Чому ділків підпільного ігрового бізнесу не беруть «за жабри» в Чернігові?

Чіткої відповіді на запитання, винесене у заголовок, автор цього матеріалу дати так і не змогла. Намагалася, але... Таким чином, як казав один великий політик, маємо те, що маємо. А маємо наступне: листа до редакції та коментарі, надані офіцером міліції і депутатом міської ради.
Річ у тім, що кожному дорослому українцю, і чернігівцю зокрема, відомо, що в нашій державі ігровий (його ще називають «гральним») бізнес офіційно заборонено вже більше року тому. І кожному так само відомо, що він - отой злощасний бізнес - продовжує існувати і подекуди навіть процвітати. Кажуть, що «підпільно». Але як же «підпільно», коли про це відомо кожному?! От і виходить...

...Але спочатку уривки з тексту листа, надісланого нашим читачем, який побажав залишатися анонімом:
«Дивуєшся, коли думаєш про те, що про «підпільні» гральні притони відомо всім, окрім представників правоохоронних і контролюючих органів - міліції, податкової інспекції, міськвиконкому і т. д. і т. ін. Всі громадяни знають про роботу «підпільників», а вони - ті, кому б належало про це знати найбільше, - не знають!
Щоправда, трапляються приємні виключення, коли контролери все ж таки «наїжджають» на ділків, чий бізнес засновано на бідах і сльозах людей і цілих родин, але, по-перше, таких випадків одиниці, по-друге, це відбувається, скоріше за все, про людське око (мовляв, бачите, «тримаємо руку на пульсі»), а, по-третє, трапляється це в різних куточках країни, тільки не у нас, в Чернігові. Чому?

Всі пам'ятають, як громадськість вітала рішення Верховної Ради України від 25 червня 2009 року, як влада розгортала піар-кампанію щодо своїх «рішучих дій» і т. д. Тоді справді щось робилося в цьому напрямку... Щоправда, влада в Україні була інша, і силові органи в державі і регіонах очолювали зовсім інші люди, аніж тепер.
Нині ж офіційна заборона грального бізнесу змушує бізнесменів і азартних гравців прикидатися «підпільниками» Вони ховаються від караючої руки Закону у замаскованих під інші заклади гральних клубах. Здебільшого такі заклади називаються «комп'ютерними клубами» з різними варіаціями - наприклад, «інтернет-кафе», «інтернет-магазин» і т. д. Азартні ігри там проводяться віртуально, а гроші зараховуються на електронний рахунок. Якщо гравцю таланить (що, як відомо, трапляється вкрай рідко, та й виграш у кишені азартної людини затримується ненадовго), він може забрати свій виграш безпосередньо в касі комп'ютерного клубу. Це - один з варіантів, а є й інші. Людям, які заробляють на цьому гроші (не гравці, звісно, а господарі підпільних ігрових «бункерів» і «схронів»), навигадували стільки заплутаних схем, що нам - некомпетентним - розібратися в них було б нелегко. А от тим, хто «компетентний» і хто зарплату з бюджету отримує за те, що «зі злочинністю бореться», чомусь особливо й розбиратися не хочеться. А розібратися варто хоча б тому, щоб отой згаданий бюджет наповнити, адже, згідно із законом, власникам такого «інтнернет-клубу» загрожує мільйонний штраф!

Як тут не виникнути підозрі, що за те, щоб нічого не помічати і ні в чому не розбиратися, високе начальство «щось» від «когось» отримує на булку з маслом (а може, й з ікрою).
Чернігівці у приватних розмовах спокійно говорять про те, хто насправді контролює ігровий бізнес в їхньому рідному місті. При цьому громадяни називають прізвища бізнесменів і навіть депутатів (!) місцевих рад. Чому в такому разі контролери не беруть «за жабри» ані їх самих, ні підпільні ігрові точки, які приносять надприбутки?!... І знову виникає певна підозра...

А що в Чернігові неважко знайти ігрову точку, так це не лише дорослому, а й дитині відомо. Автор цих рядків якось проекспериментував, - стою поблизу готелю «Україна» (там, де «київські» маршрутки зупиняються), курю цигарку (тобто, порушую порядок, бо палю в громадському місці), аж тут підходить до мене пацан (йому років 16-17) з довгим волоссям: «Сигареты не найдется?» Даю цигарку, ще й прикурити і запитую, - чи не знає, мовляв, він, де тут можна... пограти - тільки так, щоб «по-справжньому»...» Виявилося, знає. Показує мені рукою в бік центрального ринку: «Перейдете под землей, пойдете прямо вдоль тех домов, а там...»
А їх же - «точок» - у місті десятки!..
І що з цим усім робити, як припинити брудний бізнес, як вилікувати сотні молодих людей від ігрової залежності і зберегти приречені на програш гроші в родинах, невідомо. А головне, як змусити правоохоронців і контролерів працювати? Може, хтось підкаже?»

Ось такий лист... А ось як прокоментував ситуацію начальник сектору по боротьбі з порушеннями інтелектуальної власності і високих технологій УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області Павло Буг: «За поточний рік співробітниками міліції порушено дві кримінальні справи за статтею 203 Кримінального кодексу (КК) України «Зайняття забороненими видами господарської діяльності». Одна з цих справ уже направлена до суду й була розглянута в першій інстанції. Згідно рішення суду, на підприємця накладено штраф у розмірі 7 000 гривень, але поки що рішення не набрало законної сили у зв'язку з поданням апеляції. Друга справа порушена наприкінці серпня. За матеріалами слідства складено два адмінпротоколи, які були розглянуті судом на рівні штрафів та вилучено гральне обладнання. Воно зараз найчастіше має вигляд звичайного комп'ютера, підключеного до мережі «Інтернет». Тих гральних автоматів, що ми звикли бачити на вулицях міста, зараз майже немає, - з початку року їх було вилучено лише чотири.

Ігровий бізнес зараз існує у вигляді сегменту мережі «Інтернет». Тобто, процес гри відбувається десь там... на сервері, який може знаходитися де завгодно, у будь-якому місці планети. В таких інтернет-клубах людина може перерахувати свої гроші на так званий «електронний гаманець», куди відповідно й будуть капати бонуси.
Закон «Про заборону грального бізнесу» визначає азартну гру, кажучи простими словами, як таку, в якій можна виграти гроші. У гральному бізнесі є певні ставки, сама гра й виграш.

Викрити гравців та власників цього бізнесу складно. Якщо власник такого клубу починає підозрювати щось «лихе», він може, наприклад, вимкнути світло. Коли комп'ютер перезавантажиться, вже доказів ніяких не буде, або ж поки за грою не впіймаєш «за рукав» гравця - це теж не правопорушення. Ось таку маємо ситуацію.
Згідно із Законом «Про заборону грального бізнесу в Україні» основна функція покарання у боротьбі з правопорушниками відведена Державній податковій інспекції (ДПІ). Якщо співробітниками міліції вбачаються протиправні дії у функціонуванні розважального закладу, які відповідають статті 203 КК, відповідно порушується кримінальна справа, або складається адмінпротокол, або матеріали перевірки направляються до ДПІ. В свою чергу, податківці за своїм поданням направляють матеріали до суду, який накладає на господарюючий суб'єкт певний штраф.

До порушників закону залучаються санкції у вигляді штрафів за рішенням суду:

- при порушенні кримінальної справи стягнення становить від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до 3-х років;
- звичайний адміністративний штраф становить від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів.
У деяких випадках до гравців може бути застосовано лише попередження».

Тетяна Леонова, тижневик «Чернігівщина» №37 (260)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.