться. Бардак у країні повний.

***

Тож чи потрібен якому-небудь олігарху, хай не з самих крутих, нічевкуватий район? Хто зна...

Ольга Макуха, Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №14 (1300)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.