Дворічній Ані прооперували сердечко

Маму Лесю з дитиною відвезли до лікування за приписом прокуратури. Після смерті молодшої сестри Ані – Маргарити.

Сестричка дворічної Ані Самохвалової — Маргарита померла у місячному віці. У грудні минулого року. Від серцевої недостатності, викликаної вродженою вадою серця.
Обставини смерті немовляти у селі Лихачів Йогівського району перевірила прокуратура. Виявилося, що в сім'ї є ще одна дитина із вродженою вадою серця, дворічна Аня. Дитині потрібна операція, але мати Леся Самохвалова із лікуванням не поспішає. На виконання припису обласної прокуратури матір з дитиною терміново відправили лікуватися.

Аню у грудні прооперували в Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова.
— Прокуратура змусила матір везти дитину на операцію терміново.

Не зволікати з лікуванням, — каже Надія Шевкун, старший помічник прокурора області з питань захисту прав і свобод дітей.
— Якихось особливих домовленостей між обласним управлінням охорони здоров'я та Інститутом Амосова не було, — говорить обласний педіатр Людмила Кривець. — У кардіологічному хірургічному лікуванні, якщо воно необхідне, не відмовляють жодній дитині. Оперують безкоштовно. У випадку з Анею Самохваловою додаткових коштів на операцію не вишукували.
У родині Самохвалових четверо дітей. Артуру — 10 років, Даші — 6, Ані — 2,5. У неї золотаве волосся і ніжне біленьке личко. Руслану — півтора року. Найменшенької Маргарити вже нема.

На третій день після відбування дев'ятин по смерті немовляти за мамою Лесею та за Анею приїхав «Опель». Машина «швидкої допомоги» з Мринської дільничної лікарні. Направлення — столична клініка. Леся їхати не хотіла, казала — нема грошей. Та зрештою погодилася.
— Я поїхала в Київ, у мене в кишені було 150 гривень, — розказує Леся Самохвалова. — їх мені дала Ніна Олексіївна Ковбаса, сільський голова. Потім тисячу триста гривень прислали на пошту в Лихачів з Центру соціальних служб для. дітей, сім'ї та молоді. їх отримала мама, Валентина Іванівна Ващенко. і привезла мені. Із Центру я отримала ще 800 гривень, писала на них заяву...
Леся Самохвалова розказує, що Аню прооперували через тиждень після прийому. Оперував професор. Дитина була підключена до апарата штучного кровообігу годину. Дві доби (це нормально) перебувала у реанімації.

Сама операція була безкоштовною. Але обов'язкових платежів вистачало.
— Я за все платила, — каже Леся. — Обов'язковий страховий збір — 200 гривень. Купувала донорську кров, заплатила 500 гривень. Купувала препарати безпосередньо на операцію. Здавала 300 гривень у реанімацію — як добровільний внесок.
Купувала їжу. Харчування у дитячому відділенні Інституту тільки дворазове. На сніданок — чай і булка з маслом або сиром. На обід — перше і друге. На перше — суп чи борщ, на друге — вермішель або картопля з сосискою чи з вареним яйцем.

Доводилося купувати їжу у буфеті на першому поверсі. Порція рису з відбивною — 70 гривень.
— Усього і на лікування, і на харчування, і щоб подякувати лікарям, витратила тисяч десять, — розказує Леся. — На дітей отримую в місяць близько чотирьох з половиною тисяч гривень. Це сумуючи всі виплати. На малих до трьох років, по багатодітності, по малозабезпеченості, як мати-одиначка.
Вроджену ваду Ані виявив мринський педіатр Дмитро Галушко. Сказав, що шуми в серці. Направив в Інститут Амосова на консультацію. Самохвалови їздили, консультувалися і в поліклініці, і в хірургічному корпусі Інституту.
Про вроджену ваду покійної донечки Маргарити не знали. Леся народжувала її у Носівці. Народила легко. На другий день після пологів була вже вдома.

Односельці говорять, що батько дитини Сергій Череповський дуже плакав за Маргаритою.
Він перебуває з Лесею Самохваловою у цивільному шлюбі. Батько всіх її дітей, крім старшенького Артура. Але йому теж за батька.
Сергій родом із Хрещатого Козелецького району. А Леся — із Лихачева. До 2005 року працювала у Києві кухарем. Повернулася у село. Зійшлися з Сергієм.
У господарстві Самохвалових — кінь, корова, в'єтнамські свині. Залишилося одне, двоє перед святами закололи. Сорок соток землі. Та ще гектар землі — в господарстві у матері Лесі.

Коментарі:

Марія Савченко, завідувачка Лихачівського фельдшерсько-акушерського пункту:
— Самохвалови не алкоголіки. Але випити люблять. Від компаній не відмовляються.

Савелій Варшавський, лікар Мринської дільничної лікарні:
— Самохвалови випивають, і мамаша багатодітної сім'ї «бахнуть» любить. Компанії, куми... Але за сільськими мірками у них міцна сім'я, міцне господарство. Є кінь, свині. Худоба доглянута.

Ніна Ковбаса, лихачівський сільський голова:
— Леся казала: «Я повезу на операцію, але пізніше». Відмови не писали. Компанії вони люблять, але діти у них не бездоглядні. Де вони, там і діти з ними.

Світлана Шелест, секретар Лихачівської сільської ради:
— Діти у Лесі нагодовані. Одягнуті, взуті. У школу чистенькі ходять.

Олександр Герасименко, прокурор Носівського району:
— Чим було викликане втручання прокуратури? Менше дитя померло. Почали перевіряти ситуацію. Виявилося, що вроджена вада серця є і в старшенької дівчинки Ані. Аня перебуває на обліку у Мринській дільничній лікарні. У Носівці, у районного педіатра. Було направлення на операцію...

Роман Єременко, заступник прокурора Носівського району:
— Вроджену ваду серця в Ані виявили до року. Але мати все відтягувала. То часу нема, то грошей. Родина багатодітна. Вони не алкоголіки. Але випити не проти. Люди з цікавинкою. Мати каже: «Не хочу їхать». Як «не хочу», коли треба?
Домовлялися про операцію в Інституті серцево-судинної хірурги ім. М. Амосова через облздороввідділ, через обласного педіатра.
Організували оперативний виїзд. Викликали дільничного міліціонера, передставників сільради, Центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді.
Лікар Мринської дільничної лікарні Савелій Якович Варшавський сам сів за кермо «опеля»-«швидкої допомоги».

Ірина Варшавська, лікар-терапевт Мринської дільничної лікарні:
— Двадцять літрів бензину на поїздку дали в Носівці, Ще десять літрів Варшавський купив за свої гроші.

Людмила Кривець, обласний педіатр:
— У сестер Ані і Маргарити були різні вади серця. Вроджена вада серця покійної дитинки оперативному лікуванню не підлягала.
Зараз в Україні нема проблем із хірургічним лікуванням дітей. Є дитяче відділення в Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова. І державна установа «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії», він розташований на території республіканської лікарні «Охматдит» (трохи дивна назва розшифровується як «Охорона здоров'я матері та дитини». — Авт.).

Віктор Чесноков, обласний дитячий кардіолог:
— Вроджені вади серця за 2010 рік прооперували у близько п'ятдесяти дітей з Чернігівщини. Дані попередні, вони ще уточнюються.

***

За нормальних обставин втручання прокуратури для хірургічного лікування дитини, звісно, не потрібне.
Дитина отримує направлення на консультацію в Інститут Амосова або в Центр кардіохірургії в своїй поліклініці у районного кардіолога. Або в обласному кардіологічному диспансері.

Науково-практичний центр дитячої кардіології менш відомий, ніж Інститут Амосова. Проте працюють у ньому «амосовські» лікарі, обладнаний він найсучаснішою апаратурою. Побутова обстановка там більш приємна для ока — навіть колір плафонів люстр та колір штор поєднується.
Найчастіше після консультації мама з дитям їде додому збиратися. Телефонують хірургам (номери телефонів є на консультативних висновках), узгоджують день госпіталізації.

Обласний педіатр Людмила Кривець наголошує, що черг на госпіталізацію дітей із вадами серця нема. Проте узгодження дати приїзду ніколи не буває зайвим. Особливо, якщо дитина маленька. І навіть день-два перечекати у Києві — це проблема.
Скільки треба грошей для оперування вродженої вади серця?
Їхати без грошей, орієнтуючись на твердження, що «операції безкоштовні», м'яко кажучи, авантюрно. Тобто впевненості, що без грошей можна справитися з лікуванням дитини, нема.
Платежі, які перерахувала Леся, для Інституту Амосова реальні. Навіть незважаючи на назви — «добровільне страхування» та «добровільна пожертва», люди сприймають їх як обов'язкові.

Почуття «обов'язковості» загострює обстановка. Як дитя сприйме наркоз? Що воно таке — апарат штучного кровообігу? Що в цей час відбувається з серцем і легенями? Що буде з дитиною в реанімації? Як знайти контакт із хірургом? З лікуючим лікарем? Часто відповідь на ці запитання шукають за допомогою грошей.
Далеко не завжди перед операцією вдається знайти спонсора на обов'язкову донорську кров, і тоді її доводиться купувати. Інколи навіть купити кров потрібної групи — проблематично. Люди або їдуть з дитиною додому і шукають вдома донорів, або живуть у відділенні, чергують у відділенні переливання крові інституту, очікують «свого» донора.
Жити у лікарні теж не дешево. В Інституті Амосова дворазове харчування вже не перший рік. Деякі мами такі спартанські умови використовують для коригування своєї фігури. Ужитті знадобиться.


Леся з Анечкою вдома після операції

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №3 (1289)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.