Що очікує на прилуцький «Білкозин»?

Вівторок, 25 травня. 13.00. Дзвоню в Прилуки, на завод «Білкозин» (Завод «Біпкозин» виготовляє оболонки для ковбас. Як сировину використовують телячі шкури.). У приймальні сидять голова профкому підприємства Володимир Мазуренко і секретар. Директора Юрія Сергієнка немає — поїхав до Ніжина. «Як, коли з ним можна поговорити? Дайте номер мобільного», — говорю. «У нас тут напружена обстановка...»

Перед прохідною стоять працівники заводу. Всього їх 660. Під страйковими вимогами підписалися 500. На заводі третій місяць не платять зарплату. Дехто не бачив грошей з лютого. 21 травня «Білкозин» зупинився. Працює тільки аміачний цех. Його зупиняти небезпечно для виробництва і взагалі для заводу.

— Хто власник заводу? Він знає, що робітники протестують? — запитала Сергія Хоботню. Він чернігівець, голова обласної організації профспілки агропрому. Його номер телефону вказаний у прес-релізі, що розісланий по редакціях газет області.
— Важко зрозуміти, хто власник, — говорить Сергій Хоботня. — Офіційно 72,5 відсотка акцій належать нідерландському фонду, що в місті Амстердамі. Скоріш за все, це офшорна компанія. Зареєстрована юридична адреса, щоб менше платити податків. А реальний власник — Санкт-Петербурзький холдинг «Парнас М». Хто його господар, ми точно не знаємо.

Інтереси власника у Прилуках представляють директори: генеральний Юрій Сергієнко та його заступник Юрій Степаніжов. Вони з Росії.
Борг по зарплаті — приблизно 3,5 мільйона гривень.
Розмір середньої зарплати по «Білкозину» — 1300-1400 гривень чистими.
Страйкові вимоги ми передали директорам.

— Чи є хтось місцевий, хто хоче перекупити «Білкозин»?
— На таке запитання я міг би образитись. Ми — за людей.

Костянтин Черненко з Прилук, голова всеукраїнського громадського комітету «Молодь проти рейдерства», сказав:
— Ми толком не знаємо, хто на верху. Можливо, Санкт-Петербурзький концерн «Торговий дім «Білкозин». Впевнений, хазяїн уже знає, що відбувається. Виробництво не працює, йдуть переговори. Керівник профкому «Білкозину» Володимир Мазуренко нещодавно оприлюднив цифру — чистий прибуток заводу у 2009 році становив 40 мільйонів гривень. Ніхто не знає, куди вони ділись і чому затримки з зарплатою. На заводі є хороший басейн, сауна, куди їздить прилуцьке начальство, тому, мабуть, і не можна добитися зарплати.

Страйком виступає проти директора підприємства Юрія Сергієнка. Він відповідає за фінансовий стан. Є підозра, що зарплатні гроші прокручують через банк. Кладуть на депозит, а собі беруть відсоток.

Перший наслідок страйку такий: пітерські господарі хочуть вивезти сировину, щоб не псувалася, на аналогічне підприємство у Ленінградську область.
Інші наслідки: можлива зміна-власника підприємства. Страйк супроводжує потужна інформаційна кампанія, навіть чернігівський телеканал «Дитинець» покаже сюжет про «Білкозин». Хто задіяв профспілки і пресу?
— У Прилуках чимало речей не відбуваються без відома народного депутата Валерія Дубіля. Чи не збирається він стати новим власником підприємства, що може бути прибутковим? Чи правда, що на заводі був народний депутат Олег Ляшко?—запитала Костянтина Черненка.

— Завод — банкрут, який до нього інтерес? До Олега Ляшка звернулись керівники підприємства. З 18 пунктів угоди, підписаної власниками, виконується лише один. Треба захистити людей. Олег Ляшко зробить депутатський запит до Фонду держмайна, до Президента і т.д. щодо реприватизації підприємства.

Реприватизація — це коли підприємство відбирають у того, хто його купив. Працівники «Білкозину» без зарплати, тому і погодились на страйк. Як показує практика, хто захищає інтереси простих людей, той в подальшому, прямо чи опосередковано, і стає власником майна. В цьому немає нічого поганого, людям тільки на користь.

Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №21 (1255)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.