У місті Батурині по вулиці Ющенка забороняють водити корів

У 2008 році цей населений пункт із населенням близько 2760 чоловік отримав статус міста. Батурину дали міський статус на виріст — у надії на грошові потоки під патронатом тодішнього президента Ющенка, валки туристів та прожект побудови військового ліцею. Президент змінився, туристи ідуть зі своїми бутербродами, а про ліцей вже ніхто не заїкається. Н'ю Васюків не вийшло. До звичайних сільських проблем додалися «статусноміські».

Корови плюють на асфальт. І в душу міській владі

— Міська рада прийняла документ, що не можна ганяти череду через Круг, бо корови какають на главній вулиці, — обурюється 31-річний пастух Олександр Писаний. — Депутати хочуть, щоб ділили череду навпіл — хто живе по один бік центральної вулиці — пасли на одному пасовищі, хто по інший — на другому. І не водили корів через дорогу. Грозяться штрафувать. Але ми як ганяли, так і будем ганять. Череда — 30 голів, куди її ще ділить?
— Ми живемо в центрі, коло Цитаделі, тому скотину держать проблематично, — розповідає слюсар Батуринської дільниці Бахмацького райуправління газового господарства 49-річний Іван Кеда.—Поруч із хатою туристи ходять, люди із столиці та із заграниці приїхали, а тут наші корови лепех понароблюють. Після того, як вийшла вказівка міськради, моя жінка стала по вулиці за коровою із совком ходить. А потом приспособилась у відро ловить.

29 травня в Батурині очікували приїзду Януковича. Подейкували, що він у Бахмачі повинен був із Лукашенком підписати якісь угоди. Тож проїздом Президент міг і у Батурин завернути.
Міська влада вичистила центр міста й попросила власників корів не водити тварин через центр, а якщо й вести, то на налигачі. 50-річна Ніна Петрик не послухалася і повела свою корову центральною вулицею. Це побачив міський голова Михайло Іващенко. Із власницею корови вийшла сварка. А вночі жінка разом із 30-річним сином Юрою наколотили з водою коров'ячого гною й облили двері міськради.
На Петриків міліція склала протокол і оштрафувала.

Турист зі своїм бутербродом

— Коли я відкривав у центрі кафе, розраховував на приїжджих відвідувачів, — розповідає власник кафе «Старий Батурин», депутат Бахмацької районної ради Володимир Гусак. — А тут вдарила криза — турист пішов такий, що зі своїм бутербродом їде. Раз на місяць дзвонять з турфірм — замовити комплексний обід на групу з 30 чоловік. Це у нас коштує 35 гривень. Так ще й просять, чи не можна скинути п'ятірку. Готуємо й за 30 — це краще, ніж нічого.
Туристи в місті є. За минулий тиждень об'єкти місцевого заповідника відвідали 1000 чоловік. А в кінці травня - на початку червня туристів нараховували по дві-три тисячі на тиждень. Екскурсоводи ледь встигали.
У двох палатках біля Цитаделі та в кіоску біля палацу Розумовського торгують сувенірами. Різні дрібнички з написами «Батурин», книжки тощо.
— Що у вас чисто батуринське, зроблене не в Чернігові й Донецьку, а місцевими майстрами? — питаю молоду продавчиню із приміського села Обмачів.
— Ось вишиванка, 400 гривень, ручна робота, — подумавши, показує дівчина.

