Підприємство не сплатило податків на суму 45 тис.грн

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робі чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Якщо господарська діяльність здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, вона стає підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями.
Суб’єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог. Більше того, суб’єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання, оскільки вони здійснюють свою діяльність у межах суспільного господарського порядку, повинні додержуватись не тільки вимог законодавства, а й стратегічних економічних рішень держави, моральних принципів і норм, ділових правил та звичаїв.

У нашій державі передбачено конституційний обов’язок кожного сплачувати податки і збори (ст. 67 Конституції України).
В цьому аспекті Господарським кодексом України одним з принципів підприємницької діяльності визначено здійснення підприємницької діяльності на основі вільного розпорядження прибутком, одержаним від господарської діяльності, за умови сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.
Оподаткування є одним із засобів державного впливу на господарську діяльність. У сфері податкових відносин держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання за додержанням ними податкової дисципліни.

Усі суб’єкти господарювання зобов’язані здійснювати (первинний) оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи. Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних податкового обліку ґрунтується податкова звітність господарюючого суб’єкта.
Органи державної податкової служби, на які законом покладено обов’язок здійснювати контроль за додержанням суб’єктами господарювання (платниками податків) свого конституційного обов’язку щодо повноти, правильності і своєчасності сплати належних сум податків, зборів, інших обов’язкових платежів, у своїй діяльності виявляють факти недобросовісності деяких господарників при декларуванні отриманих доходів та сплаті податкових платежів.
При чому, правоту своєї позиції щодо ухилень суб’єктів господарювання від сплати податків податкові органи підкріплюють і рішеннями судів, які констатують існування фактів допущених порушень з боку платників податків.

У Чернігівському окружному адміністративному суді предметом судового розгляду був спір щодо оскарження товариством «Ф» донарахованих податковою інспекцією (далі – ДПІ) сум податків і зборів, належних до сплати в бюджет.
Попередньо ДПІ було проведено перевірку Товариства «Ф», за результатами якої виявлено порушення товариством Законів України «Про податок на додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств» по операціях з поставки товарів Підприємству «Т». Сума недоплачених податків склала більш ніж 45 тис. грн..
Вирішуючи даний спір суд зазначив, що згідно норм чинного законодавства, що регулює порядок ведення бухгалтерського обліку, відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на на підставі доручень отримувачів (покупців). Первинні документи суб’єкта господарювання, для надання їм юридичної сили і доказовості, повинні мати обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірник (у натуральному і вартісному виразі), посади і прізвища, і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Натомість судом було встановлено, що в порушення норм Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості від 15.06.1965 р. № П-6, Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей (затв. наказом Мінфіну України від 16.05.1996 р. № 99), Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку (затв. наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88), при документуванні господарських операцій між Товариством «Ф» і Підприємством «Т» доручення на отримання товару не виписувалися, як і документи, що засвідчували б транспортування придбаного товару.
Судом зроблено висновок про правильність висновків ДПІ, оскільки відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. І довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Товариством «Ф» не було надано жодних первинних документів, які б підтверджували факт перевезення вантажу (як то товарно-транспортні накладні, дорожні листи, акти приймання-передачі, документів на зберігання товару), що є порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затв. Наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 р. № 363).
Податковим законодавством визначено, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг). в зв’язку з цим обов’язковою умовою для віднесення до валових витрат здійснених витрат на придбання товарів, є їх придбання для їх подальшого використання у власній господарській діяльності або з метою отримання прибутку. Окружний адміністративний суд зазначив, що факт купівлі товару та продажу його в той самий день і за тією ж ціною є підтвердженням того, що товариство «Ф» не мало наміру використовувати його у власній господарській діяльності, і це свідчить про те, що господарська операція з купівлі та продажу даного товару не направлена на отримання прибутку.

Також судом був прийнятий до уваги вирок суду по кримінальній справі відносно гр. С., який, будучи директором Підприємства «Т», підписував завідомо неправдиві первинні бухгалтерські документи та документи податкової звітності, в яких вказувалися вигадані операції з суб’єктами господарювання, в результаті використання яких по обліку таких підприємств здійснено незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Н.М. Соловей, начальник юридичного управління ДПА в Чернігівській області

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: