Хочете знати як у єлінських лісах?

Поблизу села Єліне Щорського району серед лісу є п'ять землянок, п’ять пам'ятників, сцена, піч зі столом під навісом, 32 фото на деревах та землянка сторожа. Це музейно-меморіальний комплекс партизанської слави «Лісоград». Але одного «Лісограда» замало, щоб під Єліне хлинули туристи. Мені, скажу чесно, більше сподобався мисливський будинок господарства «Єлінський ліс» у сусідньому селі Лука. А в «Лісограді» поки що не погодують і спати не вкладуть.

Мисливський маєток

Мисливський будиночок у селі Лука добре видно з траси. Це великі одно- та двоповерхові будівлі з оциліндрованого бруса. Директор TOB «Єлінський ліс» Ігор Мося (приватне господарство, засновники кияни) показує апартаменти: банкетну залу та чотири гостьових номери. Кожен номер оформлений у стилі якогось звіра. Наприклад, у «вовчому» на стіні килим із вовчих шкур.
—Тримаємо підсобне господарство: курей, кролів, овечок — щоб було чим гостей годувати, — говорить Ігор. — Он, за сіткою, приручена дика свиня Маша. За альтанками виритий ставок, рибу звідти виловлюють постояльці.

У мисливському будиночку зупинялося чимало впливових людей з усієї України і не тільки. Наприклад, з покійним послом Росії Віктором Черномирдіним тут були добре знайомі.
Простим туристам сюди ходу немає. А жаль. На огляд землянок вистачить години-двох. А що робити потім? Про співпрацю між мисливським господарством і «Лісоградом» мови ніколи не було. Принаймні у верхах. З іншого боку, чому б не спорудити державний мисливський дім поблизу «Лісограда»? Батурин побудували. Давайте тепер роздобудемо гроші на Єліне. Вистачить однієї десятої «батуринських капіталовкладень». Гідне завдання для обласної ради.

Партизанський сторож

6 січня «Нивою» пробуємо проїхати в «Лісоград». Дорога від Щорса до Єліного нормальна, її якраз сьогодні другий раз за зиму чистить грейдер.
Не доїжджаючи до Єліного, звертаємо за вказівником «Лісоград». За нашим позашляховиком у колію прилаштувався звичайний седан «Опель». Це пенсіонер МВС, колишній заступник начальника Щорського райвідділу міліції Сергій Бурдюг з дружиною Світланою привезли російських гостей — Ірину та Олексія Попових, вони обоє капітани міліції.

Туристи фотографують землянки, світлини, розміщені на деревах.
Окрім високих сосон та снігу, роздивлятися нічого.
З труби над однією з землянок іде дим. Це землянка сторожа.
— Є тут хто живий? — прочиняю перші двері й гукаю кілька разів. Поки чекаю відповіді, роздивляюся. Перша прохідна кімнатка — кухня із добре натопленою грубою. На підлозі — керамограніт. Збоку—двері у підсобне приміщення. Прямо — житлова кімната. Заходимо. Трохи звикнувши до темряви, бачимо, що кімната велика, площа близько 30 квадратних метрів.
Підлога дерев'яна. Далі стоїть великий стіл, а поруч із теплою стінкою груби — два ліжка. З одного з них підводиться сторож, 57-річний Микола Мороз.

Говорить, що самому сидіти в лісі без електрики сумнувато. Хоч є генератор, але його без особливої потреби не запускають. Показує радіоприймач на батарейках, газети.
— Тільки я без окулярів погано бачу, — каже. — А по радіо слухаю Білорусію.
На столі лежить журнал чергувань, у якому сторожі відмічають відвідувачів. Останні семеро чоловік позначені 1 січня.
— Зимою людей мало, а от влітку тут екскурсії їдуть одна за одною, в основному школярі з сусідніх районів, — ділиться Микола Мороз.

200-250 тисяч державних гривень згниють за пару

Уперше «Лісоград» відтворили 1975 року за ініціативи тоді ще живого командира партизанського з'єднання, двічі Героя Радянського Союзу, колишнього міністра соціального забезпечення УРСР Олексія Федорова. Тоді лісники Єлінського лісництва відновили п'ять землянок (у війну їх було більше 20). Всередині цих будівель не було нічого, окрім нар із сухим мохом. У селі Єліному відкрили музей партизанської слави.
За десятиліття землянки зруйнувалися, музей занепав.
Цього разу будували силами Корюківського лісгоспу та бюджетних організацій Шорського району. Працівники райдержадміністрації копали землянки, укладали колоди. Грубу, приміром, склав начальник відділу архітектури, піч — сільський дід-умілець.

На відкриття, 22 вересня 2010-ого, як був губернатор та інше начальство, привезли деякі експонати з обласного історичного музею. Але потім забрали.
Для охорони порожніх землянок, які можуть згнисти за пару років, найняли чотирьох місцевих сторожів. Затвердили посади директора комунального закладу, його заступника та головного бухгалтера. Сторожам платять мінімальну зарплату, директору — на 20 гривень більше. Попередній директор Юрій Горбик, який до цього працював кочегаром у Єлінській школі, звільнився з посади директора й повернувся на попереднє місце. Зараз тимчасово виконує обов'язки директора його заступник, колишній директор Єлінського будинку культури Володимир Спасік.

— Усього на реконструкцію використали з обласного бюджету 200-250 тисяч гривень, — повідомив начальник головного управління культури, туризму і охорони культурної спадщини Чернігівської облдержадміністрації Сергій Мойсієнко. — На цей рік буде друга черга реконструкції. Близько півмільйона гривень піде на добудову, облаштування опалення, електрики та оновлення музейних експозицій музею партизанської слави в селі Єліне.

Село безробітних

Ідемо в Єліне.
Дорогою зустрічаємо чоловіка із дерев'яними санчатами. Везе березові гілки.
— Роботи в селі немає ніякої, от і викручуємося, хто як може, — розповідає Петро Півень. — Влітку здаємо гриби-ягоди, восени — журавлину, а взимку віники в'яжемо. їх закуповують або для металургійних комбінатів — по 80 копійок, або для підмітання — по одній гривні.

У магазині люди скаржаться на дуже погану дорогу. Взимку вона здається рівнішою, бо ямки забиває снігом.
— Хоч робота якась буде, — мріє про перспективу туризму фельдшер Тетяна Швидка. — Екскурсоводів візьмуть, ще якийсь персонал. Спочатку думали будувати готель і кафе в лісі, а потім притихли.
— До нас туристи не доїжджають, — додає касир Ощадбанку Валентина Шеремет. — Частіше зупиняються у мисливському господарстві «Єлінський ліс», звідти беруть куховарку, вона їм готує.

Віддалена філія

30 грудня 2010 року «Лісоград» приєднали до Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського. Його директор Сергій Лаєвський каже, що штат «Лісограда» розширять — додадуть касирів, доглядачів, наукових співробітників. Зате не буде посад головбуха, директора та сторожів. Замість них охоронятиме міліцейська державна служба охорони.

А за ширмою — Федоров з радисткою

Олексій Федоров неодноразово бував у Єлінському «Лісограді». До його приїздів збирали партизанів, що залишилися в живих. Про одну з таких зустрічей у районі ходить бувальщина.
Приїжджає Олексій Федоров у Єліне, оглядає землянки.
— Точно така землянка у нас була, — каже. — Ось у цьому кутку я спав, потім — комісар, а далі — Попудренко.

Виходить місцевий дід, що теж партизанив:
— Олексію Федоровичу, майже все ви кажете правильно, але трохи не так. Ось у цьому кутку ви спали з радисткою, далі стояла ширма, а за ширмою — комісар і Попудренко.
Діда затерли в бік. Але старий виявився настирним:
— Олексію Федоровичу, ну скажіть ви їм, я ж усе добре пам'ятаю, нічого не плутаю: у цьому кутку ви спали з радисткою, далі стояла ширма, а за ширмою — комісар і Попудренко!

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №4 (1290)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.