Військові прожекти

Військовий ліцей у колишній гетьманській столиці органічно вписувався у бачення держави за президента Ющенка. Та й військові полігони під Батурином були постійно, і за царських, і за радянських часів.
— Після того, як вибухнув Чорнобиль; будівельники з північного російського міста Оленєгорська почали зводити санаторій для постраждалих від аварії на ЧАЕС дітей, — розповідає головний лікар Батуринської райлікарні Микола Лук'янчук. — Будували років п'ять, аж до розпаду Союзу. Біля Сейму, на півострові, який назвали Мурманський, насипали дороги, почали зводити корпуси. У центрі селища поставили 10 двоповерхових котеджів для керівництва майбутнього санаторію. Якби ще років три, санаторій би запустили. А так все заглохло. Аж до президентства Ющенка.
У 2007 році виникла ідея на місці недобудованого санаторію відкрити в Батурині військовий ліцей на 1000 місць. Для цього потрібно було 1,4 мільярда(!!!) гривень. Військові генерали стали приїжджати на Сейм, із серйозними обличчями оглядати місця. Але ще тоді міністр оборони Анатолій Гриценко сказав, що це маячня — відкривати навчальний заклад «в голому полі».

Змінились вивіски та зросли штати місцевої ради

На нас тоді натиснули, зробили так, що голосувати «проти» не можна, — розповідає про голосування за статус міста депутат тодішньої селищної ради, який просить не повідомляти його прізвища. — Мовляв, ініціатива йде зверху, місту дадуть відповідну дотацію в бюджет, збудуємо ліцей, повалить турист. Заживемо ого-го! Обіцяних дотацій ми так і не діждались, ліцей виявився пшиком, а доходи від туристів йдуть в основному в держбюджет, бо заповідник національний.
Зате батуринці мають більше платити за електрику — 24 копійки за кіловат-годину в місті замість 22,5 в сільській місцевості; за стаціонарний телефон — 27,02 гривень замість 16,44 грн. — в селищі.

Тепер міська рада має право давати ділянки під забудову до 10 соток замість 15 — в селищі.
Але найбільше постраждали вчителі та лікарі, які пішли на пенсію після 2008 року. їх позбавили пільг на газ. 300 кубометрів палива на рік (до міста) було безкоштовно.
— Я проробив двадцять чотири з половиною роки у селі, а півроку — в місті, — каже лікар-пенсіонер49-річний Михайло Ціленко. — Нічого не змінилось, крім вивісок, але я втратив усі пільги.
— Жителів не питали, чи хочемо ми, щоб Батурин був містом, — говорить завідуюча відділом науково-просвітницької роботи Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» Наталія Сердюк. — Рішення про статус міста швидко і напівтаємно прийняла селищна рада, затим районна та Верховна. Але ми досі не знаємо, хто давав подання.

— Батурин не відповідає статусу міста, — упевнений Володимир Гусак. — По-перше, не вистачає населення, а від цього і місцевого бюджету. Поки Батурин був селищем, у нас на центральній вулиці вечорами горіло світло. Хай там ліхтарики були з маленькими лампочками, але працювали. А коли цю вулицю реконструювали — поклали асфальт та встановили великі міські ліхтарі — освітлення зникло. Виявляється, дорогу будувало Чернігівське ШБУ-14, і з ним досі міська рада не розрахувалася. На дорогу ще треба покласти два шари асфальту. Тоді вулицю приймуть в експлуатацію й підключать ліхтарі.
Батурином вештаються зграї собак, які вже кількох жінок покусали. Відловити їх може лише чернігівське підприємство за солідну суму. Мер руками розводить: нема грошей.

— Як були мусорки в ярах, так і залишилися, маленькі сміттєві контейнери поставили лише в кількох місцях, — каже Наталія Сердюк. — І від статусу міста, мабуть, найбільше виграла міськрада. Там збільшилися штати — додалися посади заступника міського голови, юриста та бухгалтера, мабуть, підвищився ранг службовців і зросли відповідно оклади.

Вулиця Ющенка

Центральна вулиця Батурина п'ять разів змінювала назву. В кінці XVII століття-на початку XVIII, за гетьманів Многогрішного, Самойловича, Мазепи та Орлика вона називалася Батуринський тракт. Від правління гетьмана Розумовського (1750-1764р.р.) і до Жовтневої революції (1917р.) — Петербузький проспект. За радянських часів — імені Петровського. З 90-х років XX століття, за незалежності України — Цетральна. З 2008 року — імені Віктора Ющенка.

Генадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №28 (1262)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.