На Голубих озерах зроблять платну зону відпочинку

Блакитна чиста водичка, пісок та сосни. Там хтось смажить шашличок, тут гуде моторний човен, малята плескочуться біля бережка. Курорт... І все це зовсім недалеко — у Ріпкинському районі біля села Олешня. Голубі озера — одне з найприкметніших місць області, і їдуть туди, і їдуть. З Чернігова, Києва, Росії і Білорусі. А чого б його не прибрати? Чого б не зробити зону відпочинку, хай і платну? На заздрість усім!

До озер тільки через Верховну Раду

Назву озер пояснити легко — вода в них голуба. За великим рахунком, це не озера, а кар'єри. Тут кварцовий пісок видобували. Раніше до Білорусії возили, а там з нього виготовляли посуд, скло для машин. Зараз українські, російські замовлення. Під піском били підземні джерела. Вода з них і заповнила кар'єри. Глибина досягає п'ятнадцяти метрів. Тут і рибне господарство свого часу було, форель розводили. Краса! І чого це досі ніхто таке чудо не привласнив?
— Багато до мене приїздило. Хотіли землю цю взяти. І столичні, і місцеві бізнесмени. І великі, і дрібні. Але земля державна. І з цим питанням до Верховної Ради, а не до сільського голови, — говорить олешнянський сільський голова Надія Авраменко. — А озерам хазяїн дуже потрібен. Хоч би лад навів.

— Хто ж прибирає територію?
— Озера розташовані за межами земель сільради і належать до Добрянського державного лісового господарства. Проте до нас вони ближче, ніж до Добрянки, тому піклуємося про них усім миром.
Влаштовуємо суботники, людей виділяє центр зайнятості. Добрянський лісгосп дає трактори, вивозимо сміття на звалище (звалище неподалік у лісі).

Все буде!

У цьому впевнений чернігівський підприємець Сергій Михайлюк. Два
роки тому він придбав у Олешні півбудинку. І от вже за два тижні сюди заїдуть туристи.
— Ще у 2007 році ми ставили тут наметове містечко. А далі вирішили розвиватися. Вже є клієнти не тільки з України, а й з Білорусі. Люди телефонують з травня. Місце затребуване, — говорить Сергій. — Поставлю столики для відпочинку, мангали. Човни, матраци, катамарани. Тільки відпочивай. Природа ж тут яка!

А ще я домовився з місцевими гончарами. Людям будуть розповідати про Олешню як гончарний край, можна і самому зліпити горщика. А ще катання на конях. Перспективи великі.
Біля самого озера намет з пивом та квасом, музика Як на морі.
— Минулого року ми у Чернігові на ЗАЗі стояли. Тепер же дозволу не отримали, то приїхали сюди. Звернулися до лісгоспу. Ті не заперечували, — розповідає Юлія Пекельна. Вона дружина одного зі співвласників намету і за сумісництвом продавець. — Народу повно. Хто пиво купує, хто квас, хто чипси-сухарі. По вечорах у нас дискотека. Про неї вже всі знають. Навіть у Чернігові. Народ танцює і пиво купує.

Ми світло від місцевого провели.
Тут же і туалет є, і смітники.
Навіть у будні на озерах людей повно. І навіть іноземці. Здивувалася я, побачивши німецькі номери.
— Ми чернігівські, але зараз живемо у Німеччині, — Анатолій та Ольга Германії відпочивали на березі і дивилися фільм по ноутбуку (переносний комп'ютер). — На озера їздимо, мабуть, вже сто років. Ну, дуже давно. Вони справді унікальні. Але треба зробити в'їзд платним. Намети поставити, місця, щоб шашлик смажити, обладнати. І машини за 300 метрів не підпускати до водойми. Тоді б порядок був. Так скрізь у світі роблять. Люди, звичайно, спочатку б противилися. Але тоді б звикли. Це як з кондукторами свого часу було.
Всі скаржаться на сміття, непорядок. Але ж їдуть, бо подобається.

«А він своє хазяйство — у моє відро!»

Підприємці будуються, розвиваються. А як місцевим?
— Та який там заробіток?! — обурюється Олена Серпичик. Її колодязь стоїть за двором при дорозі. Приїжджі оселю Олени знають добре. І за свіжою водичкою приходять регулярно. — Виходжу якось увечері, а якесь падло у моєму відрі своє хазяйство полоще. Фу. Гидота яка! З тих пір з іншим відром хожу. Знімаю його, а тоді знову вішаю. Яка нам польза від тих туристів? Один мусор. Дітям не можна ходити купатися. Місця немає. І собі тут обіллєшся у дворі. І убрати б можна було на озерах, аби для себе, а для тих не хочемо.
— А года чотири назад зробили платний в'їзд і охорону зі шлагбаумом поставили, — додає Ольга Петренко.
— І мій онук там чергував. Так наєхалі пуза. Летіли ті охранніки. Ледь живі остались.

Місцеві на велике озеро ходять усе рідше. Воно для туристів. Самі ж купаються на так званому малому. Воно найголубіше.
— Це був наш відпочинок. А тепер довелося потіснитися. Шкода, — говорить Олеся Супроненко. — Ще коли я в школі вчилася, вчитель історії запрошував німців. І ті виявили наявність у воді газу радону. Вода тут справді корисна. Та раніше вона більш голуба була. Єдиний плюс для місцевих — це продаж грибів та ягід. Продати кіло чорниць можна і за 16 гривень.
— Пиріжки! Пиріжки! — закликає покупців. Наталя Нітченко. До продавчині збігається зграйка дітлахів. Один, другий, третій. По три гривні за штучку. З картоплею, чорницями, капустою. Смакують залюбки.

— Для нас це добрий заробіток. Хто пиріжки, хто ягоди, хто тараньку продає, — ділиться Наталя Василівна. — Ой, це ж налогова узнає... Пиріжки, пиріжки, пиріжки!
А ще місцеві зізнаються, що не дуже хочуть привласнення озер. Адже тоді з них знімуть статус чорнобильців. Зараз тут — четверта зона відчуження. А це все ж які не які пільги.

Тільки «Лайф»

Зібралися на озера — не забудьте прихопити із собою стартовий пакет «Лайф». Решта мобільних операторів тут не приймає. А, може, й не беріть той «Лайф». Відпочивайте собі на здоров'я і забудьте мобільний вдома.

Як дістатися

Дуже просто. Доїхати можна машиною, електричкою чи автобусом.
Автомобілем. По трасі «Чернігів-Нові Яриловичі» доїжджаєте до повороту на Грибову Рудню. Минаєте це село, наступне — Олешня. На околиці і будуть озера. Дорогу підкажуть місцеві.
Поїздом. Електричка «Чернігів-Горностаївка» відходить із залізничного вокзалу о 8.40. Квиток коштує 6 гривень 35 копійок. Назад о 15.45. Дві години — і ви на місці. Виходити треба на зупинці «Грибова Рудня». А там ще 10 хвилин пішки.
Автобусом. З автовокзалу на «Ниві» о 6.03 та 13,19 щодня, крім вівторка та четверга, відходить автобус «Чернігів-Олександрівка». Назад—о 8.13 та 15.19. Дорога триває трохи більше двох годин. Вартість квитка — 15 гривень. Виходити треба в Олешні. До озер чапати ще хвилин 20-30.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №30 (1264)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.