Ніж у скроню і три шістки: містика чи жорстокий збіг обставин?

Про існування «містичної» і «магічної» сили цифр чув, напевне, кожний. Є навіть негласні правила «поводження» з ними. Існують такі собі «щасливі» і «нещасливі» номери екзаменаційних білетів, квартир, будинків тощо... Про це навіть пишуть і говорять у засобах масової інформації. Ну от, наприклад, разом три цифри «6» - це число «нечисті». Фільм жахів «П'ятниця, 13» - сам говорить за себе. Цифри «5» і «7» вважаються щасливими. Звідки ми про це знаємо?

Хтось про це чув, хтось побачив, а хтось відчув це на власному життєвому досвіді. А от правоохоронцям на забобони спиратися не можна. Вони керуються лише фактами. Але що роботи, коли факти переплітаються із містикою?
9 лютого до міліцейського відділку звернулась дівчина і повідомила, що вже три дні не може зв'язатись зі своїм 56-річним батьком Віктором. Вони хоч і не бачилися, але постійно передзвонювалися. То ж стурбована, вона попросила міліціонерів перевірити що сталося і назвала його адресу: місто Чернігів, вулиця ****, будинок 6 квартира 66 ! Звичайний збіг?

Співробітники міліції виїхали за вказаною адресою. І що ж? В квартирі виявляють труп з чисельними тілесними ушкодженнями: перерізана шия, забійні рани голови, ножові колото-різані рани тіла. А в лівій скроні стирчить ніж! На перший погляд, здавалося, чоловіка вбивали всім, чим тільки можна: і молотком (зламане руків'я якого лежало поряд із тілом), і праскою, і ножами. І майже ніяких зачіпок - після вбивства квартиру явно хтось «прибрав», намагаючись затерти усі сліди. Оперативники лише встановили, що хтось (можливо і вбивця) забрав з квартири мобільний телефон, куртку, шапку та звичайні...окуляри загиблого (?!)

Я дуже поважаю своїх колег-оперативників. Не раз, маючи лише мізер інформації і доказів, крихта за крихтою професіонали свого діла вони, працюючи практично цілодобово, вони розкривали складні й заплутані справи. Так сталося і цього разу. Міліціонери виявили, що телефон загиблого кілька разів «задзвонив» вже після його смерті. Не буду розповідати усі тонкощі оперативних заходів, але це була тоненька ниточка, яка привела до молодої жіночки, мешканки Чернігова. Вона і розповіла правоохоронцям про 23-річного Олексія, нетутешнього «хулігана», який квартирував у неї останній місяць. Чому хулігана? Бо виявилися цікаві деталі його біографії - коли хлопець випивав, міг щось уткнути, посваритися, побитися чи втрапити в іншу халепу. Саме після однієї з таких пиятик він скоїв пограбування, за яке ще не відбув покарання (йому присудили покарання з відстрочкою). Познайомилися молоді люди тут, у Чернігові, коли Олексій ще юнаком проходив строкову службу.

Любов - не любов, дружба - не дружба, але молоді люди інколи зустрічалися, спілкувалися. Коли ж Олексій відслужив, їхні шляхи розійшлися: хлопець поїхав на заробітки до столиці, а дівчина вийшла заміж. Але молоді люди зв'язок не втрачали. Інколи передзвонювалися. Олексій заробляв непогано: ремонти квартир у Києві оплачувалися досить пристойно. Та ось на початку року хлопець занудьгував за жіночою ласкою: киянки не дуже балували «лімітчика» своєю увагою. І молодик в черговий раз зателефонував своїй чернігівській знайомій. Йому «пощастило» - дівчина на цей час вже була вільна - її чоловіка за скоєний злочин посадили до в'язниці, а маленька дитина для спілкування не завада. «Прокинулися» призабуті колись почуття і Олексій почав періодично приїздити у гості. А місяць тому і взагалі залишився жити в Чернігові.

Роботу в Києві хлопець покинув, а тут перебивався тимчасовими заробітками. Від нудьги, почав частенько балуватися пивком, а інколи не відмовлявся і від горілочки.
Саме 6 лютого молодик в черговий раз зайшов у забігайлівку поряд з автовокзалом. Пив пиво, нікого не чіпав. Напевне, цим і привернув увагу Віктора, який, на своє лихо, також завітав у це злачне місце.

Чоловіки розговорилися, разом випили пивка. Але на вулиці було холодно, і Віктор запропонував піти до нього додому, посидіти «по-нормальному» в теплі за пляшкою горілки («пивом душу не обдуриш»). Компанія вирушила на квартиру. А там вже і почалися пригоди.

Після N-ї кількості випитого спиртного Олексійова душа забажала розваги, і хлопець запропонував господарю пограти у карти... на гроші. Партія - 25 гривень. Господар погодився, але коли гість виграв, Віктора почали гризти сумніви щодо чесності гостя: «Чи не махлював він?» Почалася сварка. Гість поступатися не хотів, і Віктор почав вже погрожувати молодому шулеру фізичною розправою. І тут Олексій зірвався - в хід пішли молоток, потім праска і, нарешті, ніж, яким гість холоднокровно довершив справу.
Усвідомивши, що накоїв, взявся знищувати сліди та речові докази: ретельно помив підлогу, повитирав усі речі, яких торкався. А потім вдягнув куртку загиблого, його шапку та окуляри, мабуть для конспірації, і пішов з хати, замкнувши її на ключ.

Залишатися у місті було небезпечно - рано чи пізно факт вбивства стане відомо міліції і тоді шанси втекти від покарання в нього будуть мізерні, то ж краще втекти зарані і загубитися на безкраїх просторах України. Те, що його присутність у Чернігові ніяк не відображалася було пройдисвіту лише на руку.
Молодик збирає речі і їде до рідної сестри на малу батьківщину у Вінницьку область. Там він і переховувався доти, доки його не затримали оперативники Чернігівської міліції.

Зараз Олексій затриманий, перебуває в ізоляторі тимчасового тримання, відносно нього порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України («Умисне вбивство»), санкція якої передбачає до 15 років позбавлення волі, Розслідування триває.

Наталія Човпило, помічник начальника ЧМВ УМВС по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: