Як відповімо за тих, кого приручили?
Як відповімо за тих, кого приручили?
Вихід з цієї ситуації обговорювався днями в експертному клубі «Чиста політика» представниками міської ради, депутатського корпусу, громадських організацій, ветеринарних закладів та ЗМІ.
До речі, у жодному українському місті не здійснювали точних підрахунків кількості безпритульних собак. За даними «Зоошансу», в Чернігові їх проживає близько 5 тисяч. Втім, і неозброєним оком видно, що чотирилапих безхатченків у місті забагато.
Інша статистика свідчить про те, що з кожного виводку собаки лише двоє—троє цуценят знаходять нормальних хазяїв. Решта опиняються на вулиці, згодом примножуючи свою популяцію.
Чи можна зробити так, щоб і мешканці міста почували себе безпечно, і брати наші менші не постраждали? І хоч це питання цивілізовані країни давно, а головне — гуманно вирішили, в європейській Україні ще живі середньовічні ідеї їх тотального знищення, такої собі собачої жорстокості по-людськи. Зокрема, ще жевріє надія, що законодавство зміниться на краще і призве до відповідальності заводчиків тварин, зокрема ліцензує їх розведення. І хоч, за даними ветслужби, ситуація на сьогодні з інфекційних захворювань небезпеки не являє, проте зрозуміло: зволікати більше не можна. Які думки з приводу вирішення цієї проблеми були висунуті учасниками дискусії, читаємо нижче.
«До нас звертаються мешканці міста з проханням простерилізувати собак».
Наталія Мойсеєнко, представник ЧМГО «Зоошанс»:
— Насправді рішення цієї невідкладної проблеми вже є. Воно давно позитивно зарекомендувало себе в країнах Західної Європи. Приклади ефективного вирішення проблеми мають і деякі міста України. Раніше усіх зайнялась цим Одеса, де кілька років тому була прийнята програма гуманних методів регулювання чисельності тварин, в результаті чого число безпритульних собак, що було катастрофічним, скоротилось з 47 тисяч до 22—х. Пропонована нами міській владі ініціатива прийняти в Чернігові аналогічну програму регулювання чисельності тварин і правила поведінки з ними, на жаль, залишилась без відповіді.
Єдиний гуманний метод — це стерилізація.. За рекомендаціями ВОЗ, методика «відлов — стерилізація — повертання» в умовах таких країн, як Україна, є оптимальною. Цю операцію проводять усі клініки міста. І за загальновідомими даними, якщо стерилізувати 80—90% собак жіночої статі, то це дозволяє скоротити ріст і стабілізувати їхню чисельність. Відповідно, таким чином бажана мета буде досягнута, оскільки безпритульних собак на вулиці бути не повинно.
Фінансова можливість на сьогодні є. Мова йдеться не про освоєння грошей, а про реальне вирішення проблеми. Багато городян і підприємців виділяють свої кошти на стерилізацію собак. На це потрібні не такі вже великі гроші, а порівняно зі знищенням тварин — суми набагато менші. Відловити собаку — це також не велика проблема, адже 80% собак, за нашими оцінками, не здичавілі, ними опікуються конкретні люди, що дозволяє без медикаментозних втручань доставити собаку в клініку й стерилізувати. Саме на таких опікунів ми орієнтуємось у своїй роботі. До речі, усіх стерилізованих собак ми прищеплюємо від сказу.
Головна проблема на сьогодні — відсутність місця, в якому можна було б перетримати тварину після операції протягом двох тижнів. Такий карантинний майданчик має бути віддалений від місць проживання людей. У нас, як у громадської організації, таких умов немає, і все, що в нашому розпорядженні, — це скромні можливості волонтерів. До нас постійно звертаються мешканці міста з проханням простерилізувати собак. Але, на жаль, в першу чергу можемо реагувати на прохання тих людей, у яких є можливість доглянути тварину після операції. Інших ми вимушені ставити в чергу.
«Наша задача — підійти з гуманної точки зору і до людей, і до тварин».
Руслан Кречковський, замдиректора КП «АТП—2528» Чернігівської міськради:
— У місті повинен бути порядок. Але на сьогоднішній день не робиться нічого, тому нам треба організуватись на міському рівні, щоб зрушити питання з мертвої точки. Надалі вже буде можна намагатись вийти на загальнодержавний рівень. По—перше, скоординувати спільні зусилля громадських організацій і влади, затвердити міську програму й обрати напрямок. Все має відбуватися по законодавству, окрім того — планово й комплексно. Щоб елементарно почати відлов тварин — слід визначитись з місцем ізоляції прооперованої собаки, решта —у компетенції ветеринара. Задача автокомунальників — спіймати і віддати ветеринару, котрий стане ключовою фігурою в цій справі. Це має бути людина, яка присвятить себе цій справі й вирішуватиме подальшу долю кожної тварини. Позитивний досвід у країні є, нам лише потрібно визначитись з обсягом роботи в Чернігові. Нехай з мінімуму, але треба починати діяти, поетапно аналізуючи й визначаючись з наступними сумами та обсягом роботи.
«Проблему можна вирішити цивілізованим шляхом, якщо любиш своє місто…»
Владислав Дем’яненк, ветеринар міської клініки:
— Є три варіанти вирішення долі безпритульних собак. Перший — винищити усіх. Але це не рішення, бо на їх місце прийдуть інші. Робити притулок на сьогодні — немає коштів. Хоча, якщо правильно організувати, як у Полтаві, Бородянці тощо, то можна знайти альтернативні, тобто недорогі варіанти утримання тварин у притулках. Третій метод — стерилізація собак, яка вирішує три проблеми: знижує агресивність, зграї не збираються і чисельність скорочується. Якщо з карантинним майданчиком проблема, то можна розпочати з чоловічої статі — їх перетримувати після операції не потрібно.
Як приклад, у Полтаві лікарі об’єднались і роблять стерилізацію щодня по черзі. Проблему можна вирішити цивілізованим шляхом, і, якщо любиш своє місто, вимагати великих грошей не будеш. Проте мова йде про собак, але є ще кішки, що сидять в усіх підвалах і дуже плодяться. Якщо казати про загрозу захворювань у людей, то кішки також можуть захворіти на сказ, покусати людину. І це треба також вирішувати.
«Шкуродерами є якраз ті, хто викидає тварин на вулицю».
Вадим Антошин, начальник управління ЖКГ Чернігівської міськради:
— Ми зараз обговорюємо права тварин, а давайте поговоримо про людей. Я вважаю, що в першу чергу потрібно думати про людей, тим паче про дітей, які знаходяться в постійній небезпеці. Моя особиста думка — кожна покусана дитина варта більшого, ніж піклування про те усе бродяче поголів’я, яке є в нас у Чернігові. За минулий рік, дякуючи Богу, не було жодного випадку сказу. Чому я так кажу? Тому що у нас немає практичної можливості відловити скажену тварину, кіт це чи собака. І якщо завтра наступить епідемія, то нам нічим протистояти. Минулого року не було відловлено жодної тварини. В бюджеті, що прийматиметься днями, нема й рядка на відлов бродячих тварин.
До нас також ідуть заяви від людей, які травмовані собаками, з вимогою відновити роботу цієї служби. Моя особиста думка — у місті повинна бути альтернатива. Є громадські організації, що хочуть займатися бездомними собаками, будь—ласка, робіть пункти перетримки, притулки, збирайте спонсорів, але ці тварини повинні там і знаходитись. Я вважаю, що шкуродерами є якраз ті, хто викидає тварин на вулицю, і вони гинуть від холоду й голоду, хвороб та створюють незручності жителям міста.
Щодо правил утримання тварин. Згідно з декретом про місцеві податки й збори, власники домашніх тварин зобов’язані сплачувати податок, що складає 1,60 грн. на рік. Цими власниками в рік сплачується сума в 10 тисяч грн. Створити майданчики для вигулу й прибирати за тваринами на ці гроші неможливо. І якщо хочемо жити за європейськими нормами, то слід починати із законодавчого комплексу. На сесію в липні ми винесемо доповнення до цих розділів, де будуть прописані пункти перетримки й інші питання.
«Якщо правильно організувати питання, можна добитись бажаних результатів і позбавитись фактора жорстокості, що майже став нормою».
Так сказала заступник начальника держ—управління охорони навколишнього середовища в області Людмила Івашко. Може, комусь видасться це дивним, але домашні тварини (як усі інші) мають право на існування, яке, до речі, закріплено в Законі «Про захист тварин від жорстокого поводження». Як представник основного координуючого органу в цьому питанні вона зазначила, що закон зобов’язує розробити правила утримання тварин, чого досі належним чином не зроблено. «Постановою Кабміну 2002 р. передбачено обов’язкове страхування потенційно небезпечних порід собак, — зауважила Людмила Івашко. — Запитання: чи є в нас така реєстрація й страхування на випадок агресії цих собак? Відповідь ми знаємо».
Депутат міськради Ірина Любухіна, у свою чергу, пообіцяла, що сприятиме виділенню земельної ділянки для карантинного майданчика, хоч до депутатського корпусу з цього питання досі ніхто не звертався. «З 50 депутатів я тут одна, але знаю, що переважна більшість — за вирішення проблеми гуманним шляхом, — сказала вона. — І діти, а також я сама вже були очевидцями того, що їх улюбленців вбивали посеред білого дня. І якщо казати про доречність піклування, так само можна спитати: хто відповість за зґвалтованих, вбитих та скалічених людей?»
Протягом дискусії згадали й значні розбіжності винищення тварин і затрачених коштів, не розроблені належним чином правила утримання домашніх тварин, чимало інших проблем, пов’язаних з цим питанням. Можливо, саме тому більшість учасників погодилась з тим, що питання має бути врегулюване через розробку й впровадження відповідної міської програми, яка допомагала б контролювати чисельність тварин гуманним шляхом, сприяла відповідальності заводчиків тварин і створювала б для них відповідні умови. Тож яким буде контроль по—чернігівськи щодо цього болючого питання, сподіваємось почути в липні і обов’язково з вами поділимось.
Довідка:
Як повідомила завідуюча епідвідділом СЕС м. Чернігова Світлана Аландаренко, за 2009 рік з приводу укусів тваринами в травмпункти міста за антирабічною допомогою звернулася 821 людина,
604 з них — з приводу укусів собаками, 277 (46%) з яких складали — безпритульні.
За 4 місяці поточного року з приводу укусів звернулося 217 чоловік, з них 147 травмовано собаками.
Лада Седнівець, тижневик «Чернігівські відомості» №21 (1002)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.




