Ріпкинський район може стати територією республіки Білорусь

Кордон між Україною та Білоруссю біля селища Любеч Ріпкинського району проходить фарватером Дніпра. Років з 15 тому річка почала промивати перешийок до стариці — озера Симполь. І навесні 2009-го таки прорвала. Якщо діло так піде й далі, Дніпро спрямить русло — й 660 гектарів луків відійдуть до Білорусі. Бо за міжнародними правилами кордони між країнами проходять по фарватеру — основній течії річки. Можна, правда, підписати додаткові уточнюючі угоди. Але білоруси робити це не поспішають. Адже час та течія працюють на них. Кажуть, Олександр Лукашенко два роки тому особисто поплавав катером Дніпром і оглядав території, які незабаром можуть стати білоруськими.

Пропалі грамоти

Посол України в Білорусі Роман Безсмертний в інтерв'ю газеті «Лівий берег» згадав, що між Україною та Білоруссю «...також є кілька дрібних питань, пов'язаних з майном на території Автономної Республіки Крим, Чернігівської області».
Кореспондент письмово попросив посла уточнити, що саме він мав на увазі, коли говорив про майнові претензії сусідньої держави до Чернігівщини.

Посол відповів факсом. «...У тій частині (інтерв'ю. — Авт»), що стосується Чернігівської області, йшлося, насамперед, про те, що певна частина української території (загальною площею понад 650 га) Ріпкинського району Чернігівської області поблизу смт Любеч може стати територією республіки Білорусь через зміну русла р. Дніпро».

«За прогнозом гідрологів, за декілька років Дніпро повністю змінить свій основний фарватер, що призведе до необхідності коригування кордону, оскільки, у відповідності до міжнародного законодавства, кордони держав по великих судноплавних річках визначаються по їх основному фарватеру (у випадку, якщо немає додаткових уточнюючих угод). В результаті Білорусь може отримати доволі великі площі української землі», — додав Роман Безсмертний.

Яких таких додаткових угод? Це окремий договір щодо тієї чи іншої місцини, яка б залишалася, приміром, у складі України, незважаючи на зміну течії річки? А що, добре було б: Дніпро під Любечем тече прямо, а по обидва боки — українська земля. І не треба витрачати мільйони гривень на дамби та берегоукріплення. Тим більше, що гідрологи стверджують, що рівнинні річки постійно змінюють свої русла, «гуляють».
— Що там у нас із додатковими угодами? — ми ще раз звернулися з листом до посольства.

«Основною невирішеною проблемою в двосторонніх відносинах між Україною та РБ залишається остаточне завершення договірно-правового оформлення українсько-білоруського державного кордону», — відповів Роман Безсмертний факсом. І уточнив: «2 квітня 2010 року Палата представників Національних зборів РБ ратифікувала договір між Україною та Республікою Білорусь від 12 жовтня 1997 року «Про державний кордон» (який був ратифікований ВРУ ще у 1997 році), 26 квітня 2010 року Рада республіки Національних зборів РБ ухвалила закон про ратифікацію. 17 травня 2010 року президент РБ підписав закон про ратифікацію договору. Разом з тим для остаточного завершення договірно-правового оформлення українсько-білоруського державного кордону необхідне підписання президентами України та Білорусі Протоколу про обмін ратифікаційними грамотами, з чим продовжує зволікати білоруська сторона.

Отже, лише після вирішення вказаного питання буде проведена демаркація українсько-білоруського кордону, а також відповідна робота із укладення додаткових уточнюючих угод щодо визначення кордону по р. Дніпро».
Думаю, визначитись із кордоном, а тим більше підписати додаткові угоди на території, які можуть самі «припливти» до білорусів, справа не одного року. Якщо взагалі наші сусіди схочуть підписувати ці додаткові угоди. Отже, спасіння потопельників — справа рук самих потопельників.

Вода — гірше динаміту. А гарантії— усні

Українці влітку 2009-го вгатили в укріплення берега Дніпра 11,1 мільйона гривень. У воду висипали 14,5 тисячі кубометрів каменю. З боку Симполя намили земснарядом дамбу з піску. А перед льодоходом різко скинули воду з Київського водосховища — дамбу підмило й вона просіла. «Чернігівводгосп» став аварійно укріплювати цю споруду мішками з піском.
Планується також друга та третя черги берегоукріплювальних споруд.
Влітку 2010-го нічого не робили — не було грошей.
Тільки під зиму почнуть укріпляти дамбу, бо в четвертому кварталі надійдуть з держбюджету 1,9 мільйона гривень на першочергові берегоукріплювальні заходи.

