Дільничний інспектор, не пояснюючи причин, взяв відбитки пальців

Зателефонував 48-річний Віктор Чух із села Бакланова Муравійка Куликівського району. «Я законослухняний громадянин. Проте дільничний інспектор, не пояснюючи причин, взяв у мене відбитки пальців, сфотографував у профіль і анфас, до того ж виписав з мого мобільного телефони моїх друзів. Вважаю, все це — незаконно. Порушені мої права. Допоможіть розібратися».

Працював агрономом

Спробувала. Щоб дізнатися більше, звернулася до сільського голови Бакланової Муравійки Наталії Притиковської.
— Віктор Федорович уже багато років живе у нашому селі, — розповіла вона. — Працював агрономом. Із ним і досі люди радяться, що і як посіяти, як удобрювати. Минулого скликання був депутатом сільської ради від УНП. Проте на останніх виборах його не обрали. Тричі балотувався на посаду сільського голови, однак переважна більшість його не підтримала. Ніде не працює кілька років. Часто у них зі співмешканкою (його колишньою дружиною) виникають сварки. Жінка заявляє на нього в міліцію. За свою поведінку Чух уже кілька разів притягувався до відповідальності, сплачував штраф. Я особисто проводила з ним виховні бесіди. Раніше він випивав частіше, зараз — менше, бо вже немає за шо пить.

Якби не ті огірки...

Віктор Чух живе у будинку 80-річної Катерини Самсоненко. Він співмешканець її племінниці Ірини. Тітка змалечку виростила Іру, яку мати покинула ще немовлям, влаштовуючи своє життя. Баба Катя племінницю і заміж видала. Гадала, що та її догляне, догодує. Та не так сталося, як гадалося. Нині старенька, сліпа на обидва ока, утримує на свою пенсію і 42-річну племінницю, і її 48-річного співмешканця.

Чергова сварка виникла 2 січня. Віктор каже, що це баба та Ірина її спровокували. А у них — своя правда.
— Відкрила я того дня банку огірків. Скуштувала, не сподобалися, бо не хрустіли, — розповідає Ірина Самсоненко. — Відкрила іншу — ловкі, солодкі. От і хвалюся бабі, яка на печі лежала, що зробила такі смачні. Тут Віктор і підхопився: «Ти дурна, солодких огірків не буває!» Я стала доводити, що цукор у маринад кладуть. А він як розійшовся... Баба спробувала за мене вступитись, і тут їй дісталося. Обізвав її проституткою, став доказувати, хто в чиєму роду тягався. Я сиділа на полику, хрінок терла, а він мене як уріже кулаком. Злякалася, що калікою зробить, та й тікати з хати. А він мене наздоганяє і б'є. Він он який здоровий, а я від вітру хитаюся.
— Це вони мій рід обізвали, — кричав у відповідь Віктор.

— Вікторе Федоровичу, якщо вони такі погані, то покиньте їх.
—Тричі кидав, так приходили, назад просили, і я вертався.
Ми одружилися у 1988 році, розлучилися у 1993-ому. Дітей немає. З тих пір і співмешкаємо. Мені ж нікуди подітися. Батько загинув, коли я був ще малим. Мати померла. Брат із сестрою без мого відома хату продали. Колись колгосп мені хату дав як спеціалісту. Та в ній я зовсім трохи пожив. Колгосп розвалився. Я в той час мешкав у дружини, і житло забрали.
Така «Санта Барбара» — добу не переслухати. Одне одного перекрикують. Щоб вставити своє слово, баба Катя, кректячи, злізла з печі, стала навколішки перед зятем:
— Вітя, на роботку тобі треба. Скільки можна жити на мою пенсію? Я й дрова купую, і сіно корові, і вас утримую... — голос старої затремтів. — За ділом сперечатися ніколи буде.

Я намагаюсь допитатися, як дійшло до міліції. Її викликала Ірина.
— Міліція приїхала 5 січня, — розповідає Віктор Чух. — Наш дільничний старший лейтенант Юрійович (Роман Загородній), а з ним стажер, рядовий. Вони позаписували всі наші пояснення. Я був тверезий і намагався довести дільничному, що я правий. Став розповідати, що й до чого. А він мені у відповідь: «Ти мене не жалоб. Треба твій телефон перевірити, може, він крадений. Ми перевіряємо усі телефони». Я йому: «Як крадений? Я вже три роки, як ним користуюсь. У мене і документи є. Я його у Куликівці через спілку «Деснянська» у кредит узяв. Ось і коробочка, і платіжки. Можете по імей-коду перевірити. (ІМЕІ — спеціальний номер самого апарата. Щоб його перевірити, достатньо зняти на задній панелі кришечку, витягти акумулятор, під ним побачити десятизначне число і звірити його з вказаним у документах. — ред.)». Натомість дільничний почав копатися у моїй телефонній книзі. Документи і дивитися не схотів. «Може, ти його з документами і вкрав?» Наказав стажеру, щоб той повиписував номери. Я кажу: «Що ви робите? Це ж конфіденційна, приватна інформація, з ким я спілкуюся! Це незаконно!» Тоді я сказав, що буду скаржитися в прокуратуру. «Вертів я її... Будеш вознікать, так ми імєєм право телефон конфіскувать». Я злякався, ще й справді заберуть.
Далі дільничний сказав, що буде брати відбитки пальців. «Я що, кримінальник чи підозрюваний?» — поцікавився я. А він каже: «Роби, що кажу». Прямо на кухонному столі відкатав мої пальці, потім долоні.

— Чому ви не відмовилися від цієї процедури?
— Колись я вже відмовився протокол підписувати. Мене забрали у райвідділ. Більше туди не хочу. Отож і дався дактилоскопувати, а то ще звинуватять у невиконанні законних вимог працівника міліції. Та й це ще не все. Далі дільничний поставив мене біля пічки і став фотографувати в профіль і анфас. Я вже не втримав: «Що це за беспрєдєл? Я ж не злочинець, раніше не судимий».
А міліціонер у відповідь: «Ти ще будеш права качать? Так ти в нас крутий?» «Я не крутий, я законослухняний», — кажу.
Думаю, історія із телефоном, пальчиками і фото трапилася не лише зі мною. Я не стільки скаржуся, скільки прошу, щоб мені та іншим простим людям пояснили, чи має міліція право так чинити?

«Керуємося внутрішніми інструкціями»

Прокоментувати випадок з Віктором Чухом попросила начальника Куликівського райвідділу, підполковника міліції Анатолія Гаврильцева.
— Щодо мобільного телефону. Нині багато мобільних телефонів знаходиться у розшуку як викрадені, і ми маємо розшукувати їх. В Росії і Білорусі, коли людина купує телефон і сім-карту, їх реєструють на конкретну особу (без паспорта не продають). Така процедура вагомо полегшує роботу тамтешніх правоохоронців. У нас не існує такого закону. Тому ми просимо громадян показувати свої телефони, проводимо так звану перевірку мобільних терміналів по своїх базах даних. У цьому випадку ніхто не відбирав телефон у громадянина.

— Анатолію Юрійовичу, чому дільничний не подивився ні документів, ні імей-код, що під кришкою?
— Імей можна подивитися і на екрані телефону, набравши відповідну комбінацію цифр. Перевіряємо частіше за все в осіб, які скоюють злочини або правопорушення, та схильних до них.
Щодо фотографування і дактилоскопії, відповідно до наказу №75, ми формуємо внутрівідомчі бази даних, у тому числі і з фотографіями, не тільки злочинців, а й правопорушників, на яких неодноразово складалися адмінпротоколи. До таких належить і Чух. На нього було складено десь п'ять протоколів. Зокрема, і за насильство у сім'ї. Він перебуває у нас на обліку як сімейний дебошир.

Думка експерта

За роз'ясненнями звернулася до чернігівського юриста Валентини Бадири, доцента кафедри кримінального права Інституту права імені В.Сташиса, кандидата юридичних наук. 25 років вона працювала в системі виконання покарань, 17 з них — начальником Чернігівської жіночої виправної колонії.

— Валентино Андріївно, яка правова позиція щодо дактилоскопії (зняття відбитків пальців)?
— Усі інструкції (нормативно-правова база відомств) повинні базуватися на Конституції і законах України. В ст. З Конституції сказано: «Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Честь і гідність, недоторканність(І) визнається найвищою соціальною цінністю». В ст. 19 Конституції мова йде про те, що органи влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Міліція має діяти відповідно до Закону «Про міліцію». В ст. 1 цього закону сказано: «Міліція —державний орган, озброєний орган виконавчої впади, який захищає життя, здоров'я, права(!) і свободи(!) громадян».

У ст. 11 цього ж закону визначено вичерпний перелік прав міліції, відповідно до пункту 11 етапі 11 Закону «Про міліцію» визначено, що вона має право проводити Фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактотилоскопію тільки осіб, які затримані за підозрою про вчинення злочину або за бродяжництво, взяті під варту, звинувачуються у вчиненні злочину, а також осіб, підданих адміністративному арешту. Звісно, є посадові інструкції, які деталізують певні сфери діяльності працівників міліцейського відомства, але всі відомчі нормативні документи повинні відповідати Конституції та законам держави, в тому числі й інструкції щодо організації дактилоскопічних обліків. В інструкції вказано вичерпний перелік осіб, яким проводять дактилоскопію. Це: затримані за підозрою у вчиненні злочину або бродяжництво; взяті під варту; які звинувачуються у вчиненні злочину; піддані адміністративному арешту. (Дактилоскопія всіх інших категорій незаконна). Проте вже і осіб, затриманих за бродяжництво (безхатьків), не мають права дактилоскопіювати. Є рішення Конституційного Суду від 29 червня 2010 року, в якому сказано, що фотографування, дактилоскопія осіб, затриманих за бродяжництво, не відповідають Конституції України. Пункт 1.6. (Інструкція про дактилоскопію): «У кожному ОВС (органі внутрішніх справ) обладнується місце для дактилоскопії, яке забезпечується нормативно-методичними та технічними засобами його проведення». Немає жодного слова ні про вулицю, будинок чи опорний пункт.

Незважаючи на це, таке, на жаль, відбувається. Спілкуючись з міліціонерами, які безпосередньо працюють з людьми «на землі», я не раз попереджала їх: колись ви попадете на громадянина, який буде обізнаний з обсягом своїх прав, і будете мати колосальні неприємності. У відповідь вони, як правило, зазначали, що роблять так тому, що є усна вказівка згори. А оскільки ці накази не є злочинними, відповідно до статуту, вони мають їх виконувати. Хоча і розуміють, що ці накази є неправовими.
Щодо перевірки мобільних телефонів та інформації, яка в ньому зберігається. Відповідно до ст. 302 Цивільного кодексу «Право на інформацію» без дозволу власника ніхто не має права н збирати. Телефон — частинка особистого життя. В його пам'яті зафіксована приватна, конфіденційна інформація. Якщо у правоохоронців є службова необхідність перевірити контакти (тощо), це можна робити, але виключно з дозволу суду, відповідно до чинного законодавства. Ми маємо жити за законами України. В цьому цінність державної системи управління.

Тепер поговоримо про фотографування. В ст. 307 Цивільного кодексу України сказано: «Знімання фізичної особи на фото, відео без згоди особи може бути проведено лише у випадках, встановлених законом». Наголошую, законом, а не відомчою інструкцією.
— Валентино Андріївно, в міліцейському наказі №75 від 10.03.2010 року сказано, що для формування їхньої бази даних злочинців, правопорушників І тих, з ким проводиться профілактична робота, слід фотографувати в тому числі тих, які притягувалися до адмінвідповідальності.
— Звертаю увагу ще раз. Інструкція має відповідати Конституції і законам. І там мова йде не про всіх тих, хто притягувався до адмінвідповідальності. Є визначений перелік осіб. Фотографування людей поза межами ОВС у не передбачених законом випадках, є порушення їхніх прав.

Валентина Остерська, тиждень «Вісник Ч» №2 (1288)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.