За словами заступника начальника Деснянського бассейнового управління Валерія Іщенка, проект будівництва берегоукріплювальних споруд передбачає за першою греблею відсіювання з піску другої греблі. Потім греблі скріплять кілочками верби, які укореняться й стануть деревами.
На всю другу чергу потрібно 15 мільйонів гривень. Передбачена ще й третя черга — на неї необхідно ще 10 мільйонів гривень. Усього укріплення берега Дніпра тільки біля Любеча обійдеться 36,1 мільйона гривень.

— Чи є гарантії на те, що, як витратять усі необхідні суми й збудують три черги берегоукріплювальних споруд, берег біля Любеча не підмиватиме протягом багатьох років? — запитав я у Валерія Іщенка.
— Так, така дамба стоятиме, — пообіцяв він. — Але якісь конкретні строки ніхто не може обумовити, адже вода — динамічна структура. Хочете поговорити з проектувальниками — дзвоніть в «Укрводземпроект».

Але проектувальники за гарантіями порадили звертатися до замовників — Деснянського басейнового управління. Таким чином, гарантією є чесне слово Валерія Іщенка.
І поки що спроектованої дамби нема. Бо нема «під неї» грошей. Існує напівфабрикатна споруда, вразлива до стихії.
А річки підмивають берег і в інших місцях. Наприклад, прикордонна судноплавна річка Сож, як і Дніпро, теж почала міняти русло. Біля села Скиток Ріпкинського району вже існує острів площею 135 гектарів. Ще один острів може виникнути біля села Нові Яриловичі. Якщо ж основне русло Сожу пересунеться під український берег — острови перейдуть білорусам. Скільки коштуватиме берегоукріплення цього місця? Ще в скількох місцях треба буде укріплювати береги?

Скільки грошей можна накосити з гектара лугу?

Якщо відкинути патріотичні розмови й розцінювати луки не як «клаптик Батьківщини», а як товар, то чи варта шкурка вичинки — грубо кажучи, 36,1 мільйона гривень за 660 гектарів землі? Тобто 55 тисяч гривень (7 тисяч доларів) за гектар.
— Землю на луках продати дуже важко, — говорить чернігівський спеціаліст з нерухомості Олександр Костюк. — Адже вона розташована у заплавах річок и навесні може підтоплюватися розливом. Звичайно, можна намити землю чи влаштувати будинок на палях. Але на Чернігівщині цього ніхто ще не робить — надто дорого. Тож можна рахувати вартість луків за прибутком від них у сільському господарстві. Наприклад, цього року з Криму в Козелецький район приїжджали бізнесмени, хотіли взяти в оренду луки, щоб косити на них сіно й продавати в Крим, Миколаївську та Херсонську області.

— З гектара «дикого» (неудобреного та непідсіяного) лугу можна накосити близько тонни сіна вартістю 1500 гривень, — рахує головний агроном сільгосппідприємства «Вімал-Агро» з Куликівського району Сергій Голубенко. — Щоб скосити, висушити, спресувати, навантажити та вивезти це сіно, потрібно витратити десь 300 гривень на гектар. Чистими залишиться 1200 гривень.
Із окультурених луків можна отримати 3-4 тонни сіна з гектара — 4500-6000 гривень. Але й собівартість тут становитиме десь 1000 гривень на гектар. Тобто прибуток — 3500-5000 гривень на гектарі.
Виходить, плата за берегоукріплення не така вже й фантастична? І навіть державні витрати «диким» лугом можна виправдати за 46 років, а «культурним»—за 11!

За державу обидно

— Питання не в цінності землі на любецьких луках, — говорить продавець нерухомості Олександр Костюк. — Це престиж держави, яка не здатна забезпечити цілісності своєї території. Укріплення берегів прикордонних річок показує ефективність управління державою взагалі й держводгоспами зокрема. Один раз вклавши значні кошти, ми залишаємо землю своїм нащадкам. І що таке 36 мільйонів для укріплення кордонів, коли пішло, як кажуть злі язики, 50 мільйонів гривень на одну дорогу від Києва до Межигір'я, якою користується один, хай і великий, українець.



Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» (1272)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.